Кончене життя

КП “Київський метрополітен” за останній рік зробило стільки всіляких нововведень, що і підрахувати тяжко: тут вам і дитячі голоси, що оголошують станції, і таблички типу “Вихід там-то” замість “Виходу немає”, і зображення неба на стелях вагонів, окремий поїзд з картинами київських художників замість реклами. Віднедавна навіть повісили над входами на кожну станцію такі штуки, які кожні кілька секунд видають ріжучі вухо звуки – то типу для сліпих, щоб могли орієнтуватися де вхід (От мені цікаво, ну знайшов сліпий вхід, а далі як? Як пройти до ескалатора, стати на нього, вчасно зійти, знайти потяг в потрібному напрямку і зайти до нього а потім проробити це все в зворотньому порядку?). Також нещодавно відкрили нову станцію для партизанів та білочок- “Червоний хутір” – в самому лісі, фактично за межами Києва. Її так поспішали збудувати до виборів, аби дати змогу Чорному меру попіаритися, що, як завжди, зробили все похабно – вже зара станція має проблеми з підтопленням грунтовими водами…

При цьому всьому, коли купа грошей йде невідомо куди, рухомий склад уже як морально, так і фізично застарів. Підтверджненням цього стала моя учорашня пригода під час вечірньої поїздки додому.

Десь близько 11-ї вечора поїзд зупинився прямо посеред Південного мосту. Після 10-хвилинного стояння (що для метро, яке курсує по секундам – просто катастрофа) ми побачили машиніста, який намагався майже бігом пробратися через усі вагони, розштовхуючи пасажирів, в інший кінець поїзда а потім так само швидко повернутися назад. Ще через хвилини три, коли машиніст, вочевидь, повернувся, поїзд рушив і тут ми відчули запах… – ми горимо!

Коли ми доїхали до станції “Славутич”, усіх попросили вийти. Люди ще сподівалися, що можна буде поїхати наступним поїздом, але станція почала задимлюватися і невдовзі можна було спостерігати купки людей, що пішки йшли вздовж траси в бік ст. метро “Осокорки” чи намагалися упіймати авто.

Намагався сьогодні знайти новину про цей інциндент в пресі – абсолютний нуль…

Фото: http://web-andyay.livejournal.com/

Read more

Питання, яке просто не дає спати мені вночі: чому у більшості закладів громадського харчування, де встановлено підвісні тєліки, показують кліпи з якихось музичних телеканалів, але без звуку, а музичний супровід тим часом додається, як правило, зовсім інший – якесь радейко чи просто диск, що транслюється через колонки, розвішані так само по всьому закладу. Питання: нашо так робити? Не простіше використовувати шось одне?

Read more

Блін, як мене задовбали ці всі блоги про те, як зробити свій блог суперблогом. Скоро дійде до того, що усі блоги на 95 відсотків складатимуться з оглядів блогів, порад один одному як розкрутити свій блог і як заробити якомога більше бабла…

Воно то може б і нічого, якби все це писали справжні профі, а так кожен другий береться розказувати про те, в чому орієнтується поверхнево. Це те саме, якби я зараз почав розказувати усім про php. І саме головне те, що всі ці пости пишуться по принципу “якби риба мала шерсть, то вона мала б блохи, а блохи живуть на собаці, а собака – то така тварина…”

Інша частина блогів – то на 90 відсотків копі-пест і, в окремих випадках, переклади якихось закордонних статтей (що, в приниципі, непогано). Такі блоггери мають по кількасот відвідувачів за рахунок пошуковиків і явно вздрючюють всіх тих, хто створює власний контент. (Адже копіпестом значно простіше зафігачити 5 постів в день, аніж написати одну на тиждень статтю власного, скажімо так, виробництва).

Є ще блоги твіттероподібні і тіпа заумні. То окрема тема.

І саме цікаво те, що чомусь більшість стандалонщиків в Україні мають такий високий показник гонору і нічим не підкріплених понтів, що навіть самим крутим піарщикам не снилося. Куди не поглянь, суцільні “провідні блоггери”.

А якщо ти ще й навчився встановлювати WordPress, то всьо, капець – можна вважати себе крутим вебмайстром! 🙂

Переробив тему – не забудь прибрати копірайти! Модифікував плагін – перепиши його авторство на себе!

Ну а тепер, давайте, я приймаю удар. Кажіть що я просто заздрістний мудак і все таке.

Ідіть всі в жопу. Ні слова більше про українських блоггерів та українську блогосферу!

У мене щоденник, ясно?

Read more

Не знаю навіть як почати. Я просто злий. Ці вибори мера Києва… Усі ці палатки, обіцянки-цяцянки… Згадую усілякі вибори до 2000 року – то тоді ж перед виборами хоч намагалися задобрити людей, а тут лише “завтраками” годують (якщо не враховувати гречку для бабульок радянської закалки – основного електорату нинішнього мера) – Метро на Троєщину – вже в 2011 році!, Нова розв’язка – вже через стіки-то років! (читай: дуже скоро) і т.д.

