Впливи

За час роботи в громадській екологічній організації було цікаво спостерігати за деякими речами. Зокрема за тим, як люди легко і просто знаходять в будь-яких діях політичні аспекти і проплачесність. Перейшли дорогу комусь з регіонів – оранжевиє запроданци і бандеравци, завадили комусь із БЮТівських підданих дерибанити заплаву Десни і “Вечерние вести” випускають емоційну статтю з великою купою слюни і малою кількістю адекватності. І таких випадків – сотні! Але “собаки гавкають, караван іде”. Врешті, я зрозумів, що такий стан речей – норма, і не варто розпорошуватись на подібні випадки, які обов’язково супроводжують будь-яку більш-менш ефективну діяльність. Є люди, які не здатні копнути, зробити аналіз і перед тим, як звинувачувати у тому, що хтось комусь “відстігнув”, переконатися, що організація послідовно займається певним питанням на політичному рівні уже більше 10 років…

Особливо весело зі сланцевим газом. Організація, про яку я згадав, від самого свого створення бореться проти атомної енергетики. Якщо брати на політичному рівні, то розвиток останньої в Україні вигідний Росії: реактори будуються за російськими технологіями, пальне для реакторів береться там же… І тут з’являється тема сланцевого газу. Нормальні природоохоронці, які виступають проти будь-яких загроз навколишньому середовищу, будуть виступати проти всіх потенційно небезпечних серйозних проектів. В даний момент, коли нема точних відомостей про наслідки видобутку і жодних гарантій, видобуток сланцевого газу є одним із таких ризиків. І виходить, що в випадку атомної енергетики гра йде проти Росії, а зі сланцевим газом – на її користь. Бо хто, як не Росія, більше всього зацікавлений в продовженні владування своєї газової імперії на теренах Європи? То що, це подвійна гра? Ніфіга!

Просто дійсно є організації і люди які роблять те, що вважають за потрібне, керуючись лише власними переконаннями і принципами. Що дивного в тому, що громадська природоохоронна організація займається природоохоронною? Чому в цій країні, як тільки ти щось робиш, ти робиш це для когось, для якоїсь політсили? Таке мислення, як на мене, лише характеризує обмеженість свідомості і убогість моральних принципів людей, які роблять подібні закиди.

От один з прикладів подібного мислення, цитата зі статті Гідророзрив для влади

У червні 2011-го уряд Болгарії видав ліцензію «Шеврону» на розвідку покладів нетрадиційного газу. 1:0 на користь янкі — так це сприйняли у Москві. Надання урядом Болгарії на початку грудня статусу національного пріоритету для проекту російського газопроводу «Південний потік» означало 1:1. Відмова Софії від іншого проекту Москви — нафтопроводу Бургас—Александруполіс у середині грудня — 2:1 не на користь Росії. Антисланцевим ударом росіяни зрівняли рахунок — 2:2, але американці, пролобіювавши рішення уряду в Софії щодо відмови від АЕС «Белене», вийшли вперед: 3:2. Росіяни ображено констатували: «Наши заокеанские друзья не упускают ни одной возможности подгадить России».

Ще красномовний приклад – ВО “Сводоба”, яка виступає проти проектів з видобутку сланцевого газу на Львівщині. Невже вони грають на руку Росії? От запроданці кляті! 🙂

Вобщєм, не завжди і не у всьому є чіткий політичний слід, продумана стратегія маніпулювання і не все – жидо-масонська змова 🙂 Хоча, без сумніву, спроби маніпулювання мають місце. Просто подібні схеми не такі складні, щоб їх не помітити. От коли люди Медведчука з його “Украінскава вибара” виступають на Донеччині проти сланцевого – то це замовлення. Як же ж відрізнити, хто щирий, а хто ні? Вмикати голову і трішки напрягатись. По-іншому ніяк.

І на завершення, спогад в тему. Дуже сподобалося, як в одному з інтерв’ю лідер 95-кварталу Володимир Зеленський, на питання Мустафи Наєма в дусі “Під ким ви ходите?” відповів, що ні під ким і що якби свого часу всі про це знали то, зараз, певно, 95-кварталу і не було б, “А так один бандит думав, що ми ходимо під іншим і не чіпав нас, а інший думав, що ми під першим” 🙂