В задзеркаллі (Частина 1)

Чому я агітую людей замість дзеркальних камер купувати мильнички, а сам маю дзеркалку і хочу купити ще крутішу камеру?

Розкажу вам таку історію. Була колись у мене році ще так у 2006 на користуванні (не моя!) чудова “мильничка” від Соні – DSC-V1. Я тоді не думав про те, як я фоткаю, а просто натискав на кнопочку. І я до цих пір з теплотою згадую той кайф, коли можна було просто фоткати і ні про що не думати – камера зробить все за тебе. Причому, зробить доволі непогано.

Нею можна було і репортажик невеличкий зафігачити…

…і “наблизитись”. Зважаючи, що ці фото з концерту робилися з відстані кількадесят метрів у напівтемряві і без штатива… це, як на мене, просто таки чудовий результат. Ви ніколи такого не доб’єтеся дзеркалкою зі стандатним “кітовим” (тим, з яким вона продається – як правило, 18-55 мм. фокусної відстані) об’єктивом.

Ту камеру можна було просто запихнути в кишеню і взяти на мороз з собою. Скажімо, на Говерлу… Без потреби тарабанити спеціальний рюкзак з купою фотопричандалів.

…і при цьому все буде нормально проекспоновано, а не так, що видно щось одне – або сніг, або те, що не білого кольору.

І взагалі, у більшості випадків камера чудово справлялася з широкими динамічними діапазонами.

Зробити блакитне небо у сонячний день на фотографії теж блакитним, а не білим – не проблема. При цьому кольори оточуючого світу ніколи не були млявими (я думаю, власники дзеркалок розуміють, про що я) і можна було викладати фотки в нет, не заморочуючись їх псуванням у Пікасі чи ще в якихось редакторах. Ясно, що це все електроніка камери підганяла насичення, але робила це дуже акуратно і природньо!

Деталізація, як на 5-мегапіксельну “мильничку”, абсолютно задовільна і навіть більше!

З чіткістю теж ніяких проблем!

Можна було спокійно експериментувати з глибиною різкості…

…і просто не парячись фоткати знайомих…

…і всіляку лабуду, що потрапляє на очі…

Власниця даної камери мала більший талант до фоткання, ніж я, і в неї виходили набагато кращі знімки. Тим же фотоапаратом…

…а якщо спробувати пошукати на Флікрі інші фото, зроблені цією камерою, то результат буде приблизно отаким:

Як на мене, то дай бог вам вашою дорогою дзеркалкою таке зробити! 🙂 І це, нагадаю, так звана “мильничка”, випущена 10 років тому, одна з перших… Зараз дорогі “мильнички” напевне стали ще кращими і, якщо відштовхуватись лише від технічних параметрів, з легкістю “вздрючать” мою дзеркалку Nikon D40.

До чого я веду? А до того, що бачачи моє захоплення фотографією, багато знайомих намагаються проконсультуватися у мене перед покупкою фототехніки. У всіх випадках люди хочуть купити дзеркальний фотоапарат. При цьому більшість не може пояснити, як вони збираються використовувати переваги дзеркальної камери, якщо взагалі можуть назвати хоч одну…

Стереотип про рятівне дзеркало, яке нібито має автоматично покращити якість фотографій і змусити людину краще компонувати кадр виявляється сильнішим. Люди купують дорогі великогабаритні “м’ясорубки”, тягають їх десь пів року, фоткаючи при цьому лише в автоматичному режимі 🙂 і, врешті, продають чи просто залишають десь на поличці, повертаючись до перевірених, більш універсальних, компактніших, зрозуміліших і “заточених” під повсякденного користувача “мильничок”. І правильно!

Бо якщо ви не готові розбиратися, що таке баланс білого, апертура, брекетінг, динамічний діапазон, світлосила, трансфокальна відстань…. якщо ви не готові витрачати тисячі на об’єктиви (я вже казав – на даний момент сучасні “мильнички” легко “натягують” мою дзеркалку і єдина її перевага над першими – можливість міняти об’єктиви), спалахи, синронізатори… – купіть собі щось дороге, але компактне! Наприклад, щось на кшталт Nikon Coolpix P7100, або якщо грошей у вас побільше, то можете дозволити собі Nikon Coolpix P7700 чи щось із Кенонівської G-cерії: PowerShot G12 або PowerShot G15. Для зовсім багатих і вибагливих, а також тих, хто хоже помудохатися із заміною об’єктивів, маркетингові відділи фотобрендів спеціально створили дорогі бездзеркальні камери з можливістю заміни оптики: http://rozetka.com.ua/photo/c80001/filter/preset=87/. Вибирайте! Але будь-ласка, не обтяжуйте себе зайвими об’ємами і клопотами!

