Віденські фотонотатки (частина друга)

Тут днями Відень визнали найкращим містом для життя, що нагадало мені про необхідність завершити опис моє поїздки до Австрії, який я почав два тижні тому.

Отже, останнього дня мого перебування у Відні я знову поїхав в Праттер, але не в парк розваг, а щоб відвідати парк Аугарден.

Парків в Австрійській столиці багато (я вже казав що тепер я не вірю в побрехеньки типу “Київ – зелена столиця Європи” і “В Європі вже давно нема стіки зелені як у нас”?), і всі вони надзвичайно шикарні, з палацами і т.д. Але Аугарден – скромний і відносно маленький.

DSCF5371.JPG

А привабили мене там індастріел-штукенції, які я дуже люблю. В даному випадку це були вишки протиповітряної оборони, збудовані за наказом Гітлера, в яких зберігалися боєприпаси, стояли зенітні установки і де мав ховатися місцевий люд, коли австріяки намагалися збивати наші літаки. Ось вони й до цих пір стоять ці башти серед мирного антуражу бабць із песиками і людей, що пробігають свою вранішньо норму кілометражу.

DSCF5375.JPG

Ну, як було вже сказано, індастріел – всьо. Тому далі залп з фото двох башт 🙂

DSCF5378.JPG

DSCF5379.JPG

DSCF5380.JPG

DSCF5381.JPG

DSCF5384.JPG

Хтось таки влучив?

DSCF5386.JPG

DSCF5388.JPG

DSCF5389.JPG

А тепер невеличкий стрибок знову до нічного міста і фотографій, зроблених в попередні дні.

“Рибний макдональдз”. Всі страви з рибою та морепродуктами.

DSCF5211.JPG

Чудове місце – Нашмаркт. По суботах десь тут розгортається величезний блошиний ринок. А в звичайні дні – це просто така собі псевдовуличка (простір між двома вулицями – щось типу бульвару виходить) з купою дерев’яних будиночків. І всі ці будиночки – кафе і різні заклади, де можна перехопити їжі на будь-який смак. Особливо рекомендують тут їсти місцеві сосиски.

DSCF5340.JPG

Десь під Нашмарктом тече схована під землю річка Вєна (Ну, вибачте, в оригіналі – Vienna, тому називати річку Віднем язик не повертається).

DSCF5346.JPG

Надидабав виступ дуже крутих брейкденсерів. Було дуже багато всяких захоплюючих моментів, та зняти на відео додумався лише кінець виступу. Але і тут фішок вистачає (дивитись до кінця – там чувак на голові таке витворяє!). Нашим чувакам, що танцюють біль Макдональдсу на Хрещатику ще вчитися і вчитися!

І знову до подій того дня. Одне з каналізованих відгалуджень Дунаю.

DSCF5392.JPG

Будинок Хундертвассера.

DSCF5409.JPG

Ось де чутно русскую рєчь! Суцільні туристи.

DSCF5398.JPG

Косий, кривий, з деревами на даху.

DSCF5401.JPG

В будинку навпроти невеличкий торговий центр з сувенірами. Власники – німці. Продавці – росіяни. Всередині типу ще одна дастапрімєчатєльнасть – мистецький туалет.

DSCF5403.JPG

Цікаво, але нічого особливого. Оздобили лише вхід, а сам туалет – звичайні дерев’яні кабінки зі звичайними унітазами. Навіть матюками і посланнями від туристів не обмальовані. Може тому що дорого. 60 євроцентів. До того ж на пропуску – автомат. І кидати треба обов’язково 50 центів + 10. У мене так не було, кинув євро, без решти (гуляти так гуляти!). Потім одна продавщиця в магазині поцікавилася про мої враження від відвідин туалету 🙂 Я поскаржився на таку систему, вона переповіла це все своїй начальниці-німкені, яка стояла тут таки, а та вже наказала компенсувати мені мої витрати і пригостили мене їхніми цукерками “Моцарт”. Схоже, підлизувались і налаштовували до себе, аби я затарився подарунками у них. Але я вже був у звичайних маркетах і знав шопачьом 🙂 тож просто подякував за цукерки і пішов собі…

DSCF5406.JPG

Ще невеличка прогулянка містом і…

DSCF5413.JPG

DSCF5414.JPG

DSCF5418.JPG

DSCF5425.JPG

DSCF5431.JPG

DSCF5432.JPG

…Мені щастить з третьої спроби потрапити у ресторанчик, який внесено у всі путівники і рекомендації для туристів. Фігльмюллєр. Тут, бачте, найкращий і найбільший шніцель у Відні. А шніцель, бачте – ще один з символів міста.

