Українікейшн

А я оце думав, що в мене нет погано працює, але виявляється все набагато складніше: в Україні почалися гоніння на варез-сайти, і, що саме цікаве, не через поширення неліцензійного контенту, а через… порнографічні матеріали.

Так, кілька днів тому було конфісковано сервери всім відомого порталу infostore.org. В цей час налякані аплоадери, клони рапідшари кинулися робити тотальні зачистки своїх терабайтів. Цікаво, це тимчасова показушка чи тепер ми завжди будемо качати музику з російських торентів?

Read more

Я згоден, слово незрозуміле, але явище, яке воно означає ви вже, можливо, мали змогу неодноразово спостерігати, або хоча б чули про це. Це коли успішні топ-менеджери кидають перспективну кар’єру і їдуть жити в село; це коли чуваки, начитавшись “Анастасії” Володимира Мегре, створюють родові поселення, а прибічники здорового способу життя – екопоселення.

Дауншифтінг може виражатися по-різному: від простої зміни роботи (з більш перспективної та високооплачуваної до гіршої, зате з меншою відповідальністю та можливістю мати вільний час для самого себе чи своєї сім’ї) до радикальної зміни всього свого способу життя. Але прагення у всіх дауншифтерів одне – жити повноцінним життям, а не присвячувати його кар’єрним гонитвам і на старість зрозуміти, що все було марно: життя прожите безцільно… Continue reading Дауншифтінг: покажи місту середній палець!

Read more

Це мене проглючило і я просто випав у цей з під впливу ЗМІ, чи в цьому році таки дійсно ніхто не згадував про день початку Помаранчевої революції, який на державному рівні має називатися Днем Свободи?

Сьогодні в новинах бачив ролик про підтоплення Венеції. Дуже актуальним є юзання целофанових бахіл. Запамятався кадр з підтопленим містом, у вітринах бутіків якого манекени стоять виряджені в ті ж бахіли. Помаранчевого кольору. А памятаєте, як наші київські бутіки робили так само: одягали манекенів в усе помаранчеве?… Весело було…

Read more

Наш народ надзвичайно креативний в плані виживання у скрутні часи та економії коштів. На фоні нещодавнього “шокового” подорожчання цін на метро мені в голову полізли усякі варіанти того, як іноді можна користуватися метрополітеном безкоштовно 🙂

Черга в касах метрополітену в день подорожчання проїзду

Continue reading Метро на шару

Read more

Біля моєї роботи однієї миті перестав працювати світлофор. Воно б ще нічого, якби перехід був через звичайну вулицю, але тут перехрестя, і дивитися одночасно у чотири боки якось трохи складнувато. До того ж треба ще мати неабиякі акторські та психологічні здібності, аби угледіти у водієві “не бика” і якимись такими собі жестами донести до нього свою рішучість перейти дорогу…

Матюкався я про себе тиждень, на другому почав наводити довідки, хто ж тими світлофорами завідує – ДАІ, Київавтодор чи ше хто, аби поскаржитися… І думав собі, шо, мабуть, поки когость не зіб’ють, то не ввімкнуть. Але дзвонити не довелося. Continue reading Помагітє, люді добриє, інспєктару Петрєнка на елєктрічєства!

Read more

Коротше, як два пальці об асфальт, бачу дуже ясно:

Ці муділи представники народу в парламенті так ні про що й не домовляються, нові вибори. Ті, хто голосували за НУ-НС та БЮТ, на них, звісно ж, не йдуть. А от біло-блакитний електорат на вибори йде. В результаті маємо парламент з більшістю від ПР. Привіт, прем’єр-Янукович! Покращення нашого життя уже вчора!

Росія визнає Україну за свого найкращого друга, продає нам газ дешевше ніж власним підприємствам, на вулиці всі радіють від того, що тепер нову можна розмовляти російською (бо до цього ж їх силою примушували спілкуватися українською), в поїздах знову можна почути російський шансон, звичайні робітники задовлені з того, що тепер можна спокійно працювати, не напружуючи мізки в роздумах-баталіях про історію свого народу та інших неактуальних речей (тут на сігарєти не хватає, а ви про якийсь там Голодомор мені втираєте!…) і, головне, капуста знову стає загальнодоступним продуктом!

Не вірите?

Read more

Мдя, блін… Дивився я парад сьогодні і оце собі думаю, що якщо вже хочеться показати свою міць, то треба якось було все ж таки напрягти тих солдатиків, щоб не збивалися, коли йдуть нога-в-ногу, тре було за пару місяців до свята виділити додаткові кошти нашим нелітаючим авіаторам на пальне, щоб все ж таки потренувалися літати рівно і синхронно… І треба було знайти тих операторів, що знімали військові паради епохи Кучми, а не довіряти це чувакам, які звикли все знімати в концертному стилі Поплавського, бо просто проїзд танків по Хрещатику – то не вражає, але якщо поєднати то всьо діло з операторсько-кіношною майстерністю, то може й було би діло. А так – курям росіянам на сміх (хоча в тих теж під час параду на 9-те травня без приколів не обійшлося…)…

