Уніж and more…

Про те, де я був цілий тиждень і шо бачив…

Уніж


Отже, з поміж кількох фестивалів, що відбувалися одночасно, я вибрав все ж таки Уніж.

Розказувати деталі, як завжди, в лом.

Саме цікаве:

  • під час мандрівки на фест нарешті побачив на власні очі Тернопіль
  • організатор фесту Влад – дуже прикольний і ідейний чувак, якого чомусь усі бояться 🙂
  • працював волонтером – до фесту копав ямки під паркан, заривав новий трубопровід для каналізації і возив на тачці сміття, паралельно приймав участь у тусовці екоклубів, завдяки якій я туди власне і потрапив. Сама ж тусовка, чесно кажучи, трохи розчарувала…
  • під час фесту від нічого робити знову пішов волонтером – мені видали бейдж організатора, рацію і довірили дуже важливу справу – займатися допуском на сцену. Довелося трохи позадовбувати звукотехніків і музикантів, які ніяк не хотіли носити бейджі з собою. Так я рулив сценою два дні з 3-ї дня до 12 ночі…
  • дорвався і постукав на ударній установці (це ж круто – сцена фестивалю, як ніяк! 🙂 )
  • єдина людина, у якої в мене язик не повернувся вимагати бейдж – невідомо звідки взявшийся Положинський, який вирішив бути ведучим на перший день фесту
  • більшість з організаторів фесту становили вже знайомі мені люди, що влаштовують “Шешори”
  • ті ж люди запросили в організаційну частину тих же Шешор
  • навіть у гірських річках вода може бути дуже теплою – перевірено на собі
  • Андрухович не боїться гнізда шершнів у себе біля палатки
  • бачив вперше в житті крота. правда, мертвого…
  • якщо о третій ранку майже голим і з дикими воплями-матюками вибігти до натовпу п’яних людей, що горланять біля твоєї палатки пісні і не в ритм барабанять на джамбе, то можна не те що лишитися живим, а й спокійно спати наступної ночі! Неймовірно, але факт. Дякую усим франківський мамам, у яких сини навіть в нетверезому стані лишаються людьми 🙂
  • Перкалаба – бухарі 🙂
  • а от Юра з ОтВінта – молодець! Коли під час концерту після слів “полетіли!” вирубилося від грози світло, він не побоявся сотень п’янючих та спраглих до музики людей і дав акустичний концерт в місцевій столовій!
  • за три дні реально навчитися так-сяк виковувати всякі прикраси на шию і, навіть, згуртувавшись, можна створити в похідних умовах справжній пластиліновий мультик!!!
  • минулого разу я погано роздивився Франківськ…
  • проте до цих пір незрозуміло, де саме у цьому місті центральна частина…
  • побував у місцевій ратуші на фотовиставці “Природа”
  • пам’ятник яйцю і все таке…

Отже, з усього видно, що тиждень виявився дуже насиченим і цікавим. І нині я молю усіх існуючих богів, аби ідея організаторів уніжського проекту реалізувалася і я неодноразово повертався туди не лише заради музики, а й як учасник якогось цікавого проекту. Адже, як любить наголошувати Влад Кириченко, “Уніж не просто територія, на якій збираються потусити та відірватися прихильники сучасної української музики. Фестивалі української музики — різної — будуть невід’ємною складовою цього утворення, але це не головне. Наша Кузня, Союзівка, Територія Форматності є в першу чергу експериментальним майданчиком, першою боївкою українського суспільного ренесансу. Український патріотизм не в тім, щоб шукати жидів та негрів під ліжком. Конструктивна дія, щоденна робота, перманентна жертва часу, грошей і зусиль на втілення в життя тих ідей, за які загинули мільйони українців та зреклися мільйони малоросів, — от що таке справжній патріотизм. […] Ми робимо це не для націонал–божевільних, які тільки й уміють, що рвати на собі вишиванку і кричати «Слава Україні!», і не для «гопів», яким треба напитися і затіяти бійку, а для сучасних, творчих, відкритих молодих людей, які не мають комплексів, зате мають ідеї та ініціативу до їх втілення”

І наостанок, фотки з мандрівки в хронологічному порядку:

Тернопіль
Уніж
Івано-франківськ

  • вау) Карпати-це краса…ще і фест такий крутий
    так там всі учасники фестивалю в наметах жили?

    а я навіть Країну мрій пропустила ((

  • Майже всі – від кожної групи лише по два чувака могли жити типу в номерах (корочє, зі стайні зробили непоганий готель 🙂 ) – це не просто так, бо жили вони з інструментами і там навіть дверы зачинялися! 🙂

  • Є вже доповнення до класного фотозвіту…. 😉
    дякую!

  • кльовий блог!!!
    повага !!!
    🙂

  • Анрі, дякую.
    Вибачай. учора не встиг “провести” твій коментар…

  • G3D

    А то не ти часом прохід до сцени охороняв?

  • Часом я, Тіки там окрім мене ше люди були. А де я тебе міг бачити? То часом не ти рвався пограти на барабанній установці після того як помучив слух людей трохи?

  • G3D

    Ні, я рвався з Ярмолою сфоткатися.. Ти попросив гарну дівчину сфоткати його, а з Олександром фоти в мене так і не вийшло.

  • G3D

    До речі.. Кинь мені на мило хоч якісь твої контакти, а то я ніяк не міг зв’язатися з тобою тоді, хоч і пробував.

  • G3D, ти шось плутаэш. Яку це таку дівчину я про щось просив? Тим більше Ярмолу? Я фоткався тіки з Положиком…

  • Чому не запрошують автентичні колективи? Ми могли б провести майстер-класи з українських побутових танців та повстанських пісень.

  • Влас, мабуть тому що ще одні Шешори нікому не потрібні. Фестивалі мають бути різні. Цей розраховано в основному на молодь. Стосовно майстер-класів – не все одразу мабуть, та й, ніщо не заважає вам подати ідею – організатори радо вітають ініціативи та втілюють їх у життя…