P.S. Далі буде. І в наступній частині я розкажу, чого ж я такий вумний: хоч толком фоткать і не вмію, а сам собі купив дзеркалочку і ще й пускаю слюні на більш дорогі, напівпрофесійні моделі 🙂 Як то кажуть, стей т’юн!

  • Та що ж воно таке, українська блогосфера ніби змовилась писати про те, що до "дзеркалки" треба дорости. Нещодавно на цю тему дискутував у коментах жж топ-блогера holy-mozart. Потім написав пост у себе в блозі про те, що кожен є гідним "дзеркалки" незалежно від рівня фото-майстерності. Щоб не бути спамером лінк на пост не залишаю. В гуглі набираєте в лапках "Все ли достойны хороших вещей?".

    • Mixa

      Так ніхто ж не каже, що хтось чогось недостойний. Просто у більшості випадків це не раціонально і люди мучаться 🙂 Я лиш кажу, що якщо порівнювати, до прикладу, дешеву дзеркалу і більш-менеш дорогу мильничку, то для рядового користувача, особливо такого, який не збирається морочитися з фотоеквіпментом і курінням мануалів, купівля мильнички – більш вигідне рішення. Мені шкода бачити, як люди думають, що якщо у них дзеркалка, то на кітовий ніконівський об’єктив у них вийде зняти краще ніж на цейзівське скло мильничок від Соні з набагато більшим фокусним діапазоном…

      • Дзеркалка простіша та надійніша за мильницю. Якщо знімати у "зеленому режимі" то різниці у складнощах немає (а труднощі з балансом білого, диафрагмі, витримці – все це можна влаштувати собі і на мильниці у мануальному режимі), але більший розмір ПЗС матриці у дзеркальці дає кращі результати. Дзеркалка швидше готова до зйомки, не потрібно чекати як моторчик висуне об'єктив на мильниці (а на моєму старому кєноні ще стулки, що захищають об'єктив, часом не повністю відчинялись – треба було пальцями допомагати) , якщо на мильниці зламається об'єктив, або до нього потраплять краплі води, то нічого не зробиш – зламався весь апарат, а дзеркалка більш лояльна до ремонту та заміни деталей.

        • Дзеркалка швидше готова до зйомки, не потрібно чекати як моторчик висуне об'єктив на мильниці

          Ага, шидше, якщо носити її постійно на шиї. Але коли побачив у місісті якийсь цікавий кадр, що може швидко зникнути, легше на підході витягати мильничку і на ходу висовувати об'єктив, ніж зупинятися, порпатися в рюкзаку. А враховуючи габарити дзеркалок я взагалі відмовився від ідеї постійного носіння її з собою, тому я просто-напросто навіть не матиму змоги зробити кадр. Мильничка виграла.

          якщо на мильниці зламається об'єктив, або до нього потраплять краплі води, то нічого не зробиш – зламався весь апарат, а дзеркалка більш лояльна до ремонту та заміни деталей.

          Зара існує купа захищених мильничок, які можна з собою в душ брати чи в морі ниряти – сам пробував! Підводний кофр для дзеркалки коштує майже як сама дзеркалка – кількасот баксів.

          Мені здається, про захищенність і ремонтоздатність можна говорити лише у випадку дорогих дзеркальних камер професійного рівня. А коли у вас дзеркалка за 3000 гривень, а тобі кажуть, що ремонт чи заміна деталі обійдеться в 1200-1500 гривень, навряд чи ви погодитеся ("бо легше докласти і таку саму купити але нову, а на цій після ремонту може щось інше зламатися, ресурс затвора закінчиться і взагалі вона вже стара… " – приблизно такі думки виникають…)

    • ichthuss

      Дзеркалку є сенс брати, якщо є бажання вчитись фотографувати. Тим, хто має бажання просто клацати, ніякого сенсу в дзеркалці нема.

  • Цимбалюк

    Круто написав! Я з тобою згідна. Якби не хотіла заробляти фотографією гроші, то купувала б якусь дорогу мильницю, яку можна просто покласти в сумку і не носити за собою мільйон причандаль.

