Чому я агітую людей замість дзеркальних камер купувати мильнички, а сам маю дзеркалку і хочу купити ще крутішу камеру?
Розкажу вам таку історію. Була колись у мене році ще так у 2006 на користуванні (не моя!) чудова “мильничка” від Соні – DSC-V1. Я тоді не думав про те, як я фоткаю, а просто натискав на кнопочку. І я до цих пір з теплотою згадую той кайф, коли можна було просто фоткати і ні про що не думати – камера зробить все за тебе. Причому, зробить доволі непогано.
Нею можна було і репортажик невеличкий зафігачити…
…і “наблизитись”. Зважаючи, що ці фото з концерту робилися з відстані кількадесят метрів у напівтемряві і без штатива… це, як на мене, просто таки чудовий результат. Ви ніколи такого не доб’єтеся дзеркалкою зі стандатним “кітовим” (тим, з яким вона продається – як правило, 18-55 мм. фокусної відстані) об’єктивом.
Ту камеру можна було просто запихнути в кишеню і взяти на мороз з собою. Скажімо, на Говерлу… Без потреби тарабанити спеціальний рюкзак з купою фотопричандалів.
…і при цьому все буде нормально проекспоновано, а не так, що видно щось одне – або сніг, або те, що не білого кольору.
І взагалі, у більшості випадків камера чудово справлялася з широкими динамічними діапазонами.
Зробити блакитне небо у сонячний день на фотографії теж блакитним, а не білим – не проблема. При цьому кольори оточуючого світу ніколи не були млявими (я думаю, власники дзеркалок розуміють, про що я) і можна було викладати фотки в нет, не заморочуючись їх псуванням у Пікасі чи ще в якихось редакторах. Ясно, що це все електроніка камери підганяла насичення, але робила це дуже акуратно і природньо!
Деталізація, як на 5-мегапіксельну “мильничку”, абсолютно задовільна і навіть більше!
З чіткістю теж ніяких проблем!
Можна було спокійно експериментувати з глибиною різкості…
…і просто не парячись фоткати знайомих…
…і всіляку лабуду, що потрапляє на очі…
Власниця даної камери мала більший талант до фоткання, ніж я, і в неї виходили набагато кращі знімки. Тим же фотоапаратом…
…а якщо спробувати пошукати на Флікрі інші фото, зроблені цією камерою, то результат буде приблизно отаким:
Як на мене, то дай бог вам вашою дорогою дзеркалкою таке зробити! 🙂 І це, нагадаю, так звана “мильничка”, випущена 10 років тому, одна з перших… Зараз дорогі “мильнички” напевне стали ще кращими і, якщо відштовхуватись лише від технічних параметрів, з легкістю “вздрючать” мою дзеркалку Nikon D40.
До чого я веду? А до того, що бачачи моє захоплення фотографією, багато знайомих намагаються проконсультуватися у мене перед покупкою фототехніки. У всіх випадках люди хочуть купити дзеркальний фотоапарат. При цьому більшість не може пояснити, як вони збираються використовувати переваги дзеркальної камери, якщо взагалі можуть назвати хоч одну…
Стереотип про рятівне дзеркало, яке нібито має автоматично покращити якість фотографій і змусити людину краще компонувати кадр виявляється сильнішим. Люди купують дорогі великогабаритні “м’ясорубки”, тягають їх десь пів року, фоткаючи при цьому лише в автоматичному режимі 🙂 і, врешті, продають чи просто залишають десь на поличці, повертаючись до перевірених, більш універсальних, компактніших, зрозуміліших і “заточених” під повсякденного користувача “мильничок”. І правильно!
Бо якщо ви не готові розбиратися, що таке баланс білого, апертура, брекетінг, динамічний діапазон, світлосила, трансфокальна відстань…. якщо ви не готові витрачати тисячі на об’єктиви (я вже казав – на даний момент сучасні “мильнички” легко “натягують” мою дзеркалку і єдина її перевага над першими – можливість міняти об’єктиви), спалахи, синронізатори… – купіть собі щось дороге, але компактне! Наприклад, щось на кшталт Nikon Coolpix P7100, або якщо грошей у вас побільше, то можете дозволити собі Nikon Coolpix P7700 чи щось із Кенонівської G-cерії: PowerShot G12 або PowerShot G15. Для зовсім багатих і вибагливих, а також тих, хто хоже помудохатися із заміною об’єктивів, маркетингові відділи фотобрендів спеціально створили дорогі бездзеркальні камери з можливістю заміни оптики: http://rozetka.com.ua/photo/c80001/filter/preset=87/. Вибирайте! Але будь-ласка, не обтяжуйте себе зайвими об’ємами і клопотами!
P.S. Далі буде. І в наступній частині я розкажу, чого ж я такий вумний: хоч толком фоткать і не вмію, а сам собі купив дзеркалочку і ще й пускаю слюні на більш дорогі, напівпрофесійні моделі 🙂 Як то кажуть, стей т’юн!