Пора йти мені на передачу “Акули бізнесу” зі своєю ідеєю-проектом. Лише тре провести невеличке соціальне дослідження для з’ясування кількості таких самих, як я. Таких, які постійно чують: “Нє, такого нема…”, “Ми таке не возимо”, “Були і вже розкупили”, ” - Та нє, сандалів таких нема, є туфлі. - Я не ношу туфлі! - Ну й дурний! Бери, бо більше ніде такого розміру не знайдеш!” або такий діалог ” - А чого вдвіччі дорожче за 45-й? Це ж така сама модель? - Так бо розмір рідкісний!”…
Корочє, хто зрозумів про що я і в кого є вільні гроші - можете украсти мою ідею! Я буду тільки радий!
Для тупих: якщо ви побачите раптом десь чувака у жлобських китайських шляпанах/затаганих вонючих кедах/зимових ботах посеред літа/босого, знайте, то я. Мені просто нема шо взути!!!

Так і пропали мої два квиточки у фан-зону на концерт сера Пола - я так і не відважився стовбичити під дощем і визирати на сцену через парасолі.  Та що там - вийти з дому було страшно - води ледь не по коліна. От якби заздалегідь знав і запасся дощовиком, гумовими чоботами і фляшкою якогось алкоголю - може б і було діло…  А так- довелося дивитися по ящику.

А зара я вже пишу цей пост на новій квартирі. Прощавай уродський Харківський, привіт захаращена Дарниця. Залишося саме складне - первезти завтра речі і освоїтися на новому місці…

Наче й зарплата у мене непогана, і, всеодно, якби не всякі халтурки девелоперські, мучився я б набагато більше. Тож, вирішив прикинути, скільки ж мені треба грошей для нормально функціонування. Підрахунок робився не лише з погляду на власну персону, а й з позиції середньостатистичного чувака мого віку.

Не для розкішного життя і не для тупого існування, а так, що почувати себе людиною. Одразу скажу, шо всі підрахунки досить приблизні і не для всіх підійдуть. Але, думаю, вони цілком справедливі і кожен, методом підміни статей витрат на власні, зможе підрахувати і собі суму, необхідну для місяця існування в стольному граді.

Одразу додам, що в даному аналізі не враховують витрати на бухло, сігарєти, тьолак, сємєчкі, свадьби, інвестиції, власний бізнес, стратегічне планування і теде. Просто живемо і ніщо нас не колише! (А по іншому поки що і не можна - я б і радий стати меценатом, так… ладно…)

Ще примітка. Якщо наш чувак не із “панаэхавших тут”, а по-арійському чистий і справжній корінний киянин, то йому нафіг не треба цей пост - жити є де, мама погодує, мама шкаперточки чисті дасть Ну на крайняк можна підти на роботу листівки передвиборчі роздавати - на півасік буде!

Отже …далі »

Підловив себе на думці, що, починаючи спілкування з людиною, я наперед налаштовую себе на те, що вона може виявитися геть не такою, як здається на перший погляд. І це добре! (в сенсі, що я себе так налаштовую…) Бо зазвичай як бува - познайомився з кимось і все красиво і гарно. А потім оп… і в тебе шок і розчарування.

Був прикол: їду в метро, тут одна симпатична дічинка почала до мене приставати (а їхала вона в компанії двох хлопців і ше однієї дівчинки), ну я підіграв, і тут вона й каже, шо типу ми їдемо на тусовку до знайомої на квартиру, поїхали з нами. Незнайомі люди? Знайомство в метро? А чого б і ні? Поїхали! Я теж не з [censored ] зроблений!

Ну, в подбробиці всього шо там було на тому “паті на хаті” вдаватися не буду, але ФАКт такий: дівчинка виявилася зовсім не такою, якою позиціонувала себе спочатку. І я навіть трохи чогось тоді засмутився.

А зараз ніякого розчарування - люди це люди. Ніхто не ідеальний. Що тут ще додати?

Виявляється, учора ніхто не забивав на роботу, в нас і справді був вихідний, а працювати тре - сьогодні і завтра. Коротше, прокинувшись о першій дня я зрозумів, що їду на Херсонщину не сьогодні, а завтра, і, до того ж, я вже чотири години як мав бути на роботі… Отак, випав з життя із цими святами.

Також невеличкий апдейт стосовно нашої суботнішньої акції. Нас таки показували по 5-му та ше по якомусь російському каналу (це з того що відомо), а кількість лінків на новини з нами в неті перевали за три десятки. Кому цікаво, ось самий “жирний” з великою кількістю фоток -
http://www.intermedia.org.ua/ua/articles/25180

До речі, забув подякувати тому кремезному таксисту, який стояв під час акції на Хрещатику біля нас і крутив крізь відчинені двері на всю потужність, доки колупався в свої “Ауді”, мій улюбленний Pink Floyd. Це було шось! Мої стереотипи стосовно таксистів починають ламатися

Пока фсьо, пізніше шось пригадаю - напишу…

Ці запахи, ці кольори… Таке буває лише в цей період - кінець квітня - початок травня. Недаремно майстри писемного слова полюбляють робити відлік життя саме у веснах, а не в роках…

І так якось дивно - учора було сонце, а сьогодні накрапає дощик, але він навіть не дратує, бо так гарно і спокійно на вулиці… Може це тому що місто опустіло і нагадує горезвісну Прип’ять десь в Чорнобильській зоні? Пасха цього року співпала з трагічною датою, про яку ми (екологічна організація, в якій я працюю) намагалися нагадати нечисельним людям на Хрещатику акцією в костюмах і респіраторах-протигазах під Мінпаливенерго. Камери були, та я шось не втиг побачити по ящику жодної згадки про нас (може мало дивився) - вся увага покладанню квітів ворогодрузіф Юща і Тимошенко…

А я сиджу у офісі сам, бо ми мали сьогодні, незважаючи на вихідні, працювати (ми ж бо недержавна установа), проте, всі, окрім мене, очевидно, вирішили забити. Ну що ж, меланхолічна погода за вікном, кава і інтеренет… Що ще треба для щастя?

Ну от, тепер мій “старий” блог існує лише на сервері мого домашнього компутера, з нету ж я його видалив, встановивиши, настомість, “чистий” WordPress версії 2.5.1 - типу писати то ж хочецця! А “старі” записи я, сподіваюсь, поверну на місце (тобто сюди), разом з усіма коментами та новою, власноруч створеною темою дизайну (не тою, що використовується на момент написання цього посту). Але все це станеться лише після того, як я розгребу завали записів за останні два роки і перегляну кожну з них та внесу необхідні правки.

Хоча, може статися так, що мій настрій примусить мене не повертати нічого назад - таке зі мною буває часто, коли помічаю, що намагаюся писати не для себе, а для когось (Скільки блогів, починаючи з 2002 року, на які витрачав купу часу та нервів, я отак брав і видаляв!..)

Хоча, всьо буде гуд, от тіки шось цей новий WordPress в адмінці працює якось тупо і зжирає весь гіг оперативки (невже я провтикав і “недолив” якісь файли?), ну і, звісно, мої позиції в пошуківках… можна з ними попрощатися, а люди матюкатимуться, коли гугл буде видавати їм лінки на неіснуючі сторінки. Отакеот…