Українікейшн

Шось бачу працівники Секретаріату Президента не поцікавилися в його програмістів про прихований зміст запитання, яке окрім власне стьобу над політикою, містило і інший підтекст. І наш Гарант піймався. Фактично він сказав: “На фіга паритися з Лінуксом, якщо є Вінда?”. Отак-от… Опенсьорсу не буде…
ppatch.jpg

Read more

Флеш-моб рулить! Ось мені щойно надіслали лінк: http://president.pravda.com.ua/internet/476f9e611a40f Ржунімангу!

panepres1.jpgНа даний момент задано 84 запитання і отримано 5505 голосів в їх підтримку, а питання про FreeBSD одержало 3514 голосів з цих п’яти з половиною тисяч! Цікаво, чи задасть Українська Правда це питання Президенту, якщо воно протримається увесь час, що лишився до прес-конференції?

Cеред інших цікавих запитань:

  • Як ви относитесь к бландингам ?
  • Віктор Андрійович! Бачить Бог, нам дуже важко… Суто конкретно, якщо можна:”Скільки ЩЕ???” Дякую.
  • Пане президент, коли відбудеться урочистий запуск Леоніда Черновецького на марс?
  • Шановний Вікторе Андрійовичу! Скільки це ще буде тривати? Скільки українцям це ще терпіти?
  • Пане президент! Як Ви ставитесь до культу Ктулху?
  • Чи займаєтесь ви оверклокінгом? Якщо так, то який з методів вам більше подобається?
  • Виктор Андреевич, почему Dream Theater не хотят приезжать в Украину?

та інші.

Хтось навіть вважає своїм президентом Віктора Федоровича:

  • Шановний Вікторе Федоровичу, коли вже на захист наших кордонів стануть медвдєдо-подібні роботи?

Висновок: наш народ мабуть і має стільки проблем політичних, бо вважає політику за розвагу, а не метод “покращення вашого жииття уже сьогодні”…

Read more

Події останніх двох тижнів, що відбуваються в Києві та по всій Україні, свідчать про те, що український народ проходить у своєму розвиткові надзвичайно важливий етап — період втрати страху й набуття людської гідності. До цього позитивного факту, що зрушила пласт страху у людській свідомості, призвів факт вкрай негативний — тотальна, цинічна фальсифікація виборів президента України.

Сьогодні всім нам треба зрозуміти, що головне не те, хто з кандидатів у президенти кращий, а те, що вибори мають відбуватися чесно, демократично. Саме порушення цього фундаментального правила вільного світу й вивело на вулиці людей. Київ сьогодні нагадує бджолиний високоорганізований вулик, де тисячі людей удень і вночі реалізують своє право висловити незгоду з діями влади, яка розтоптала їхнє волевиявлення. Особливостей у цього вулика дуже багато: усі доброзичливо ставляться один до одного. Ні нежить, ні мокрі ноги не в змозі зігнати людей з того місця, яке вони, на їхню думку, мають сьогодні, завтра утримувати. Для них — це момент істини, коли треба викластися на всі сто, бо від цього залежатиме майбутнє на десятки років. Надзвичайно приємно вражають здебільшого дещо гордовиті кияни — сьогодні вони щедрі, відкриті, жертовні: возять своїми авто харчі людям у наметах по різних куточках Києва, ледь не силою годують приїжджих, пропонують проживання, несуть одяг, харчі, гроші. На наших очах відбувається пробудження людей: із сьогоднішнього дня вислів “Моя хата скраю” вже не характеризує українця. Сьогодні він свідомий того, що має зробити все, аби жити вільною людиною, у вільній країні.

Події, що відбуваються в столиці України, відомі багатьом ще й тому, що там перебуває безліч представників мас-медіа зі всього світу. Про те, що відбувається у владних кабінетах, люди дізнаються з велетенських телевізорів на вулицях столиці, з оперативних повідомлень спецвипусків газет та бюлетенів, які безкоштовно роздають на вулицях. Зважаючи на велику кількість людей на Майдані, вулицях, комунальні служби встигають слідкувати за тим, щоб було чисто. Цьому сприяє й те, що майже ніхто не смітить. Уздовж Хрещатика виставлені біотуалети, крім цього, багато установ та організацій надають можливість людям користуватися їхніми туалетами. Зовсім не видно п’яних, як це буває на різноманітних багатолюдних заходах. Крім приїжджих з різних областей України, в акціях беруть участь багато киян. Саме переважно вони їздять легковими авто, прикрашеними прапорами, плакатами, кульками, безперервно сигналячи і вмикаючи на повну гучність записи з хітами помаранчевої революції…

Нещодавно почув, що вчителька історії однієї з кіровоградських шкіл настійливо рекомендує школярам збирати вирізки з газет про події, які відбуваються на наших очах, бо розуміє, що все це — народження нації, яка довго не могла стати собою і нарешті нею стає.

