Українікейшн

Пишу цей пост просто від нерозуміння куди себе подіти. Сьогодні був обстріл градами мирного Маріуполя, загинуло багато людей. А в інтернеті знову війна коментарів.

Боти-ботами, але є ще, сподіваюсь, люди, яких можна змусити думати. Наша мета – не сперечатися з абсурдними коментарями від повністю контужених…

kontuzhena

…а намагатися вплинути на людей, яких ще хвороба охопила не повністю. Поставити їм питання, які заженуть їх в тупик. Хай навіть вони не визнають цього вголос, але внутрішньо, можливо, дійсно запитають і себе самі: “А й справді!?”.

Треба перестати гратися в артилеристів і намагатися порахувати, з якого кута хто і чим стріляв. Поглянемо в корінь, на першопричину.

Головне, на мою думку, питання, яке треба ставити – за що воюємо? Continue reading Хунта

Read more

Вони були серед тих, кого вже немає і кого називають “Небесною сотнею”. Їм пощастило вижити. Я провідав двох героїв Майдану під час їхнього лікування в Польщі.

53-річний художник Тарас Більчук з Рівненської області пробув практично увесь Євромайдан не відлучаюсь нікуди ні на мить, переживши і перший розгін 30 листопада, де отримав струс мозку, і агонію режиму, коли 18 лютого був жорстоко побитий “Беркутом”.

Тарас Більчук

Continue reading Спокійно сам собі сказав “Прощай”, а пан-Бог сказав, що ще рано

Read more

Це все дуже неочікувано якось. Пів року тому ні в кого навіть і в думках не було, що наступним президентом України може стати Петро Порошенко, а зараз ситуація виглядає так, що, якщо, дай боже, вибори таки відбудуться, то він матиме дуже великі шанси на перемогу.

І дивина тут власне не лише у цій раптовості і неочікуваності (що, після досвіду з Чорновецьким у Києві і “Свободою” в парламенті, ще раз наочно демонструє як несподівано для всіх нас можуть змінитись політичні еліти), а й у тому, що ця людина не веде ніякої, традиційної для політика, діяльності, обравши стратегію “Інколи краще робити шоколадки, ніж говорити”. Ну а в контексті ситуації на сході, відсутність будь-якої діяльності і заяв майбутнього очільника держави – це ще більш ніж дивно і підозріло.

Парадокс Порошенка

В той же час, навколо його головного конкурента – Юлії Тимошенко,   Continue reading Парадокс Порошенка

Read more

ЛайноТрохи запіздало, канєшно, але чьось оце за другим обідом згадав новину позавчорашню про Колісниченка і лайно. Дівчинці виписали штраф у 51 гривню. Слухайте, так може це й собі… тойово? Я би навіть краще кинув, точніше. І емоційніше. Закричав би тако басом на всю залу: “Нахуй з країни, гандонище!” і мріяв би про те, що з того часу, кожен українець, якого дістали наглі мармизи, міг собі дозволити закидувати депутатів снігом, лайном, чи просто зустрічати перед посадкою в авто і нецензурними вигуками нагадувати, що про них думає народ. Дико, звичайно, не по-цивілізованому. Але це нарешті хоч якийсь буде вихід з Фейсбуків, і це стовідсотково спрацює. Чинуші, постійно відчуваючи погляд народу, будуть сто разів обдумувати кожен свій крок. Та й чому ми маємо бути людяними з тими, хто нас за людей не вважає? Але Continue reading Лайно

Read more

Про яку другу державну (російську маю на увазі) мову може йти, вибачте за тавтологію, мова, коли ясно видно, що якби українська мова не мала б статусу ЄДИНОЇ ДЕРЖАВНОЇ, то…

  • російськомовні чиновники не знали б взагалі і слова українською. Зараз вони хоч трохи змушені її використовувати…
  • телебачення, і, я на мене, головне – реклама не були б україномовними. Мені здається, саме ці два моменти є одними з головних в підтриманні нормального сприйняття та розуміння української мови в суспільстві.

Але, тим не менш, більшість української мови не знає. Як таке може бути, що навіть провідні компанії, розробляючи рекламні кампанії, сто разів перепровіряючи макети, пропускаючи їх через редакторів і т.п. все ж допускають вихід у світ суржиковмісних і навіть взагалінезрозумілонаякіймовінаписаних “шедеврів”? Я думаю, кожен не раз “ловив” подібні ситуації.