В той же час, в самій столиці повний аншлаг бездіяльності. Вірніше, діяльність є, але яка? Знищення парків та заповідників, забудова, гроші, гроші, гроші…

Натомість біля станцій метро жодного смітника, а на вулиці Грушевського, одній з центральних, де розміщено Уряд України та Верховну Раду, утворюються котловани по кілька метрів в діаметрі прямо під проїзджаючим транспортом (це сталося вчора – провалилася задня частина автобуса), можна згадати і подібний випадок взимку, коли під лідером одного з київських гуртів раптом утворилося провалля з гарячою водою. Якби не друзі музиканта, що були поруч, вибратися йому було б складно – опіки були по всьому тілу.

А взагалі, підставою до написання цього посту була звичайна гранітна сходинка в звичайному переході біля виходу зі ст. метро “Політехнічний інститут” – вона просто сповзла і тепер утворює не горизонтальну площину, а кут градусів так на 60. Коли ідеш, то непомітно. А коли стаєш – то ногу можна поламати. Особливо зимою, коли і нормальні гранітні сходинки досить слизькі. І що головне, цю сходинку не можуть поремонтувати уже два роки. Що я ще можу додати? Напевно те, що в душі я дуже тішуся з того, що не маю київської прописки і мені не доведеться ламати голову, кому з дерибанщиків віддати свій голос

Read more

Ну от, тепер мій “старий” блог існує лише на сервері мого домашнього компутера, з нету ж я його видалив, встановивиши, настомість, “чистий” WordPress версії 2.5.1 – типу писати то ж хочецця! А “старі” записи я, сподіваюсь, поверну на місце (тобто сюди), разом з усіма коментами та новою, власноруч створеною темою дизайну (не тою, що використовується на момент написання цього посту). Але все це станеться лише після того, як я розгребу завали записів за останні два роки і перегляну кожну з них та внесу необхідні правки.

Хоча, може статися так, що мій настрій примусить мене не повертати нічого назад – таке зі мною буває часто, коли помічаю, що намагаюся писати не для себе, а для когось (Скільки блогів, починаючи з 2002 року, на які витрачав купу часу та нервів, я отак брав і видаляв!..)

Хоча, всьо буде гуд, от тіки шось цей новий WordPress в адмінці працює якось тупо і зжирає весь гіг оперативки (невже я провтикав і “недолив” якісь файли?), ну і, звісно, мої позиції в пошуківках… можна з ними попрощатися, а люди матюкатимуться, коли гугл буде видавати їм лінки на неіснуючі сторінки. Отакеот…

Read more

Оце задумався я, як зробити приємне своїм нечисленним відвідувачам і, врешті-решт, самому собі. Бо те, з якою швидкістю вантажиться мій блог, мене просто вбиває. Ну а шо ж ви хотіли: цей сайтик – свого роду експериментальна площадка (скільки плагів на ній випробувано!), база захаращена, а папочки зі скриптами… я вже й не памятаю що за що відповідає і чи виконує воно якусь функцію взагалі. І хоч лічильник запитів до БД показує цифру 17 (що ще куди не йшло), а час генерації сторінки в середньому 3 секунди, та, власне, завантаження триває набагато довше. От хароший сервіс мені підказує:

І тут же видає купу корисних порад, але я подумав і вирішив, що простіше завести “чистий блог”… Хоча, може колисть я знайду стільки часу і займуся цим питанням (може хтось щось може порадтии в даному контексті?), і, якщо нічого не поламаю, то мій сайтик літатиме і видаватиме усю сторінку за 5 а то і 3 секунди!

Read more

Шо треба зробити, аби від сайту в одну мить відписалися одразу усі підписчики? А шоб одразу від кількох сайтів? Я не знаю. Але коли зайшов сьогодні перевірити свою статистику на feedburner.com, то побачив, що половина моїх сайтів абсолютно не має підписчиків, хоча ще вчора мала по десятку як мінімум… Картина наступна:

Бліна, шось останнім часом все ламається… Але шоб у Гугла ламалось?… Я сподіваюсь, вони просто шось там оптимізують, шоб нам краще було працювати, і це явище тимчасове…

Read more

Flamber.ru ось-ось, здається, здохне, а вчора помітив, що граватари на моєму блозі не працюють. Вірніше, на всіх інших сайтах  працюють, у мене – ні. Дивно, я ж нічого не чіпав… Я не вірю в те, що на сайті щось може поламатися саме по собі… Причини незрозумілі…

Read more

“Тут хоч якість більш-менш нормальна?” – питаю я, розгяладаючи піратську дівідішку з 10-ма фільмами. “У нас на всіх дисках якість нормальна” – відповідає продавець. Ну добре, беру. Прийшовши додому, офігіваю від майже чорно-білої “екранки” . І морду не підеш, не наб ‘ єш – а шо ж ти хотів за 25 гривень?