Юрій ЛІСНИЧЕНКО, Київ — Кіровоград, Vechirka.com.ua 03.12.2004, 13:56

Tags:

Read more

Український сегмент інтернету розвивається. І, що головне, наповнюється потихеньку дійсно цікавими проектами в якісному виконанні. Ось що мене порадувало цього тижня:

www.djerelo.com – Не зовсім новий сайт, але контент дійсно молодіжний і цікавий. Сподіваюсь, буде розвиватися і частіше оновлюватися…

http://tab.net.ua/
– головне відкриття цього тижня. Нарешті! Хоч і бета-версія, але в цьому україномовному ресурсі вже видно головного конкурента infostore.org. На тому ж djerelo.com про нього пишуть:
“Нарешті ми всі дочекалися великої халяви в украінському інтернеті! Вітайте Tab.net.ua – унікальну соціальну мережу, що належить до точки обміну UA-IX! Тут ви створюєте свій сайт та отримуєте унікальну адресу, наприклад vasia.tab.net.ua і свою пошту – vasia@tab.net.ua . Ваш сайт – це Ваш файловий архів з необмеженою кількістю місця для Ваших файлів, так що заливайте, все, що хочете і дайте іншим це скачати. Тут вже зараз ви знайдете купу фільмів, файлів, музики, розміщеною першопрохідцями Табу 🙂 На своєму Табі(сайті) ви також можете створити свої фотоальбоми, вести свій блог, спілкуватися за допомогою внутрішнього мессенджера, розміщувати оголошення і ставити свої лоти на аукціон. З Табом можна гратися день і ніч – там віконця, що рухаються і розтягуються та прикольна можливість зміни фону. Просто зайдіть і ви тут залишитесь! :)”
Залишається лише сподіватися, що у розробників не буде технічних проблем, які часто виникали в Інфостору, а місце під файли дійсно буде необмеженим для кожного користувача, Ну і, хотілося б, звісно, щоб сервіс постійно розвивася з реагуванням на зауваження користувачів.

www.guitarist.com.ua – цей сайт уже давно в моєму сайдбарі. Звичайно, не всі є любителями гри на гітарі, але сам факт виникнення такого тематичного україномовного сайту з ідеальним дизайном – це вже добре!

ТількоРок – ще один досить гарний україномовний сайт для любителів української рок-музики.

http://ukrportal.org.ua/
– для тих, хто вважає себе патріотом. Шкода лишень, що RSS-фіду немає…

Ну і наостанок, тема, досить цікава для мене особисто – регіональні сайти. Якщо точніше – сайти українських населених пунктів. Я думаю, сайт села Соболівка має стати майже ідеальним прикладом та піонером в розвитку інформаційних ресурсів про краєзнавчі та інші цінності українських сіл і містечок.

Тож, хто знає ще якісь суперові україномовні сайті з чудовим дизайном і контентом – додавайте в коментарях. А я бажаю розробникам, які жертвують прибутками заради розвитку всього українського, натхнення та не втрачати надію!

Tags: , , , ,

Read more

От закінчу навчання, і треба буде валити з цього Києва подалі. От тіки куди? Львів? Тернопіль? Хтось знає ще якісь маленькі гарненькі міста?

Добро пожаловать в Львов!
Ваш город на Украине – Львов! Это промышленный, торговый и культурный центр Галиции. Расположен в холмистой местности, на водоразделе рек Буг и Днестр. Львов занимает первое место на Украине по количеству историко-архитектурных памятников.
Пройти тест

Tags:

Read more

Звичайно, вчителю заборонено застосовувати фізичну силу. Але що робити з подібними виродками? я б їх розстрілював разом з їхніми батьками. І як тут не повірити в ідеї Гітлера щодо чистоти нації ?
Іще мене, як майбутнього педагога цікавить думка – чи правильно поводив себе вчитель? Яким чином він мав діяти?


