• Лі.ру – вичерпало себе давно. Це такий собі рожевий сервіс для блондинок 13 років.
    Це свого часу заставило мене змінити формат власного щоденника там.
    Також я виришив про львів писати в іншому персональному щоденнику, відповідно в львівській спільноті мене або небуде або буде дуже мало. або взагаіл закрию але тоді мене закопають.
    Підсумок, як на мене – це неерйозний сервіс без перспектив з якого вже пішло дуже багато народу… правда і приходить діток багато.

  • Згоден. Там заправляє Гламур… Небезпечно: може знудити…

  • flashjet

    у мене і досі щоденник на ліру. Веду вже більше 2 років. Є там і рожеві блондинки, але є і нормальний народ. Так, тему українства буксують. Але я не займаюся пропагандою чи чимось плітичним. Хто хоче писати на українській – той пише нею і ми собі спілкуємося і ніхто нам не заважає. А взагалі я пишу обома мовами, бо є в мене там друзі і російськомовні.
    Пробувала розвивати свій щоденник тут на ЖЖ, якось не йде справа. Чи то справа звички чи то мені просто не вдається п”ятою точкою на двох стільцях сидіти. Тому тут більше коментую.

  • А можна лінк? 🙂

  • flashjet

    пост тут “старий”, але , думаю, дещо актуальний і тепер. Тому, коли знайшла – тоді й прокоментувала.

  • flashjet
  • flashjet

    як здасться, що то єрундовий блог – ну так і скажи. Чим живу – те й пишу.

  • Та чого ж – кому шо подобається, той про те і пише. То справа кожного.

  • flashjet

    ну ніби так, але потім хтось десь скаржиться, мовляв, блоги пусті. Я сама така. Писала, до речі, про рожевих блондинок і про розумні пости, від яких разить копіпейстом.

  • Ну то я теж скаржусь, але можна скаржитися на масовість певного явища, а не на конкртного писаку – йому не заборониш писати. Та й ніхто не в праві вирішувати.

  • flashjet

    так точно. В нас тепер демократія. Не прийде ніякий дядько і не скаже, що плоди вашої “творчості” не несуть ніякої користі для країни і її мешканців, тому, не засмічуйте пліз віртуальний простір. Зараз існує універсальна, але й дещо образлива відмазка “не подобаєцця – не читай!” І що ти тут скажеш…