І це все після невдалої спроби потрапити на Nirvana Party , на яку ше за пів години до початку сейшну приперлося півтори сотні емо-кідів. І тут справа навіть не в тисняві, яка могла би бути – старим почуватимуся серед цих малоліток, атмосфера буде не та…

А потім була спроба замість концерту в клюбі сходити в кіно – на плакаті фільму, що мав би бути за розкладом найближчим, на весь постер красувалася наліпка “Фільм дубловано українською” . Уроди! Як мене дістали ця дебільна ситуація з кіно-перекладом! Принципово не пішов на той фільм і більше ніколи не піду до того кінотеатру! – це що, якась нестандатна ситуація, що потрібно вішати додаткові повідомлення про те, що фільм дубльовано українською? Ми, взагалі, в якій країні живемо? Я не хочу образити своїх російськомовних друзів, яких у мене багато, але хто не може дивитися фільми українською – пи….те собі в Росію і там дивіться собі на російській! Або ж робіть собі якісь земляцтва, збирайте діаспору і відкривайте собі кінотеатри з фільмами хоч на албанській! (Адже, виходя з логіки противників українського дубляжу, українці можуть спокійнісінько починати вимагати дублювання усіх фільмів українською мовою в Канаді!)

Хоча, при цьому я не проти того, щоб російські фільми не будлювалися, але я не розумію, чому американські та інші блокбастери мають бути дубльовані російською?

В даній ситації мене просто нудить!.. Від продажних псевдонаціоналістів, які влаштовують провокації і допомагають прокатчикам спекулювати на темі дубляжу, мене нудить від тупорилої і по-наглому проросійської газети “Сегодня” , яку ще зовсім нещодавно хоч якось можна було читати, але тепер, здаэться, її власнику та головному редактору башню вже зовсім зірвало. Хочете побачити, як виглядає “вільна преса” в сусідній мега-країні – почитайте “Сегодня” !

І подібне жлобство оточує мене щодня! Вкотре виділив час, щоб владнати свої справи у паспотрному столі. Мало того, що він працює три дні на тиждень по чотири години, так ті кобіти, що в ньому працюють, дозволяють собі не з являтися вчасно – я і ше кілька подібних стояли на холоді і чекали. Через сорок хвилин я не витримав – попри все, а власну гідність треба мати!

Та ж сама ситуація і з воєнкоматом, який працює двіччі на тиждень. Неймовірні черги до кожного кабінету, а коли ти відстояв і потрапив до завітної кімнати, тебе просто пересилають до іншої – знову стояти в черзі. Чотири поїздки до комісаріату довелося мені зробити, аби дізнатися про те, що мою справу вони загубили і тепер я маю невідомо де (в Києві моя прописка закінчилася і в лікарнях мене не можуть облуговувати) пройти купу аналізів, потім приїхати на медкомісію, і лише потім вони відновлять мою справу, після чого я зможу знятися з обліку, розрулити справи в паспортному столі, отримати диплом і поїхати прописуватися вдома. Люди добрі, я шо маю нічого більше не робити, а лише цілий місяць сидіти в Києві і займатися тим, щоб допомагти державі відправити мене в армію? Пішло воно все! Проживу якось і без паспорту!..

З позитивного на цьому тижні можу відзначити дві події. 1 – виїзд офісу нашої організації до захованого в лісах хутору Щученка, де ми обговорювали поточні робочі проблеми. Хутір хоч він і хутір, але ми жили в арендованому коттеджі, нас триччі на день, не рахуючи кофе-брейків, готували “на відкорм” , а в перервах між робочими моментами ми блукали лісом, милувалися Дніпром і каталися на конях… Коротше, не робота вийшла, а відпочинок! При цьому, ми таки дійсно вирішили багато завдань…

2 – в суботу вдалося зтусуватися з Мастерпісером та Олегом з УкрБашу – всі разом потрапили на міні-блогкемп, організований Максоном, присвячений підсумкам Блогкемпу в Латвії та наступним блогерський збіговиськам в Україні. (До речі, вирішили робити подібні міні-блогкемпи щомісяця!) Вже на місці познайомився в реалі зі своїм ЖЖ-ним френдом Kid_06 та головним редактором ХайВею Сергієм Даниленком. Цікаві чуваки! З останнім домовився про зустріч…

Ну всьо, зі звітністю пора зав ‘ язувати… Потрібно працювати, працювати і ще раз працювати, аби потім без будь-яких тягарів зірватися і помчати до Львова, де 15 березня буде сейшн, присвячений Пінк Флойду… Квиточки вже замовив…

Read more