Спочатку це мала бути мега-мандрівка через Польщу, Литву, Естонію, Латвію і Фінляндію. Але я прикинув, скільки для цього треба часу і грошей і переінакшив маршрут до "Краків-Прага". Та тут вже не склалося з візою. А спробувати автостоп дуже хотілося.
Не лишалося нічого іншого, як починати свій стоперський досвід з рідних просторів. Ну що ж, це навіть на краще: своя країна, свої люди, мови, якими я можу легко спілкуватися... Не пропаду, вобщєм, якщо щось не складеться...
І ось чудовго суботнього дня (13-го числа, до речі) я об 11 годині дістався до посту ДАЙ на виїзді з Києва в бік одеської траси.
Перші кроки на платформу будапештського вокзалу Келеті і я розумію - я вдома! Той самий не те що б бруд, але якась невпорядованість і невичурність усього навколо, ті ж самі погляди і, принаймні зовні, ті ж самі люди. Східна Європа!
Тут днями , що нагадало мені про необхідність завершити .
Отже, останнього дня мого перебування у Відні я знову поїхав в Праттер, але не в парк розваг, а щоб відвідати парк Аугарден.
Парків в Австрійській столиці багато (я вже казав що тепер я не вірю в побрехеньки типу "Київ - зелена столиця Європи" і "В Європі вже давно нема стіки зелені як у нас"?), і всі вони надзвичайно шикарні, з палацами і т.д. Але Аугарден - скромний і відносно маленький.
А привабили мене там індастріел-штукенції, які я дуже люблю. В даному випадку це були вишки протиповітряної оборони, збудовані за наказом Гітлера, в яких зберігалися боєприпаси, стояли зенітні установки і де мав ховатися місцевий люд, коли австріяки намагалися збивати наші літаки.
Пощастило нещодавно на кілька днів опинитися в столиці Австрії. Причина моєї поїздки - окрема і не менш цікава історія. Але, безумовно, головною і самою цікавою для мене була історія знайомства з Віднем...
Інколи деякі наші мрії збуваються зовсім спонтанно і неочікувано. Інколи це навіть ті мрії, які ти не ставив у список пріоритетних. Але тим не менш, Берлін завжди мене вабив і цікавив, хоча я не планував відвідати його найближчим часом. Але дякуючи випадку, я зробив собі непоганий подарунок на 26-річчя
Звісно, всього про Берлін я не розкажу, І гучний заголовок - це така собі маленька провокація Я навіть не зміг обійти увесь центр міста за той час, що я там був. Але навіть цього вистачило аби зрозуміти: німці нам не друзі Бо їхній уклад життя та логіка геть не схожа з тим, що ми можемо спостерігати у слов'ян, скажімо, в тих же поляків, в середовище яких інтегруватися можна набагато легше та комфортніше. Тож, я здобув неоціненний для себе досвід. Думаю, він буде корисний тим, хто теж хотів би відвідати це місто. А я просто хочу викласти кудись цю купу вражень і звільнити в голові трішки простору
Це була хард найт. Спочатку я дуже радів, що випало їхати самому в купе, я дивися на околиці ще не їздженого мною шляху і думав про те, що все ж таки Полісся подобається мені найбільше з усіх.. е-е-е... історико-етнографічних областей (це на Вікіпедії так написано, хоча я мав в першу чергу на увазі природні, гаразд, географічно-природні особливості місцевості). Більше ніж гори Карпат, які навівають на мене легку тривогу, не зважаючи на те, що половина моєї крові - то "горці", і більше ніж степи, що віддають легким відчуттям приреченості та безвиході, звідки походить інша половина мене.
Але раптом, на останній українській станції підсіло купа тіток-контрабандисток і вони, не без допомоги провідника, вибрали моє купе за штаб.
Це була перша в моєму житті закордонна подорож, якщо не рахувати поїздку до Москви. Польщу я вибрав не тільки тому, що це найближча як територіально, так і ментально, європейська країна, що гарно підходить для початку самостійних подорожей світом. Була ще одна причина...
Фото з сайту onephoto.net
Лютовіска, чи Летовище по-нашому
Колись це місце було українським селом, в якому народилися і жили два моїх діди.
Я не знаю, що ви тут робите, але раз вже так сталося, можливо, ви б хотіли знайти певний мінімум про автора цього інтернет-творіння :) Отже, мене звуть Міха (за паспортом - Михайло), мені 26 і я маю купу інтересів, серед яких найбільш чітко проявляються музика (бринькання на всяких гітарах-брабанах і обожнювання Девіда Гілмора), розробка сайтів та охорона Природи (так, я пишу це слово з великої літери!). А ще я люблю фотографувати, кататися на велику, мандрувати Україною, відвідуючии якомога більше фестів та сейшнів, розробляти план втечі з Києва, мріючи про власний будиночок десь в глухому місці, де є інтренет :) і (інколи) писати до цього блогу :)