Це я про будь-яку техніку. Колись я пошкодував взяти на 200 гривень дорожчу модель кпк, на якій, на відміну від моєї, був вай-фай, і в результаті отримав цеглину, на якій хіба що книги читати і фото переглядати. Добре, що я фанат усіляких гео-штучок, тож врятувало те, що там був джипіес, який я дуже активно використовував. Але особливо заголовок цього посту стосується фотоапаратів.
Спочатку ти палтиш за мильничку, потім за "наворочену гібридну псевдодзеркалку-ультразум", а потім вже розумієш, що навіть це не допоможе зробити фото, які можна отримати на нормальній камері з повноцінним об'єктивом. Ні, звісно відомо, що заважає плохому танцору, і професіонал і на поганій камері зробить шедевр, як музикант чудово зіграє на лопаті, але
Перші кроки на платформу будапештського вокзалу Келеті і я розумію - я вдома! Той самий не те що б бруд, але якась невпорядованість і невичурність усього навколо, ті ж самі погляди і, принаймні зовні, ті ж самі люди. Східна Європа!
Тут днями , що нагадало мені про необхідність завершити .
Отже, останнього дня мого перебування у Відні я знову поїхав в Праттер, але не в парк розваг, а щоб відвідати парк Аугарден.
Парків в Австрійській столиці багато (я вже казав що тепер я не вірю в побрехеньки типу "Київ - зелена столиця Європи" і "В Європі вже давно нема стіки зелені як у нас"?), і всі вони надзвичайно шикарні, з палацами і т.д. Але Аугарден - скромний і відносно маленький.
А привабили мене там індастріел-штукенції, які я дуже люблю. В даному випадку це були вишки протиповітряної оборони, збудовані за наказом Гітлера, в яких зберігалися боєприпаси, стояли зенітні установки і де мав ховатися місцевий люд, коли австріяки намагалися збивати наші літаки.
Пощастило нещодавно на кілька днів опинитися в столиці Австрії. Причина моєї поїздки - окрема і не менш цікава історія. Але, безумовно, головною і самою цікавою для мене була історія знайомства з Віднем...
Інколи деякі наші мрії збуваються зовсім спонтанно і неочікувано. Інколи це навіть ті мрії, які ти не ставив у список пріоритетних. Але тим не менш, Берлін завжди мене вабив і цікавив, хоча я не планував відвідати його найближчим часом. Але дякуючи випадку, я зробив собі непоганий подарунок на 26-річчя
Звісно, всього про Берлін я не розкажу, І гучний заголовок - це така собі маленька провокація Я навіть не зміг обійти увесь центр міста за той час, що я там був. Але навіть цього вистачило аби зрозуміти: німці нам не друзі Бо їхній уклад життя та логіка геть не схожа з тим, що ми можемо спостерігати у слов'ян, скажімо, в тих же поляків, в середовище яких інтегруватися можна набагато легше та комфортніше. Тож, я здобув неоціненний для себе досвід. Думаю, він буде корисний тим, хто теж хотів би відвідати це місто. А я просто хочу викласти кудись цю купу вражень і звільнити в голові трішки простору
Це була перша в моєму житті закордонна подорож, якщо не рахувати поїздку до Москви. Польщу я вибрав не тільки тому, що це найближча як територіально, так і ментально, європейська країна, що гарно підходить для початку самостійних подорожей світом. Була ще одна причина...
Фото з сайту onephoto.net
Лютовіска, чи Летовище по-нашому
Колись це місце було українським селом, в якому народилися і жили два моїх діди.
Мене просили розказувати, як ТАМ погано, як ТАМ багато всякого наркоманського зброду, гопоти, як ТАМ крадуть речі і можуть побити, яка ТАМ брудна вода і яке ТАМ в принципі погане місце для відпочинку...
Я навіть думав, аби ви самі переконалися в тому, що робити там нічого, поставити ось це фото:
Я не знаю, що ви тут робите, але раз вже так сталося, можливо, ви б хотіли знайти певний мінімум про автора цього інтернет-творіння :) Отже, мене звуть Міха (за паспортом - Михайло), мені 26 і я маю купу інтересів, серед яких найбільш чітко проявляються музика (бринькання на всяких гітарах-брабанах і обожнювання Девіда Гілмора), розробка сайтів та охорона Природи (так, я пишу це слово з великої літери!). А ще я люблю фотографувати, кататися на велику, мандрувати Україною, відвідуючии якомога більше фестів та сейшнів, розробляти план втечі з Києва, мріючи про власний будиночок десь в глухому місці, де є інтренет :) і (інколи) писати до цього блогу :)