life

Інколи пробиває і все стає начебто зрозумілим, але від того ситуація напаки, ще більше заплутується…

Чому люди, коли їм добре, не можуть просто бути щасливими тут і зараз? Чому вони завжди починають підключати Минуле і, що ще гірше, невідоме Майбутнє (яке, в принципі, може і не настати… – то навіщо про нього думати наперед?), починають порівнювати, вираховувати варіанти і будувати здогадки типу “А що, якби…” ?…

Ненавиджу!

І що саме гріше, не намагаються навіть приховати цього свого зніяковілого стану невизанченості…

Мене це просто вбиває…

Так ми ніколи не станемо хоч на краплю щасливими. Бо завжди маячитиме перед очима решта світу і людей, можливих невдач, прорахунків і перспектив. Чому б просто не забути про це? Або, принаймні, не спробувати бути чесними з самими собою і прийняти болюче напівмазохістське рішення?…

Read more

По традиції (яку минулого року усі чомусь сприйняли як естафету та ще й приписали авторство ідеї мені, хоча це не так)…

досягнення року – оскільки я вже не студент то я став більш-менш самостійним, сам собі заробляю на все )))
подія року – фестиваль Уніж (головне не знівелювати в майбутньому першопочаткову ідею!)
настрій року – все буде так як ти хочеш! головне – не здаватись! )))
зустріч року – важко сказати…
геморой року – придумування новорічних подарунків знайомим ))) жартую ))) справжнім гємором був черговий переїзд на нову квартиру.
країна року – ми принципіальні ))) Україна!
місто року – Ужгород і, знову ж таки, Тернопіль…
слово року – е-е-ееееее….
подорож року – рідна Херсонщина вздовж і впоперек з Ярком
веб-сервіс року – вкантактє ))) (тіки тепер він ним став для мене, бо лише зараз там почали масово з’являтися ті кого я не проти знайти 🙂 )
колір рокулакований чорний білий
запах року – шо за тупий пункт!?
новина року – та блін…
ржач року – Черновецький форева!
книга року – все ацтой!
фільм року – див. пункт вище
група року – RPWL
пісня року – Martin Solveig – Jealousy
жах року – коллайдер )))
кафе року – не знаю чи воно відноситься до кафе, але Челентано рулить! Хоча наступного року тре вже буде визначитись дійсно із якимось “своїм” кафе, де залишання чайових не буде лише ознакою вихованості, де мене знатимуть, гарно обслуговуватимуть і де я зможу годинами втикати з ноутбуком і почуватися як вдома )))
напій року – лате
їжа року – солянка
кохання року – бла-бла-бла! ))) ….
транспорт року –  поїзди Укрзалізниці (реально найкомфортніший транспорт з усього, що є в Україні )))  – можна стояти, лежати, сидіти і навіть ходити 🙂 )
бренд року – Ibanez, Броварська взуттєва фабрика (бо лише вона шиє взуття мого розміру, яке я тепер знаю де можна купити без двох тижнів вишукувань 🙂 )
антилюдина року –  Ющ+Тимошенко+Черновецький+всі інші дорогі наші наймити у владі
мрія на наступний рік -власний будинок в якомусь селі з барабанною установкою і інтернетом ))) ну, можна ше з якоюсь дівкою )))

Якщо ж взяти в загальному, то я за цей рік багато чого реалізував з того, що давно хотів, але не міг… Проте відчуваю, що в деяких напрямках недопрацював… Лінився. Вобщєм, могло все бути набагато краще. Хоча, можливо просто усьому свій час…

А ще, як мені здається, я навчився приймати серйозні рішення, не бути мягкосердечним, навчився казати “ні” і таке інше… А ще я навчився не боятися робити неправильні вчинки, які раніше собі дозволити  не міг…

З мінусів – у мене зникли “кубіки” на животі ))) замість них у мене тепер небеличке пузіко ))) Треба з цим розібратися і до пляжного сезону повернути все на свої місця )))

А якщо серйозно, то цей рік… він… підвів якусь лінію між моєю юністю та дорослим життям. Я відчуваю, що багато чого вже не повернеться і багато шансів я провтикав… Але майбутнє готує нові сюрпризи, проблеми, вирішення яких принесе нове задоволення від життя…

Тож, побажаю собі і всім тим, хто на мене ображения, бо я не намалював йому банальне поздоровлення на стіні у “вконтактє” ))), щоб у новому році було побільше самореалізації, позитиву і добра навколо!