!!! обычный Беспредел в к_и-и-е-вской школе

А що б ви рекомендували робити з такими кобітами? Здається, тут навіть колонія суворого режиму не допоможе…


В твоих мечт@х, любовь

Tags: , , , , ,

Read more

Усе забуваю написати міні-пост стосовно моїх поламаних стереотипів про Донеччину. По-перше, ТАМ можна абсолютно спокійнісінько розмовляти українською… По-друге, більшість людей ТАМ розмовляє не російською, а суржиком, що, як це не парадоксально, але набагато ближче і приємніше моїй душі. По-третє, на Донеччині багато переселенців із західних регіонів.
А по-четверте, що там казати про Донеччину, коли ось польські дівчата знають набагато більше українських народних пісень, ніж деякі “патріоти” (в тому числі і я…).

Відео записано під час етнографічної водної експедиції Донечииною та Луганщиною в серпні 2007 року.

Tags: , , , , ,

Read more

Уже всі мабуть це бачили, але таке гріх не запостити.
Колись, як тільки київський мер Черновецький виграв вибори і ще тривали судові засідання з цього приводу, в прямому ефірі програми “Толока” він зустрічався на “типу дебатах” з мером Харкова – Михайлом Добкіним (на той час теж новообраним). І я там був, сміявся з мімкіки Черновецького, але про Добкіна такого і подумати не міг!
Був там, щоправда, ще один цікавий штріх – той, що на перших секундах потрапляє у кадр в шарфику навколо шиї (не пам’ятаю, який у нього пост в місцевій раді…) – то він справді не соромився матюкатися… але й в ефір його ж ніхто тоді не пускав…
А от тепер ми можемо побачити, яким є насправді обличчя українського політикуму. (Сподіваюсь, хлопці, які це опублікували, ще живі…). А харків’яни мають змогу дізнатися, на кого саме працює місцева влада (там фраза з іменем протеже пана Добкіна чітко звучить з його власних вуст…), хоча вони, певно, і так все знають…

P.S. А я ще раз переконався в можливостях і нтернету. Прийшов на роботу, і тут мені люди з Росії (!) кидають лінк на сторінку з відео, а колега, що проходила поруч, сказала:”О, а ми це сьогодні вже всі бачили…”. Уявляю, що твориться в ЖЖ! Коротше, хіт дня!

Read more

Нечасто я знаходжу натхнення написати щось типу статті. Так що цей випадок майже унікальний – отож зацініть, проголосуте на сторінці http://h.ua/story/57004/


Луганськ – місто трохи дивне. Ви не знайдете в його центрі звичних для інших областних центрів мережевих закладів харчування “столичного” штибу – піцерій та фаст-фудів, – лише “стандалоне”-кафешного типу. Коротше кажучи, поїсти нормально немає де. Бо саме з таким бажанням ми, повертаючись з мандрівки Донеччиною, прибули до цього східного міста чудового літнього ранку в День Незалежності з метою оглянути місцеві визначні місця. Врешті, їжу довелося просто банально купувати в супермаркеті, але цим проблема не вирішилася. Тривалі пошуки лавок по двориках ні до чого не призвели – снідати довелося просто на фундаменті місцевого стадіону. Ну а поїли… Коротше, з туалетами тут теж проблемно 🙂 … Цього разу нас виручили “усього” за одну гривню кухарі однієї забігайлівки, вхід до якої чомусь починався саме з кухні…

Блукання розпеченим містом не принесло очікуваних результатів: мінімум об’єктів культурного паломництва і повна відсутність чогось ТАКОГО, про що б можна було розповісти потім знайомим… Та й, судячи з видів на найвищій точці місцевого “чортового” колеса – гуляти тут особливо ніде: в центрі – звичайні багатоповерхівки, все решта – одноповерхова приватна забудова плюс індустріальні зони. Хіба що можна відмітити місцевий краєзнавчий музей. А для любителів невибагливого відпочинку з сємкамі – захаращений парк біля залізничного вокзалу з тим-таки колесом огляду і розливним пивом по гривні тридцять з місцевого пивзадову. Коротше, нудно…

Але, чекай, що це? На одному з будинків помічаємо довжелезний помаранчевий банер. Читаємо і не віримо своїм очам: “Музей Жертв Оранжевой Революции. Continue reading Луганські жертви ПР

Read more