Твіттера не вистачить…

Твіттера не вистачить, аби злити кудись цей негатив. Стоїш ти ранку на зупинці, спеціально пропускаєш маршрутки, аби сісти, а не стояти: з твоїми 1,99 смикатись в пробці в напівзігнутому стані під натиском чиєїсь дупи – не дуже гарна гімнатиска для шиї і спини. І спеціально сідаєш в маршрутку за двіпідісят, а не дві гривні. І тіки почав читати на кпк’шці свою книгу, як відчуваєш, що хтось так ніжненько тебе похлопує по плечу…

Ти підіймаєш голову і ловиш такий погляд, якому одразу ж підкояєшся і без жодного слова встаєш та поступаэшся місцем. Ні, це була не 70-річна бабуся, не якийсь інвалід. Не вагітна жінка. Такий собі колишній (мабуть) ГБіст років під 60… Але ти нічого не кажеш. Бо й так знаєш все наперед і не хочеш переполоху. Не хочеш чути усих цих “маладой чалавєк”, “я для вас камунізм строїл” і т.д…

Мужик сідає, розгота своє “Сіводня” і навіть не думає платити за проїзд. А ти стоїш, і, як завжди, заднім числом починаєш уявляти, як би ти йому відповів, ще тоді, сидячи, якби тобі хтось дав зайві 5 секунд на обдумування. Ти б на нього подивися, спитав чого він хоче, сказав би, що сам знаєш, кому слід поступатися місцем, а кому ні… А якби почалася “заварушка” ти б йому ласково пояснив, що нехєр пенсіонеру, якому не сидиться вдома, їздити на комерційному транспорті. І послав би його… в тралік. Там собі хай їзде скіки влізе. Безкоштовно. І всі йому поступатимуться місцем.

І, ти розумієш, що це взагалі вже дурні думки, і так думати ніззя, а тим більше писати такі дурниці до блогу, але ти б навыть хотів на одну мить стати якимось інвалідом. Шоб коли тебе настпуного разу хтось похлопає по плечу і ти піднімеш голову, а в тебе на пів обличчя якась страшна фігня як у Фредді Крюгера… або коли ти таки встанеш, всі побачать шо в тебе замість ноги протез, ооо!

Хоча ні, тобі хтось розповідав, що був свідком подібної ситуація, коли бабця-комуністка зігнала з місця якогось хлопця-інваліда і нічо, совість її не мучила, сиділа далі…

Отакий ти, представник сучасної молоді. “Невихований”, з ненавистю до старшого покоління, яке вибрало тобі в мери Черновецького (завдяки якому ти маєш змогу щодня кататися на катку, а сьогодні вранці, коли температура стала плюсовою, навіть поплавати прямо на вулиці, посеред міста…), а завтра вибере тобі Януковича…

Ти розумієш, що твої думки не є нормальними, старше покоління треба поважати і ти сам колись, дай Бог, доживеш до такого віку… Ти розумієш, що просто тебе це все все дістало і це лише маленький психічний зрив, але…