Щодня їзджу цим мостом. Непарну частину пішоходної частини вже 2 місяці, як перекрито дерев'яними щитами, що доводять до відома про заборону входу і початок реконструкції мосту. Воно і правильно: на тій же непарній стороні прямо посеред пішоходної частини утворилися величезні ями в асфальті, через які видно Дніпро. Найбільша з них має два метри довжини і десь метр ширини. Але люди всеодно ходять. І їздять. А що робити? Он всього пару днів тому насмерть збили на цьому мосту велосипедиста, що їхав собі за всіма правилами в крайній правій смузі. Але найцікавіше те, що ніякої реконструкції не відбувається. Відколи встановили щити, ніяких робіт не проводилося. Зате тепер, якщо хтось зламає ногу чи просто провалиться в річку, винних не знайдеться: ми ж попереджали! І взагалі, мовляв, нічого було пролазити на заборонену частину, яка закрита на ремонт!

Я, як законослухняний громадянин, на непарну частину не ліз, тому фото проваль не буде. Але й того, що я нафоткав на парній стороні на мобілку (правда, було це ще весною) достатньо для того, аби зрозуміти, в якому плачевному стані знаходиться міст. І, які там можуть бути велодоріжки!? Пішоходам стрьомно ходити!

Всі чекають на Red Bull Flugtag

Це мало бути супер-шоу, але я його не побачив. Хоч і був там. Просто, прочекавши рівно 40 хвилин, до 12.40, я звалив. Я подумав, що це просто неповага до кількох тисяч людей, які прийшли туди задовго до афішованого часу початку шоу - 12.00, і, прочекавши більш ніж пів години (а може й більше - я ж не знаю з якою затримкою насправді все почалося і чи почалося взагалі), так і не отримали обіцяного.

Я дізнався про цю історію кілька років тому і був неймовірно захоплений нею та людиною, яка все це затіяла. Я вніс дату, коли це все сталося, у свій календар і вирішив обов'язково переповісти історію вам. А тут ще й таке співпадіння! Чергова річниця події, про яку йдеться нижче, збіглася зі 100 днями нової влади в Україні. Я думаю, останній було б дуже корисно знати про подібні випадки, аби не доводити людей до такого...

Марвін Хіммеєр

Коротка історія. Жив-був собі в гАмериці дядько, якого звали Marvin Heemeyer, чесно собі працював і нікого не чіпав. Але поруч була фабрика, яка прагнула розширитися на довколошні території, зайняті приватними ділянками, і невдовзі почала потихеньку зкуповувати їх. Деякі противились, але все-таки здавались. І через деякий час єдиним, хто залишався на своєму, був той самий Марвін. Фабрика повністю оточила його територію своїми приватними володіннями, перекривши усі комунікації та навіть дорогу від будинку.

Але на цьому старання фабрики по вигнанню Марвіна не завершилися. До нього зачастили податкова, пожежна іспекція, санепідемстанція... Потім у Марвіна помер батько і, доки він його хоронив, від будинку відключили воду і електрику, опечатали майстерню...

Марвін спокійно просидів кілька місцяів у своєму гаражі і, коли звідти показався, всім стало не солодко. Виявляється, 52-річний зварювальник займався увесь цей час тим, що переобладнував свій бульдозер у супермашину: сантиметровий панцир броні на бульдозері захищав навіть від гранат, запаси води мали забезпечити необхідну тривалість перебування всередині, зброя, протигаз, додатковий захист та підсилення конструкцій бульдозера... А також цілі. Їхній список Марвін теж склав наперед. І виїхав на свою останню битву...

Будьдозер Марвіна Хіммеєра

Будинок муніципальної влади, приміщення зловісної фабрики, банк, будинки людей, які намагалися вижити його з власної землі... ...далі »

Розказувати - марно, всі фотки викласти - нереально...

Твіттера не вистачить, аби злити кудись цей негатив. Стоїш ти ранку на зупинці, спеціально пропускаєш маршрутки, аби сісти, а не стояти: з твоїми 1,99 смикатись в пробці в напівзігнутому стані під натиском чиєїсь дупи - не дуже гарна гімнатиска для шиї і спини. І спеціально сідаєш в маршрутку за двіпідісят, а не дві гривні. І тіки почав читати на кпк'шці свою книгу, як відчуваєш, що хтось так ніжненько тебе похлопує по плечу... ...далі »

Вега Телеком (вона включає в себе "Фарлеп" та "Оптима Телеком") - компанія із тих, які так просто не відпускають своїх клієнтів навіть через рік після закінчення "співпраці". Але про все по-порядку...

Коли ми вирішили переїхати минулого року в новий офіс, то, звісно, хотіли аби наші телефонні номери лишилися з нами. Ми звернулися в компанію, яка надавала нам наші два номери (на той час це вже була об'єднана група компаній Vega), але відповіді довго не було, тому я поїхав в центральний офіс компанії. Там була афігєзна суматоха - схоже, вони нещодавно в нього лише в'їхали. Через деякий час спілкування з дівчатками на ресепшені мені таки вдалося "відловити" в коридорі менеджера, який займався нашим питанням. Він і порадив, чисто по-людськи, шукати іншу компанію. Мовляв, самі бачите шо творицця і телефон провестими вам зможемо не скоро. ...далі »