Відверто

Пам’ятаєте, колись на екранах в вагонах метро транслювалися текстові повідомлення типу: “[Тобі] Блондинка в красной юбке, которая 20.03 где-то в 13.45 вышла на Политехе! Отзвось! Я тот парень с красным ирокезом, который сидел возле тебя и пил пиво. Давай дружить! Напиши! 8 0XX XXX XX XX”
А й справді, що людям було робити, коли у відповідний момент їм не вистачало сміливості, а потмі починали мучити докори сумління?
А ще буває так: їдеш на ескалаторі, розглядаєш людей, і тут бачиш…це ВОНА! Ти затримуєш на ній погляд на час, що не відноситься до загальноприйняті норми споглядання і аж ніяк не вписується в стандарт “Погляд звичайний/погляд байдужий”. І головне, ВОНА теж поводить себе аналогічно! Але що ж робити? – мало хто відважиться на голівудоподібну поведінку і, вигукнувши на всю станцію “Доля моя, я йду до тебе!” почне робити карколомні трюки, перестрибуючи на сусідній ескалатор з протилежним рухом… 🙂
Для тих, хто не бажає втрачати свою долю або просто хоче пофліртувати – нове співтовариство [info]ua_zustrich, створене по типу російської спільноти [info]vstre4i_v_metro, але [info]ua_zustrich не лише про зустрічі в метро…
Тому не соромтеся, користуйтеся!

Tags: , , , , ,

Read more

 

“Іноді перестаєш відчувати будь-які емоції до всіх людей…тобі просто байдуже. Але як усе в цьому світі, цей стан не може бут постійним. Саме тоді він починає проходити певні мутації і перетворюватись на ненависть до людей. Я іноді люблю такий стан. Бо він змушує прокинутись свідомість. І саме тоді ти починаєш щось змінювати у своєму житті.”

Elen_Stellion

Read more

Хоча повністю навряд чи вийде. Та все ж… Мабуть, воно щось дає. Принаймні, можна побачити, що ти не один у світі зі своїми проблемами…

Меня предал любимый человек, и мне не столько больно от того, что она изменила физически, сколько от того, что она так и не смогла этого сказать, и до сих пор так и не может сказать, хотя мы уже и не общаемся. Зачем говорить неправду, обманывать, ведь можно потерять не только любимого человека, но и друга…

завидую своим подругам, когда они про успехи всои рассказывают. при этом делаю вид, что я за них рада.

я высокооплачиваемый бездельник, я сижу в современном офисе с кондиционером, каждый день обедаю в приличных ресторанах – в общем весь такой успешный представитель московского среднего класса, но на работе я ни хера не делаю кроме того что серфю в сети и постоянно сижу в аське, на лепре, и в жж. И всем похуй на меня потому что 80% персонала моей конторы точно такие же как я. Нах нужна это видимость если у тебя в душе пустота и все время хочется чего то большего

А я вчера имел первокурсницу, при этом разница у нас около 11 лет. До чего же бревном лежало, но все равно приятно вспомнить. Вот такой вот я КАЗЕЛ, но все равно это молодое тело…

Я всегда и везде пытаюсь показать всем, какой я крутой и успешный. А на самом деле – я полное дерьмо. Все мои деньги мне дают мои родители, а я их просаживаю на пустой выпендрёж перед друзьями. На самом деле я сам не могу ничего решить в своей жизни, и меня это раздражает…

Висказати те, що лежить на душі…

Read more

Я – звичайна людина, що крутиться, наче білка, у колесі життя. Інколи я хочу щоб колесо крутилося швидше, інколи мені хочеться спокою; інколи я відчуваю себе щасливим, інколи мені здається, що життя – то паскудна штука; інколи я задоволений собою, а інколи почуваюся повним дегенератом, недостойним існувати в світі, де, здається, усі знають відповідь на питання, як правильно жити. Крім мене. А я все роблю неправильно… ; інколи мені хочеться бути абсолютно відвертим і висловлювати все те, що думаю, саме тими словами, які спадають на думку, а інколи мені соромно за все написане/сказане/пережите і я намагаюся заховати подібні реалії від тих, хто може лише посміятися з того всього… ; інколи я змінюю свою точку зору на певні речі; інколи… інколи мені просто важко бути самим собою…

Я не ідеальний, як і світ, в якому я живу…

Read more