Я не буду зара намагатись вдати із себе критика і вдаватись до “вумної” термінології. Все просто: книг я читаю багато, але деякі з них лишаються в пам’яті назавжди. І… впливають на твій характер, твою життєву позицію, на все твоє життя…

Можливо мій огляд буде надто сухим, але по іншому не можна - все, що я відчув, лишилося в образах і переживаннях. Я не вмію викладати їх на папір….

Дженифер Линч “Дневник Лоры Палмер” Я не дивився серіал “Твін Пікс”, але от книгу-доповнення до нього прочитав. Було це в досить юному віці і це була перша моя “доросла” книга, мама навіть намагалася заборонити мені її читання. Дізнався багато цікавого Аналізувати її вплив на мою свідомість привселюдно не буду А ще з цієї книги я дізнався про такий формат фіксації свого життя, як щоденники. Відтоді я постійно вів якісь записи, що тепер перетворилося в блог….

Гарри Гаррисон. “Рождение стальной крысы” Дякую татку за його колекцію наукової фантастики, і, особливо, за цю книгу, з якої і почалося для мене захоплення цим жанром: Роберт Шеклі, Рей Бредбері та з десяток інших авторів поселилися в моїй голові завдяки Гаррісону та його реально-фантастичним світам.

Ернест Сетон-Томпсон “Маленькі дикуни” Знаєте, діти в дистинстві часто “міняють професії” - то хочуть бути міліціонером, то космонавтом… Після прочитання цієї книги у 8-му класі я чітко визначився, що моє життя буде пов’язане з охороною природи. Можна сказати, так і є… І, думаю, в майбутньому я буду підходити до цієї справи все ближче і ближче…

Іван Багряний “Тигролови” Уроки літератури в школі - найкращий спосіб назавжди відбити у дітей бажання читати книги. Незрозумілі класики, урочистий голос учительки та награні дискусії про актуальность творів та аналіз усіляких дебільних літературних прийомів та засобів створюють невимовну відразу до “шедеврів”.Але я, на щастя, був напіввідмінником-нігілістом і намагався фільтрувати… “Тигролови” - це те, що я затримав у потоці. “Українська література є! Вона гідна бути почута донесена до світу!” - ледь не кричав я, читаючи цей твір. Якби я був режисером у кіно, то я би зняв фільм на основі цього твору у першу чергу! І це був би блокбастер!Такий собі бойовик, причому написаний по-сучасному, не зважаючи на те, що створено його було ще під час Другої світової війни. І, думаю, буде актуальним завжди. Адже в ньому відсутні якісь чіткі прив’язки до часу, а людина завжди може опинитися сама посеред зимового лісу, змушена втікати від неправди…

Джером Девід-Селінджер “Над прірвою у житі” Не у “жиТТі”, а у “житі”! Але я спочатку прочитав саме як у першому варіанті і помітив правильну назву лише після прочитання. І навіть ніяких протиріч не виникло - книга про життя. Про прірву в житті. Про світосприйняття і його формування.Ця книга опинилася в цьому огляді тому що її прочитання співпало в часі з моїми власними переживаннями - точнісінько такими, які були у головного героя Холдена Колфілда. Я зрозумів, що все, що відбувається у моїй голові - нормально…Рекомендується для прочитання усім молодим людям у віці 16-20 років, а також чоловікам, що переживають така звану кризу середнього віку. (Примітка для тих, хто читає сучліт - Бегбедер мабуть набрався такого нігілізму саме у цього автора. (До речі, Бегбедер теж класний, але про ньгого я сьогодні писати не буду ) )

Кора Ландау-Дробанцева “Академік Ландау” На перший погляд - це просто іcторія життя совдепівського фізика. Хтось любить читати чиїсь занудні історії життя? Нє-є-є-є-єєє! Але… а) історія життя дійсно надзвичайно цікава і захопливо написана; б) (головне) - я вам гарантую, що після прочитання у вас є всі шанси опинитися у психдиспансері, так як ваші погляди на життя, кохання і секс будуть докорінно підірвані!

Звичайно, можливо я не все пригадав, можливо варто було б назвати ще з добрий десяток авторів, але саме ці книги стали першими у тому чи іншому напрямку взлому мого світосприйняття…

А у вас є такі книги?

Пам’ятаю, на початку 90-х, коли мій татко отримував другу вищу освіту, а мені ще не було мабуть і десяти років, він привіз з Дніпропетровська пару барвистих журналів. А що це таке - спитав я. Комікси! - сказав татко. Це були перші комікси в моєму житті… І це були “наші”, “совдепівські” комікси. Як зараз пам’ятаю: Чорнобильські мутанти; підводний човен, що винирює у ванній; ніндзя-чебурашка… І все це оригінально, інколи з вкрапленнями нецунзурщини та збочень… Але від того не менш цікаво… - це вам не якісь суто дитячі творіння про Дональда Дака!..

