Віденські фотонотатки (частина перша)

Пощастило нещодавно на кілька днів опинитися в столиці Австрії. Причина моєї поїздки – окрема і не менш цікава історія. Але, безумовно, головною і самою цікавою для мене була історія знайомства з Віднем…

DSCF5402.JPG

Познайомитися з містом поближче я вирішив одразу як тільки вийшов з поїзда. Вирішив ідти пішки до центру.

DSCF5517.JPG

Перше враження (а я спеціально йшов якимись не дуже “центровими” вулицями) – місто собі як місто.

DSCF5179.JPG

Інколи навіть нудне. Тільки акуратне.

DSCF5179.JPG

А так, тут навіть афіші такі самі як у нас 🙂

DSCF5179.JPG

Дійшов за годинку-півтори від Філадельфії до Карлсплатц і вирішив десь погрітися та випити кави. Місцева гордість – меланж, не видався мені аж надто чимось особливим. Від лате не надто відрізняється. Хоча я не пробував варіант з жовтком замість молока, але чомусь і не хочеться.

DSCF5165.JPG

Але треба було вже їхати селитися в хостел, тож на Карлсптлатц я сів метро і поїхав на Хуттельдорф – щось типу нашого київського Голосієво, гарний район серед лісу. І наче й кінець міста і, все одно, недалеко від центру – 15-20 хвилин на метро.

До речі, про метро. Воно просте в користуванні. Не таке, як у Берліні. Можна було б сказати, що таке як у Києві, але це не так. Бо принцип з пересадками там трішки інший, але тим не менш…

Метро там пахне не креозотом, як у нас, а… східними спеціями і м’ясом для шаурми з кіосків з турецькою їжею (в них вони називаються дьонер). Як і у Берліні, метро там безкоштовне без турнікетів. За два дні постійного катання контролерів я не бачив жодного разу. Але на тертій день мого перебування і за дві години до закінчення терміну дії мого універсального 72-годинного квитка на всі види транспорту я таки зустрів його! Контролера! Ну, зі мною йому не пощастило, а от з молодою парою з дитячою коляскою так. Треба було прислухатись до пропаганди!

DSCF5167.JPG

А ще, що мене порадувало в віденському метрополітені, так це те, що на кожній платформі є, як мінімум, 40-50 надписів з назвою станції! Надписи повторюються через кожен метр на кількох стрічках, забарвлену у колір лінії метро. І такі стрічки є на стінах тунелю з кожного боку і зі стелі звисає кілька рядів інформаційних лайтбоксів довжиною на цілу станцію. Таке точно не пропустиш! (Згадую, як я позавчора на платформі “Героїв Дніпра” не міг знайти “стрілочку” з напрямком руху, яку зафігачили ледь не в тунель…).

Мотувшись у хостел, я повернувся на Карлсплатц аби продовжити знайомство з містом, але чи то я вже був вимотаний за день, чи то місто насторожено до мене поставилося та не хотіло приймати мене і, куди б я не йшов, я не міг потрапити до центру міста, а все повертався до Карлсплатц і Карлскірьхє.

DSCF5167.JPG

Нічого не лишалось як далі гуляти навмання…

DSCF5180.JPG

…і розглядати вітрини.

DSCF5171.JPG

До речі, ще одна радість. У Відні ледь не в кожному кварталі можна знайти продуктові міні-маркети, що не може не радувати (Бо в тому ж Берліні – це величезна проблема).

DSCF5210.JPG

На тому перший день і закінчився. Та я був наполегливий і наступної ночі знову вийшов на полювання за місцевими “маст сі” 🙂

DSCF5236.JPG

І я таки прорвався!

DSCF5221.JPG

DSCF5271.JPG

Опера

DSCF5229.JPG

Хофбург був під реконцією…

DSCF5244.JPG

І взагалі, на площах біля більшості визначних місць було розвернуто якісь ярмарки з дерев’яних будиночків, так що нормально сфоткати щось було неможливо.

DSCF5293.JPG

Додати до цього моє невміння фоткати а також принцип, що неможливо дух та і просто красу надзвичайного гарного і великого місця передати фотографією… До прикладу, мені найбльше сподобалася невеличка площа Міхалєрплатц: надзвичайно там гарно і затишно. Та навряд чи такий висновок можна зробити з моєї фотографії 🙂

DSCF5276.JPG

Та лідер за грандіозністю і отриманими враженнями для мене – не головний костьол Стефансдом у самісінькому центрі, а Ратхаус.

DSCF5309.JPG

Далі були Марія-Терезієн платц, Музейний квартал, а потім я поїхав на інший берег Дунаю, в Праттер, подивитися на найстріше (і найбільше) в Європі колесо огляду.

DSCF5356.JPG

Окрім самого колеса огляду там був ще цілий “Діснейленд” – кілька вуличок, відповідно оформлених, з різноманітними атракціонами таких розмірів і висот, яких я раніше ніде ще не зустрічав.

Але, схоже, через те що був звичайний будній день, майже нічого з того не працювало. Колесо огляду зупинилося саме тоді, коли я підійшов до нього впритул і почав думати чи варто витрачати скількись там євро щоб провести найближчу годину в схожому на трамвайнний вагончику на висоті кількадесяти метрів.

DSCF5363.JPG

Отже, це була доля, але раз вже приїхав, чому б не згадати дитинство? Електричні машинки, якими можна стукатися! І тут мені з цим пощастило. Бо кататися втрьох (а там людей дійсно було мало) геть нецікаво. Але саме в цей момент підвалив натовп підлітків, національність яких я ідентифікував для себе як турки. І тут почалося! Не думав що “несправжні аварії” можуть робити людей такими щасливими! Покатався сам двічі і поспостерігав трішки за виразами щастя і радості на обличчях людей, що каталися потім – це дійсно круто! Почав думати, чому нема чемпіонатів по катанню на електричних дитячих машинках 🙂

А потім ми з турками перебралися далі і я вперше в житті катався на карті (набагато дешевше, до речі, ніж у нас, в Києві чи у Броварах).

DSCF5359.JPG

Дозу щастя отримано, можна їхати спатки. Тим, більше, що наступного дня я повернувся в Пратер, але вже зовсім з іншою метою. Та про це вже в продовженні історії, адже попереду ще півтора дні перебування в австрійській столиці! 🙂

  • zymova

    ууууууух яка архітектура : )

    • Mixa

      Де? ))

      • zymova

        у Відні))
        готика звичайно.

        • Mixa

          Ти про Ратхаус? Та, це в мене вперше таке було, що я стовбичив і реально з пів години милувався архітектурою…

  • Гарно. Треба якось з'їздити))
    Але треба мати на то причину)

  • Дуже цікаво почитати враження очевидця. У мене склалось враження , що тобі не дуже сподобалось …?

    • Чому ж спродобалося. Я просто намагаюся адекватно все оцінити.

  • Відень – гарне місто. Хоча і дуже помпезне, місцями надто гамірне. Але варто вловити отой дух міста…

  • Pingback: Віденські фотонотатки (частина друга) | Mixa-Blog()