Read more

Концерт могилянських гуртів, посиденьки з приводу дня народження Дружини охорони природи “Зелене майбутнє”, поїздка в Житомир, презентація одного зі своїх проектів на Соціал Кемпі, вечорниці за містом у “дауншифтера” Сашка Бубели, де святкували Андрія, у національному одязі, з козацькими забавами, відтворенням народних традицій з театральними імпровізаціями на тему пана Калитинського та кусанням Калити, шикарною вечерею з українськими стравами, сауною 🙂 та спанням на сіні 🙂 , плюс не зовсім вдалі спроби поджемувати з незнайомими мені людьми на досить класній базі поблизу Новобіличів… Про шалений драйв на роботі взагалі мовчу…

Тепер хочу хоч тиждень пожити “тупо”: лише робота, сайти, домашні турботи і гітара…

Read more

  • Міха був у Черкасах…
  • Міха другий тиждень без нормального нету, бо офіс переїхав, а новий ше не провели…
  • Відповідно, Міха мав багато мороки з переїздом і досі має багато мороки з усякими мудаками з усяких телефонних компаній і теде, бо займатися ними доручили саме йому…
  • Міха був на сольному концерті “Тіні Сонця”. Враження двоякі…
  • Міха був на Малій Батькіщині. Вітав діда з ювілеєм і два дні не просихав від пива і ще чогось міцнішого під час спілкуванння з друзяками, фоткав хмарне небо над Каховським водосховищем, дихав свіжим і таким рідним повітрям дитинства… А ше в одній місцевій забігайлівці з’явився музичний автомат і Міху дуже перло те що там була не тільки попса:  можна поставити на повну потужність, скажімо, Korn чи ще щось тяжкіше і всі будуть змушені це слухати, аж поки не закінчиться… 🙂 Картина убойна: село, трахтористи бухають під “тяжеляк”… 🙂
  • Міха гуляв Кривим Рогом…
  • Міха випадково потрапив на якийсь кінофестиваль і навіть подивився більше половини радянського фільму 60-х років, який лежав на полицях заборонений до показу (“Комиссар“) і навіть бачив вживу актрису – виконавицю головної ролі.
  • Міха накупив книжок про смерть про дівчину, якій лишилося недовго жити і вона думає, що б його ото таке зробити, бо життя прожила, а сенсу в ньому не знайшлося, а заодно купив роман про нікчемне життя середньостатистичної людини і тепер Міха в глибокому трансі і депресивних роздумах про стан речей та власне життя, до того ж погода сприяє подібному станові свідомості…
  • Міха зрозумів, що причина нечастого оновлення його блогу в тому, що з робочого місця особливо багато не напишеш – атмосфера не та. Тепер він готуватиме записи до блогу на своєму ноутбукові в зручній домашній атмосфері і викидатиме їх потім порціями по кілька штук одразу…
Read more

  • Чому я так довго не писав? Тому що хостер мого блогу щось не поділив з моїм провайдером і заблоковува його айпі. В результаті я не міг потрапити на свій блог зі свого компу. Заходив через проксі-анонімайзер, яле в адмінці через нього працювати майже неможливо, тому я просто писав в підтримку і чекав… Сьогодні нарешті розбанили. Дякую!
  • Головне, про що я не встиг написати – смерть Річарда Райта, клавішника пінків. Надії на те, що ПФ ще колись виступить у повному складі вмерла разом з ним… (Щось останнім часом мій блог перетворюється в суцільний некролог. Дурне відчуття, коли за невеликий проміжок часу йдуть з життя багато дорогих тобі як “великих”, так і звичайних, знайомих тобі людей… Наче поганий сон.).
  • Капчу я змінив, тепер можна писати коменти! 🙂
  • ProSpaw зайняли 4-те місце у день свого відбіркового туру на GBOB з 16-ти команд! Круто!
  • Навчився оптимізувати таблицю опцій, підчищаючи її від залишків старих плагінів. Правда, для цього блогу ще цього не зробив…
  • У  мене нове хоббі – 3D-проектування. Google SketchUp рулить! Позавчора до четвертої ранку вимальовував будинок свого дитинства :)) Тепер мрію відгрохати ціле село і жити там 🙂
  • Що ще? Не згадаю… Мабуть, поки що все!
Read more

Пора йти мені на передачу “Акули бізнесу” зі своєю ідеєю-проектом. Лише тре провести невеличке соціальне дослідження для з’ясування кількості таких самих, як я. Таких, які постійно чують: “Нє, такого нема…”, “Ми таке не возимо”, “Були і вже розкупили”, ” – Та нє, сандалів таких нема, є туфлі. – Я не ношу туфлі! – Ну й дурний! Бери, бо більше ніде такого розміру не знайдеш!” або такий діалог ” – А чого вдвіччі дорожче за 45-й? Це ж така сама модель? – Так бо розмір рідкісний!”…
Корочє, хто зрозумів про що я і в кого є вільні гроші – можете украсти мою ідею! Я буду тільки радий!
Для тупих: якщо ви побачите раптом десь чувака у жлобських китайських шляпанах/затаганих вонючих кедах/зимових ботах посеред літа/босого, знайте, то я. Мені просто нема шо взути!!!