І ось нещодавно надибав в неті статтю про Мухаметзянова, такого собі чувака з Башкирії, який малював ті комікси. Зараз у нього є власна студія, на якій він робить вже мультфільми, в тому числі кліпи для російських поп-зірок (мабуть всі бачили славнозвісний кліп слащавої Глюкози), а також виступає в ролі режисера фільмів… Але його мальовані історії назавжди лишилися в моїй пам’яті яскравим елементом мого дитинства. Для бажаючих проникнутися: http://www.myxa.tv/html/comics/

Як зберу усі фотки зі святкування НР - запощу фотозвіт. А поки що…

…моя ялинка…

…мої подаруночки - велосипедний шолом і суперова товкачка для картоплі! (отже, не приколюйтесь, коли складаєте вішліст! )

досягнення року - навчився їздити на машині та ше й в місті з самим естремальним трафіком - Києві (поки що живий, інші теж, машина сильно не постраждала…)
подія року - захист диплому - я вже не студент, і мене навіть не вигнали!
настрій року - Та пішло воно все!/Тре братися за голову!/Як жити далі?
зустріч року - на жаль…
геморой року - робота на одній фірмочці
країна року - Україна
місто року - Тернопіль
слово року - стартап
подорож року - сплав по річці Сіверський Донець
веб-сервіс року - Гуглрідер
колір року - зелений
запах року - незрозумілий (це я так пахну? тре випрати светр…)
новина року - на Марсі є життя! (Льоня яскравий приклад)
ржач року - Добкін-ТВ
книга року - “Патетичний Блуд” Анатолія Дністрового
фільм року - назви не знаю. Це комедія про древніх людей, в якій стьобаються над сучасністю: “Темнеет! Тушите свет Берегите электроенергию!”. Я називаю його “Рі-і-і”. Хто бачив, той зрозумів про що я…
група року - Te
пісня року - “Послушай, человек” - Круиз
жах року - вставати о шостій ранку
кафе року - піцерія “Арт-кафе” біля мого універу
напій року - сік Біола (манго + шо-то-там іщо..)
їжа року - шість-нагетс-меню (кола, по-селянськи, кисло-солодкий) і чізбургер
кохання року - всі симпатичні дівчата в метро
транспорт року - Таврія “пікап” (хоча майбутнє за сегвеями…)
бренд року - Неміроффф, а вам ще це не вдовбали?
антилюдина року - Путін
Мрія на наступний рік - всьо буде чьотко!

Події останніх двох тижнів, що відбуваються в Києві та по всій Україні, свідчать про те, що український народ проходить у своєму розвиткові надзвичайно важливий етап — період втрати страху й набуття людської гідності. До цього позитивного факту, що зрушила пласт страху у людській свідомості, призвів факт вкрай негативний — тотальна, цинічна фальсифікація виборів президента України.

Сьогодні всім нам треба зрозуміти, що головне не те, хто з кандидатів у президенти кращий, а те, що вибори мають відбуватися чесно, демократично. Саме порушення цього фундаментального правила вільного світу й вивело на вулиці людей. Київ сьогодні нагадує бджолиний високоорганізований вулик, де тисячі людей удень і вночі реалізують своє право висловити незгоду з діями влади, яка розтоптала їхнє волевиявлення. Особливостей у цього вулика дуже багато: усі доброзичливо ставляться один до одного. Ні нежить, ні мокрі ноги не в змозі зігнати людей з того місця, яке вони, на їхню думку, мають сьогодні, завтра утримувати. Для них — це момент істини, коли треба викластися на всі сто, бо від цього залежатиме майбутнє на десятки років. Надзвичайно приємно вражають здебільшого дещо гордовиті кияни — сьогодні вони щедрі, відкриті, жертовні: возять своїми авто харчі людям у наметах по різних куточках Києва, ледь не силою годують приїжджих, пропонують проживання, несуть одяг, харчі, гроші. На наших очах відбувається пробудження людей: із сьогоднішнього дня вислів “Моя хата скраю” вже не характеризує українця. Сьогодні він свідомий того, що має зробити все, аби жити вільною людиною, у вільній країні.

Події, що відбуваються в столиці України, відомі багатьом ще й тому, що там перебуває безліч представників мас-медіа зі всього світу. Про те, що відбувається у владних кабінетах, люди дізнаються з велетенських телевізорів на вулицях столиці, з оперативних повідомлень спецвипусків газет та бюлетенів, які безкоштовно роздають на вулицях. Зважаючи на велику кількість людей на Майдані, вулицях, комунальні служби встигають слідкувати за тим, щоб було чисто. Цьому сприяє й те, що майже ніхто не смітить. Уздовж Хрещатика виставлені біотуалети, крім цього, багато установ та організацій надають можливість людям користуватися їхніми туалетами. Зовсім не видно п’яних, як це буває на різноманітних багатолюдних заходах. Крім приїжджих з різних областей України, в акціях беруть участь багато киян. Саме переважно вони їздять легковими авто, прикрашеними прапорами, плакатами, кульками, безперервно сигналячи і вмикаючи на повну гучність записи з хітами помаранчевої революції…

Нещодавно почув, що вчителька історії однієї з кіровоградських шкіл настійливо рекомендує школярам збирати вирізки з газет про події, які відбуваються на наших очах, бо розуміє, що все це — народження нації, яка довго не могла стати собою і нарешті нею стає.

Юрій ЛІСНИЧЕНКО, Київ — Кіровоград, Vechirka.com.ua 03.12.2004, 13:56

Tags: помаранчева революція

У кожного з нас є спогади, які дуже рідко, але спливають у свідомості наче якесь далеке-далеке марево… Спогади різні, але зазвичай, вони приємні. Адже погане все забувається, а якіщо й ні, то стає неактуальним і не такими страшними, як здавалося ТОДІ.
Напружити пам’ять і викласти на поверхню яскраві моменти свого життя допоможе www.pomnish.ru. Можна навіть читати чужі спогади, розділені за категоріями і порівняти зі своїми. Інтимно-секретні моменти можна лишити лише для себе, не даючи “добро” на їх публікацію для широкого загалу спогадошукачів.