З недавнього часу я вирішив фііксувати подібні випадки. Continue reading Русько-украйонська

Read more

Раніше мене дратувала ця фраза, я був категорично з нею не згоден…

Але коли людей запитують, що повинен зробити кандидат на пост Президента, щоб вони за нього проголосували, ті відповідають: “дати мені 5 квартир”. “утеплити стіни хоча б мого будинку”, “підвищити пенсії до 2000 гривень” і т.д. і т.п. Це реальні відповіді на опитування, проведене однією з київських газет. Я в шоці. Люди не розуміють що таке влада, її типи і види. Люди не знають які функці і повноваження Президента. Люди чекають популістських обідцянок і готові “вестится” на них. Люди неосвідчені. Люди егоїстичні. Дайте мені 5 квартир, утепліть мій будинок… Люди не вміють вирішувати локальні проблеми, примушувати місцеву владу виконувати свої фунції. Люди не вміють обєднуватися задля вирішення навіть дрібних проблем. Людям на..рати на решту країни. Люди думають, що тимчасова вигода дозволить не звертати уваги на решту країни і прожити спокійно до наступних виборів: “Чи продали б ви свій голос?” – питає один чувак у Твіттері. “Продала б, але не за 50 гривень” – відповідає інша особа. А за скільки? За 51? За 99.99? Яка ціна того, щоб віддати владу в руки людей, які готові її купувати? Яка ціна цих людей (і якого Керівника ці люди заслуговують), що продають себе і свою країну? Сильно високо беру? Наївний, високослівний? Так, так, їсти треба вже зараз!? Памятаю. Просто хтось не хоче розуміти, що ці 50, 100, 1000, 10000 гривень за свій Голос ВОНИ всеодно заберуть собі назад. І навіть більше. І все за твій рахунок. Способів купа… Люди не розуміють, що зміна влади – це не лише зарплати і жрачка, це розвиток країни і, головне, зміна свідомості усього населення разом з чиновниками (в бік європейського мислення чи в бік 90-х., совковості… Бо, може ви й не помітили, але свідомість країни за такі проміжки, як 5 років, таки змінюється, і то сильно… )…

Хоча, що там казати. Країна, величезна частина населення якого називає шансон жизнєннай музикай, по-іншому, мабуть не може… Самі для себе створили ситуацію, коли вже немає з чого і з кого вибирати… Хоча, кажуть, вибір є завжди. ? Приречені?

Read more

Я виконую свою обідцянку не обговорювати конкретних політиків і не показувати свою точку зору на певні політичні явища. Але мене не перестає мучити питання, як, не встряваючи у політичні баталії і, таким чином, не загострюючи конфлікту у суспільстві та не будучи лялькою одного з політичних кланів, які лише спекулюють людьми та їхніми переконаннями і почуттями… як… як залишитись небайдужим і довести самому собі що я не свиня, якій “по барабану” всі процеси, що відбуваються в рідній країні? Бо я ненавиджу тупоголових аполітичних людей, які думають лише про себе, але й бути політично активним останнім часом мене теж не пре. Бо буде ось так:

І неважливо, що це за подія на відео, на якій стороні я б хотів бути і взагалі за яку політичну силу я вболіваю і чи вболіваю взагалі. Бо в даний момент люди все одно за так віддають свої тіла і душі, свято вірячи у свого Месію. А виявляється, все брехня: Месія лише радо потирає ручки від таких розкладів – ба, це ж піяр! І, здається, найліпше тут себе почувають фригідно-в’ялі мєнти. Але такими дегенератами як вони я теж не хочу бути. І що робити? Жити у вигаданому світі, в якому нема політики і усього цього безладу? Не помічати всього навколо і просто вірити, що все буде добре, все перемелеться і налагодиться і без моєї участі? Що все швидкоплинне і неважливе?.. Але ж і я теж…

Read more

… і навіть не там, де не смітять, а там, де стоять смітники! (с)

Чисто не там де прибирають...

Продовжуючи тему про псевдоменталітет… Щодня, стоячи на своїй зупинці в очікуванні маршрутки, я спостерігаю, як комунальники Continue reading Чисто не там де прибирають…

Read more

В статті про те, як збираються рятувати Андріївську церкву від зсунення грунту:

Планируется изменить и внешний вид склона, вернув ему исторический пейзаж. Деревья, росшие на нем, а это в основном самосев, вырубят, все засеют травой, открыв Андреевскую церковь для лучшего обзора и придав ей такой вид, как на старых фотографиях и гравюрах.

Нє, ну не дебіли, га? Тут укріпляємо, тут же ж провокуємо нові зсуви…
Та будь-який школяр скаже, що дерева – то найкращий спосіб укріпити грунт. Коротше, як не знаю як це назвати… Менталітет?

Read more