    Для декого дзеркалка нині – як прикраса на шиї і панти 🙂

  • Автор правильно написав: "Була колись у мене році ще так у 2006 на користуванні (не моя!) чудова мильничка…" Саме старі мильнички знімали чудові кадри, завдячуючи малому числу Мегапікселів їх матриці. Я теж сумую за своїм Canon A410 (3Мпікселя), який давав якісні кадри. Нажаль, підвищуючи кількість мегапікселів, виробники не потурбувались про збільшення розмірів матриці в мильницях, що призвело до значного зниження якості кадрів. Моя порада для всіх: якщо хочете якісніші фото, обирайте камери з меншим числом мегапіксель (при умові однакових матриць).

  • Підсумовуючи, можу сказати, що виглядає це приблизно так.

    Чувак купує величезного джипа, Тойота Тундра, скажімо. Вона швидка, потужна, багато місця як для пасажирів, так і для багажу… престижна, врешті.. – на такій всі поступатимуться дорогою! Але з часом виявляється, що в місті на ній робити нічого: припаркуватися неможливо, розвертатися – прокляття, пального вона жере стіки, що можна було б лімузин замовити на ті гроші, місце в кузові виявилося непотрібним, бо максимум, що возиться в місті – пакети з супермаркету. А коли треба поїхати в село до бабусі і, здавалося б, нарешті випала нагода заюзати авто за прямим призначенням – у своїй стихії, використовуючи усі його переваги, чувак починає думати: "Та ну, це вона потім вся в болоті буде – не відмиєш. Та і діти сільські можуть подряпати…" і повертається до свого перевіреного, старого-доброго седанчика 😉

  • Все залежить від бажаного кінцевого результату. У мене була (та і є досі) Sony DSC-V3, знімала добре, фотографував у напівавтоматичному режимі (любив підкоригувати експозицію). Але до неї знімав на старий плівковий Зеніт і бажання мати контроль над геть усім процесом призвело до того, що почав купувати дзеркалки… Одну… Другу…
    Особисто я, беручи тепер в руки згадану в пості мильницю, не знаю, що з нею робити. Вона не видає того результату, який я вже уявляю в голові перед спуском затвору.
    Тому повторюсь – все залежить від бажаного кінцевого результату. Якщо хочеться робити хороші фото, але ти нуб у фотозйомці, краще купити мильницю. Або бездзеркалку типу Sony NEX, якщо хочеться повипендрюватись та покрутити об'єктивами. Вона компактна і потужна. А якщо людина всерйоз займається фотографією, або це її професія і хліб, то вже інші вимоги – камери ціною як пів автомобіля і три-чотири об'єктиви + повний рюкзак причандал. Така людина не скаже на вершині Говерли "ой, як важко сумку з камерою нести".
    P.S. Дуже також дивують люди із дзеркалками, які по суті не вміють їх в руках тримати (і в авторежимі знімають, ага). Зараз це як підкреслення статусу – мати дзеркальний фотоапарат, значить, крутий фотограф.

  • В самого великий фотоапарат, не дзеркалка. Купив його під час помаранчевої революції за 700 баксів. Для звичайного користувача незручно коли камера велика. Зараз шукаю щось невелике і хороше, щоб можна було кинути в нагрудну кишеню і робити форки відразу, без підготовки.

  • Max

    Все-таки “т’юнД”)
    Щодо дзеркалок і мильниць, у чомусь згоден.

    Ще давно, у році 2007-му користувався я Canon’ом А550. Чудова мильниця була: на батарейках, і матриця CCD з адекватними кольорами, і завжди точний автофокус.
    Нові мильниці справді ще кращі. Якийсь час користувався Canon sx220 – гарна якість, величезний зум (14х), гарне відео. Але от біда – замість змінних АА-акумуляторів слабенький літієвий акум. Це власне біда з більшістю теперишніх мильниць.

    Але замінив я ту останню мильницю на бездзеркалку Nikon J1, між тим, за ціною рівну мильниці (на момент покупки). Ціна лояльна – 2000 грн, акумулятор тримає дуже довго, а якість, ДД, чутливість (до 800) – ну, значно краща, близька до дзеркалок. Звичайно, та сама галіматня з об’єктивами, хоча вже довгий час знімаю на фікс 10/2.8 і якось цілком обхожусь без зума. Коли треба – чіпляю радянські фікси і отримую чудові портрети.
    Як подешевшають зум-об’єктиви до бездзекалок нікон (зараз вони по 200 баксів) – впевнений, що останні стануть значно популярнішими за більшість мильниць. Все ж якість і вузька глибина різкості на 1″ зовсім іншого рівня, ніж на матрицях 1/2,3″.