Кончене життя

Навіть не знаю з чого почати. Це просто злість і безпосрадність. Злість на саму Систему. На цю грьобану державу Вічного Покращення.

Якщо раніше лікарям просто віддячували хто скільки може і чим може (це більш-менш зрозуміло, коли видно, що людина дійсно тобі допомогла і щиро старалася, а про рівень зарплат ми всі знали…), то зараз вам просто кажуть, що близьку вам людину, яку перед цим навіть швидка не хотіла забирати до лікарні для більш точної діагностики (“та всьо там нормально!”), вже везуть на операційний стіл, бо знадобилося невідкладне втручання, а обладнання, за допомогою якого робитимуть операцію начебто в аренді і бла-бла-бла… коротше, вам кажуть, що потрібно буде заплатити стіки-то тисяч гривень. На твою фразу, що в тебе нема зараз таких грошей, просто питають: “То що, хай помирає?”. Continue reading Ніколи не потрапляйте до лікарні!

Read more

Не знаю, що на мене найшло, але це певно один з тих рідкісних моментів, які тривають геть недовго (день, місяць, пів року?) і я можу навіть обдумати все і підготуватися як слід. Мені випав шанс. Шанс спробувати пожити життям того, іншого Міхи, із паралельного простору.

Коли розумієш, що в тебе нема нікого, з ким би хотілося чи моглося просто поговорити, кого б ти міг назвати другом; коли на роботі вже повністю перегорів; коли старі захоплення і зацікавлення вичерпали себе… – ти розумієш: ось вона, свобода! Тут і зараз нема абсолютно нічого важливого і суттєвого для тебе. Такого, що тримало б. Абсолютно все одно, що буде завтра: я готовий починати все з початку. Але ця свобода не дає радості, поки ти відчуваєш, як вона витає над тобою, а ти намагаєшся вдавати, що все по-старому.

І оце думаю, а що якщо дійсно…? Continue reading Нове життя

Read more

Хотів запостити це скромненько на сторінку фестивалю у Фейсбуці, але обмеження на 1000 символів завадило. Отже…

Дорогий Славське-Рок!

Ти – мій юлюбленний фестиваль! З багатьох причин. Місце, музичні складники і, головне, атмосфера.

Але є моменти, які засмучують… Мені цікаво, коли ви (організатори фесту) додумаєтеся, що на острові потрібно поставити контейнери? Писав вам про це минулого року, але відповідь у стилі “Панки все одно насмітять” просто смішна! Ви спочатку спробуйте, а потім побачимо. Гарантую, що 50 відсотків сміття не потрапить в річку. Ви ж, бляха, фест з екологічною складовою! І при всій повазі до Юрка Пивоваренка та команди, акція МИ ТУТ ПРИБРАЛИ вийшла геть непомітною. Прибирати там, де це має робити муніципалітет… з таким же успіхом в когось в хаті могли б прибрати. Я не стверджую, що варто було йти і підтирати попу панкам на острові, але фестиваль має бути відповідальним. І ця відповідальність має заключатися хоча б в тих же контейнерах + кілька оголошень з поясненнями що ми тут нормальні люди і давайте не смітити. Ви навіть не спробували…

Туалети. Очевидно, що так звані євротуалети Continue reading Звернення до організаторів фестивалю Славське-Рок

Read more

Нехай пробачать мені мої роботодавці, що я вкраду 15 хвилин робочого часу на постінг до свого блогу, але мені треба злити кудись своє обурення. Офіційна причина – це посприяє збереженню моєї голови в здоровому стані, цілісності столу, а також допоможе мені очистиити думки і знову перемкнути свідомість на роботу… Про різного роду служби підтримки інетом гуляє тисячі історій, і це одна із них…

Почалося все з того, що я завів собі на акаунт на ЯндексДеньгах, а коли захотів вивести звідти кошти, то довго шукав через яку контору можна це зробити. Вибрав врешті Migom, так як це була служба переказів, що офіційно числиться серед партнерів згаданої вище грошової системи. І от, два дні пройшло, а ніякої смски з номером моєї транзакції чи відомостей про стан мого переказу не було. Треба було щось з’ясовувати. Поліз на сайт, і тут починається… Continue reading Migom, кажете?

Read more

В аптеці, якщо закуплятися ліками гривень так на 700, вам можуть вкинути додатково ще якийсь препарат гривень за 30, якого ви не просили. Виявити його ви зможете, звісно, вже вдома… Продажі – все! Є навіть ціла майже наука про те, як змусити вас купити те, що ви купити не збиралися – мерчендайзинг. Кожна торгова марка має своїх людей, які ходять по супермаркетах, розставляють продукцію цієї торгової марки в певному порядку за жорстко написаними правилами, спрямованими на психологію людини. Особлива боротьба певно йде за місця біля кас супермаркетів: людина стоїть в черзі і, щоб якось себе розважити, родивляється вітрину, бере “пощупати” новинки. “А, візьму, спробую…” – проскакує в голові. Ціль мерчендайзерів досягнуто!

А сьогодні я попався на трюк від “Великої кишені”. Посеред залу стоять ящики з печивом. Зверху надпис великими літерами: “Товар тижня”. Дивлюся в гору на цінник – 3.99! Беру кілька. І, звісно, вже на касі виявляється, що печиво коштує не 3,99, а 7 з чимось гривень. Continue reading Дурять на кожному кроці…

Read more

Товариш зі Львова, який вже четвертий рік живе у Києві – напиши мені ще раз, просто залишивши свою електронку! Минулого разу контактна форма через мою неуважність не змогла передати мені твою e-mail адресу, тому я не зміг відповісти 🙁

Read more

Всі чекають на Red Bull Flugtag

Це мало бути супер-шоу, але я його не побачив. Хоч і був там. Просто, прочекавши рівно 40 хвилин, до 12.40, я звалив. Я подумав, що це просто неповага до кількох тисяч людей, які прийшли туди задовго до афішованого часу початку шоу – 12.00, і, прочекавши більш ніж пів години (а може й більше – я ж не знаю з якою затримкою насправді все почалося і чи почалося взагалі), так і не отримали обіцяного.

[nggallery id=3]
Continue reading Red Bull Flugtag у Києві – лажа місяця!

Read more

Раніше часто зустрічав в пресі повідомлення, як важко отримати дозвіл на встановлення якогось кіоска, про те, що влада не зацікавлена у розвитку малого бізнесу і т.д. Проте, незважаючи на так звану кризу, нині в Києві МАФи (малі архітектурні форми – так “по-вумному” називають кіоски і подібні) з’являються як гриби після дощу. За одну ніч в будь-якому місці може з’явитися цілий квартал кіосків. А оголошення про можливість оренди на самих кіосках з одним і тим же номером телефону наштовхують на роздуми, що просто хтось із “властьімущих” започаткував новий бізнес: дозволів звичайним підприємцям не даємо, проте даємо дозволи самі собі, одразу на -надцять кіосків. Встановлюємо і здаємо в оренду! Все! Грошики потекли до кишень!

Алея, перетворена на торгівельний ряд

Алея, перетворена на торговий ряд

І воно б то ще може й нічого, якби не робилося це все діло так цинічно і нахабно…. Continue reading Як це робиться у Києві

Read more