Тополиний пух – портал крізь час…

І хоч зараз ше не “іюль”, але “жара” пробивається день-через-день, а пух (хоча, знову ж таки, не знаю, чи тополиний він…) уже літає. Це почалося сьогодні. Я йшов на роботу і побачив. Зовсім так, як рік тому. І таке дивне відчуття… Неначе портал крізь час: я знаю, що пройшов рік, а по відчуттям – неначе це було вчора. Ну, максимум місяць тому.

Я намагаюся довести своєму мозку, що це було таки 12 місяців тому, відтворюючи величезну кількість подій, що сталися протягом року; намагаюся знайти якісь разючі зміни в житті; згадую швидкоплинне літо, затяжну осінь, деперсивну зиму… Відчуття всеодно не погоджуюються: це було вчора. Ну, максимум місяць тому…

І скоро знову, як і місяць тому, пух осідатиме на землі, покриваючи все білою ковдрою, неначе сніг. А всі, навіть дорослі і цілком серйозні пани, будуть бавитись, підпалюючи останні свідчення Весни, що від сьогодні передала свої повноваження Літу…

До зустрічі через місяць!

  • Ирина

    Михаил .. почитав вашу писанину почти влюбилась.. так приятно что кто то замысливается над нашей жизню, над окружающими нас вещами. А то такое впечетления, что окружающим всеравно, что происходит в этом мире, приятно что это не так.

    • За "писанину" дякую 🙂 Сподіваюсь, ви від щирого серця, а не зі спамерських мотивів 🙂

  • Ирина

    Приятно что такой молодой юноша хотя б словом затрагивает сердца читателм.. спасиба вам Мишутка))))