DSCF5435.JPG

Взяв я той шніцель, який “неможливо з’їсти за один раз”, наугад вибрав шось із молодого вина і методично за 15 хвилин уплів те все діло, паралельно розглядаючи старовинні фотографії та вивіски на стінах. Справа в тім, що цей заклад, як і багато інших у Відні, як відкрився більше сотні років тому, так і не міняв не профілю, ні назви. Страшно уявити, скільки мільйонів людей з’їли тут свій шніцель.

Це єдина фотка у цьому пості, зроблена не мною. Але оскільки її автор за копілефт, то автора не називаємо 🙂

Ось, до речі, як виглядають ці шніцелі. І, також до речі, саме цей дядько мене обслуговував.

Ну а далі я просто пройшовся уже знайомими місцями в центрі, з тією лиш різницею, що був день. Зайшов всередину у собор Святого Стефана.

DSCF5441.JPG

Do and Co. Незрозуміло, чому навколо нього стільки уваги.

DSCF5445.JPG

Знову зустріч із Хангом. Мрію і собі колись стати власником такого…

DSCF5455.JPG

DSCF5456.JPG

Ще один символ Відня – Моцарт. Цей чомусь без обличчя.

DSCF5457.JPG

Фінальна екскурсія перед поїздом була на станцію метро Газометер.

DSCF5458.JPG

Вийшовши з метро можна побачити отакі 4 круглі будівлі.

DSCF5461.JPG

Це не що інше, як колишний склад зрідженого газу (тепер зрозуміл звідки назва станції метро?), а будівлі всередині пустотілі – вних знаходилися ємності з газом.

DSCF5507.JPG

DSCF5499.JPG

DSCF5497.JPG

Нині ж бочки витягли, а цеглядні “обідки” перетворили на торговий центр. Ось так це виглядає зсередини.

DSCF5491.JPG

DSCF5499.JPG

Біля “бочок” – не менш цікаві житлові будинки.

DSCF5467.JPG

DSCF5468.JPG

DSCF5469.JPG

DSCF5488.JPG

DSCF5496.JPG

Вже хотів було йти, але на одній зі стін з експозицією про цей ТЦ, побачив щось про гітари 🙂

DSCF5503.JPG

Хотів відвідати в Відні музичний магазин (столиця музики ж!), але якось не потрапляв випадково, а тут, виявляється, є майже цілий музичний супермаркет. Принаймні, такої кількості примочок я ще ніде не бачив!

DSCF5511.JPG

Думав навіть щось купити але, скажімо так, ціни виявилися не настільки нижчими від наших, щоб я купував те, що не планував придбати найближчим часом.

DSCF5510.JPG

Останні кадри в місті. Як я зрозумів, “автомат совісті”: відкриваєш пакет, береш газетку, а гроші кладеш у спеціальну “копілку”.

DSCF5515.JPG

І ось я знову на місці, де зробив перші кроки Австрією. Перон залізничної станції Філадельфія. Кладовище прямо біля колії. Одразу уявляється, що земля прозора, як на схемах “у розрізі”, і видно чиюсь труну. Цікаво, що підпірна стінка нова, її явно робили нещодавно під нову колію. Цікаво, як “зрізали” схил кладовища, чи не було протестів населення. Ніде нема спокою мерцям 🙂

DSCF5519.JPG

Чувак на сусідній платформі вирає психоделічний мотивчик на якомусь щипковому інструменті, схожому на той, що мої знайомі придбали на Лисці.

DSCF5525.JPG

Ну і, табличка “Не підгодовуйте голубів” – останнє, що я роздивлявся, нудьгуючи в очікуванні мого інтерсіті.

DSCF5522.JPG

А ось і мій потяг до Будапешту