Read more

Так і пропали мої два квиточки у фан-зону на концерт сера Пола – я так і не відважився стовбичити під дощем і визирати на сцену через парасолі.  Та що там – вийти з дому було страшно – води ледь не по коліна. От якби заздалегідь знав і запасся дощовиком, гумовими чоботами і фляшкою якогось алкоголю – може б і було діло…  А так- довелося дивитися по ящику.

А зара я вже пишу цей пост на новій квартирі. Прощавай уродський Харківський, привіт захаращена Дарниця. Залишося саме складне – первезти завтра речі і освоїтися на новому місці…

Read more

Наче й зарплата у мене непогана, і, всеодно, якби не всякі халтурки девелоперські, мучився я б набагато більше. Тож, вирішив прикинути, скільки ж мені треба грошей для нормально функціонування. Підрахунок робився не лише з погляду на власну персону, а й з позиції середньостатистичного чувака мого віку.

Не для розкішного життя і не для тупого існування, а так, що почувати себе людиною. Одразу скажу, шо всі підрахунки досить приблизні і не для всіх підійдуть. Але, думаю, вони цілком справедливі і кожен, методом підміни статей витрат на власні, зможе підрахувати і собі суму, необхідну для місяця існування в стольному граді.

Одразу додам, що в даному аналізі не враховують витрати на бухло, сігарєти, тьолак, сємєчкі, свадьби, інвестиції, власний бізнес, стратегічне планування і теде. Просто живемо і ніщо нас не колише! (А по іншому поки що і не можна – я б і радий стати меценатом, так… ладно…)

Ще примітка. Якщо наш чувак не із “панаэхавших тут”, а по-арійському чистий і справжній корінний киянин, то йому нафіг не треба цей пост – жити є де, мама погодує, мама шкаперточки чисті дасть 🙂 Ну на крайняк можна підти на роботу листівки передвиборчі роздавати – на півасік буде! 🙂

Отже Continue reading Пакарітєлям сталіци [Життя в Кийові: пачьом?]

Read more

Підловив себе на думці, що, починаючи спілкування з людиною, я наперед налаштовую себе на те, що вона може виявитися геть не такою, як здається на перший погляд. І це добре! (в сенсі, що я себе так налаштовую…) Бо зазвичай як бува – познайомився з кимось і все красиво і гарно. А потім оп… і в тебе шок і розчарування.

Був прикол: їду в метро, тут одна симпатична дічинка почала до мене приставати (а їхала вона в компанії двох хлопців і ше однієї дівчинки), ну я підіграв, і тут вона й каже, шо типу ми їдемо на тусовку до знайомої на квартиру, поїхали з нами. Незнайомі люди? Знайомство в метро? А чого б і ні? Поїхали! Я теж не з [censored 🙂 ] зроблений!

Ну, в подбробиці всього шо там було на тому “паті на хаті” вдаватися не буду, але ФАКт такий: дівчинка виявилася зовсім не такою, якою позиціонувала себе спочатку. І я навіть трохи чогось тоді засмутився.

А зараз ніякого розчарування – люди це люди. Ніхто не ідеальний. Що тут ще додати?

Read more

Виявляється, учора ніхто не забивав на роботу, в нас і справді був вихідний, а працювати тре – сьогодні і завтра. Коротше, прокинувшись о першій дня я зрозумів, що їду на Херсонщину не сьогодні, а завтра, і, до того ж, я вже чотири години як мав бути на роботі… Отак, випав з життя із цими святами.

Також невеличкий апдейт стосовно нашої суботнішньої акції. Нас таки показували по 5-му та ше по якомусь російському каналу (це з того що відомо), а кількість лінків на новини з нами в неті перевали за три десятки. Кому цікаво, ось самий “жирний” з великою кількістю фоток –
http://www.intermedia.org.ua/ua/articles/25180

До речі, забув подякувати тому кремезному таксисту, який стояв під час акції на Хрещатику біля нас і крутив крізь відчинені двері на всю потужність, доки колупався в свої “Ауді”, мій улюбленний Pink Floyd. Це було шось! Мої стереотипи стосовно таксистів починають ламатися 🙂

Пока фсьо, пізніше шось пригадаю – напишу…

Read more