політика

Це все дуже неочікувано якось. Пів року тому ні в кого навіть і в думках не було, що наступним президентом України може стати Петро Порошенко, а зараз ситуація виглядає так, що, якщо, дай боже, вибори таки відбудуться, то він матиме дуже великі шанси на перемогу.

І дивина тут власне не лише у цій раптовості і неочікуваності (що, після досвіду з Чорновецьким у Києві і “Свободою” в парламенті, ще раз наочно демонструє як несподівано для всіх нас можуть змінитись політичні еліти), а й у тому, що ця людина не веде ніякої, традиційної для політика, діяльності, обравши стратегію “Інколи краще робити шоколадки, ніж говорити”. Ну а в контексті ситуації на сході, відсутність будь-якої діяльності і заяв майбутнього очільника держави – це ще більш ніж дивно і підозріло.

Парадокс Порошенка

В той же час, навколо його головного конкурента – Юлії Тимошенко,   Continue reading Парадокс Порошенка

Read more

За час роботи в громадській екологічній організації було цікаво спостерігати за деякими речами. Зокрема за тим, як люди легко і просто знаходять в будь-яких діях політичні аспекти і проплачесність. Перейшли дорогу комусь з регіонів – оранжевиє запроданци і бандеравци, завадили комусь із БЮТівських підданих дерибанити заплаву Десни і “Вечерние вести” випускають емоційну статтю з великою купою слюни і малою кількістю адекватності. І таких випадків – сотні! Але “собаки гавкають, караван іде”. Врешті, я зрозумів, що такий стан речей – норма, і не варто розпорошуватись на подібні випадки, які обов’язково супроводжують будь-яку більш-менш ефективну діяльність. Є люди, які не здатні копнути, зробити аналіз і перед тим, як звинувачувати у тому, що хтось комусь “відстігнув”, переконатися, що організація послідовно займається певним питанням на політичному рівні уже більше 10 років…

Особливо весело зі сланцевим газом. Continue reading Впливи

Read more