А ще дуже порадував військовий оркестр: після варіацій на тему козацьких та народних пісень я почув… готик-метал!!!… забув, як називається та група, але дуже схоже на Найтвіш (може то він і був) – і це все виконувалося військовим оркестром на головній площі країни у день її найбільшого свята! Ну і, чесно кажучи, прикольно вийшло, просто трохи незвично і якось так… викликало усмішку…

Але хай краще на обличчі буде усмішка від подібних казусів, ніж сум від роздумів про усі ці зовнішні загрози і все те, про що говорив Президент. І одразу згадуються слова із пісні групи ProSpaw: “Головне, щоб гірше не було”…

Read more

На сайті “Интересный Киев” можна справді знайти багато чого цікавого. Кому лінь читати – є багато старих фотографій, зокрема, от такі:

Ну а після того, як подивилися картиночки, не може не виникнути інтерес і вже хочеться читати. Мене зацікавили старі мости, що колись існували в Києві, зокрема, красунчик “цепной” міст (до речі, як це буде україською?). Кому цікаво, в додаток читаємо ще оцю статтю:
http://pk.kiev.ua/history/2006/07/25/090056.html

Read more

Все, з мене досить! Я, нарешті зрозумів, що беручи участь в обговореннях та дискусіях з певних питань, я лише роблю свій внесок в розвиток ворожнечі між різними частинами населення цієї країни. Толку з цього ніякого. Тільки негатив. Можливо, хтось скаже, що так не можна – мовчати, але я бачу, що іншого виходу, окрім як дати змогу часу розставити усе по місцях – немає. Інакше ми всі станемо жертвами політичних ігор.

Бо чомусь ніхто зараз, навіть ті, з ким час від від часу воювали, не скаже, що козаки були бандитами. Ніхто не заперечує, що ті були героями і захищали свою країну. Хоча, якщо дивитися прагматично, останніх можна назвати і бандитами і політичними проститутками, але все ж таки вони були Військом, яке захищало свою землю. А керівники того війська були просто гарними політиками і знали де і коли і з ким краще дружити і проти кого воювати, аби твоя земля лишилася вільною…

Чомусь ніхто не згадує про 39-й рік у Польщі, коли наші доблєстниє радянські війська разом німцями поневолювали нашого західного сусіда. А факт існування СС-Галичина вже кидає ярлик фашистів на всю УПА.

І чому ті, по чиїй столиці ходять сотні скінхедів (яких, є підозри, фінансують політичні кола, близькі до влади), обвинувачують нас у фашизмі?

Та шо там казати, у кожного своя правда. Але я ніколу не зміню своє точки зору на те, що ті, хто захищає свою домівку і свою землю від тих, хто виселяє мирне населення з їх рідної землі, катує, вбиває і засилає до Сибіру – такі ж захисники, як і ті, хто не мав власної точки зору і просто захищав свою, нехай трохи іншу – рядянську Батьківщину.

Але так само не поміняє свою точку зору і той, хто вважав і вважите й надалі Україну – частиною Рассєї, Крим – одвічно російським, українців – бидлом… Той і надалі малюватиме ось такі карти…

А чуваки з Сімферополів і Севастополів, маючи українське громадянство, і надалі радо писатимуть огидні коментарі під подібними шедеврами…

І я мабуть до самої сметрі ніколи не зрозумію, чого вони, сидячи в Україні і розповідаючи про те, як в Росії все класно і який Путін маладєц, а Ющ мудак і фашист, до сих пір сидять тут і не пи.дують на свою батьківщину їсти квашену капусту? Continue reading Теми, в обговоренні яких я більше ніколи не братиму участь

Read more

Тіки шо якийсь мужик не пускав мене в під’їзд, де знаходиться мій офіс, мотивуючи це тим, шо він мене тут не бачив, я ту не живу і взагалі я не громадянин України…

Корочє, довелося кричати у вікно колегам, аби ті “викликали міліцію”. Врешті, через пару хвилин чувака попустило і він почав кудись валити, я запропонував йому почекати все ж на міліцію і вияснити, хто ж тут насправді не громадянин України, на що чувак відповів в дусі, шо в нього нема часу і що, знову ж таки, я не громадянин України і повинен забратися звідси разом з міліцією, яка теж складається не з громадян України…

Оце сиджу і думаю, шо наступного разу якщо він таке витворятиме мені вже доведеться застосовувати силу, а оскільки в чувака явно контакти з головою погані, то справа ця дуже ризикована – хто його зна шо там в нього в руці може з’явитися…

Обговорювали інциндент з колегами, так аж страшно стало. Кожен на протязі недавнього часу зустрічався з подібними випадками – он учора, кажуть, в метро якийсь чувак горланив про те, шо “воэнком, дай мені автомат, я всіх постріляю!”. І шо саме страшне, на таких людей ніхто не звертає уваги, а завтра вони десь таки дістануть автомат і розрахуються за несприйняття своєї особистості…

А наша “бідна” держава, чиновники якої вже не мають де будувати дорогущі особняки, виписує божевільних соціально небезпечних людей з психушок, бо грошей на утримання нема – в офшорах на Кіпрі…

Read more