Кончене життя

Пишу цей пост просто від нерозуміння куди себе подіти. Сьогодні був обстріл градами мирного Маріуполя, загинуло багато людей. А в інтернеті знову війна коментарів.

Боти-ботами, але є ще, сподіваюсь, люди, яких можна змусити думати. Наша мета – не сперечатися з абсурдними коментарями від повністю контужених…

kontuzhena

…а намагатися вплинути на людей, яких ще хвороба охопила не повністю. Поставити їм питання, які заженуть їх в тупик. Хай навіть вони не визнають цього вголос, але внутрішньо, можливо, дійсно запитають і себе самі: “А й справді!?”.

Треба перестати гратися в артилеристів і намагатися порахувати, з якого кута хто і чим стріляв. Поглянемо в корінь, на першопричину.

Головне, на мою думку, питання, яке треба ставити – за що воюємо? Continue reading Хунта

Read more

Про яку другу державну (російську маю на увазі) мову може йти, вибачте за тавтологію, мова, коли ясно видно, що якби українська мова не мала б статусу ЄДИНОЇ ДЕРЖАВНОЇ, то…

  • російськомовні чиновники не знали б взагалі і слова українською. Зараз вони хоч трохи змушені її використовувати…
  • телебачення, і, я на мене, головне – реклама не були б україномовними. Мені здається, саме ці два моменти є одними з головних в підтриманні нормального сприйняття та розуміння української мови в суспільстві.

Але, тим не менш, більшість української мови не знає. Як таке може бути, що навіть провідні компанії, розробляючи рекламні кампанії, сто разів перепровіряючи макети, пропускаючи їх через редакторів і т.п. все ж допускають вихід у світ суржиковмісних і навіть взагалінезрозумілонаякіймовінаписаних “шедеврів”? Я думаю, кожен не раз “ловив” подібні ситуації.

З недавнього часу я вирішив фііксувати подібні випадки. Continue reading Русько-украйонська

Read more

Раніше мене дратувала ця фраза, я був категорично з нею не згоден…

Але коли людей запитують, що повинен зробити кандидат на пост Президента, щоб вони за нього проголосували, ті відповідають: “дати мені 5 квартир”. “утеплити стіни хоча б мого будинку”, “підвищити пенсії до 2000 гривень” і т.д. і т.п. Це реальні відповіді на опитування, проведене однією з київських газет. Я в шоці. Люди не розуміють що таке влада, її типи і види. Люди не знають які функці і повноваження Президента. Люди чекають популістських обідцянок і готові “вестится” на них. Люди неосвідчені. Люди егоїстичні. Дайте мені 5 квартир, утепліть мій будинок… Люди не вміють вирішувати локальні проблеми, примушувати місцеву владу виконувати свої фунції. Люди не вміють обєднуватися задля вирішення навіть дрібних проблем. Людям на..рати на решту країни. Люди думають, що тимчасова вигода дозволить не звертати уваги на решту країни і прожити спокійно до наступних виборів: “Чи продали б ви свій голос?” – питає один чувак у Твіттері. “Продала б, але не за 50 гривень” – відповідає інша особа. А за скільки? За 51? За 99.99? Яка ціна того, щоб віддати владу в руки людей, які готові її купувати? Яка ціна цих людей (і якого Керівника ці люди заслуговують), що продають себе і свою країну? Сильно високо беру? Наївний, високослівний? Так, так, їсти треба вже зараз!? Памятаю. Просто хтось не хоче розуміти, що ці 50, 100, 1000, 10000 гривень за свій Голос ВОНИ всеодно заберуть собі назад. І навіть більше. І все за твій рахунок. Способів купа… Люди не розуміють, що зміна влади – це не лише зарплати і жрачка, це розвиток країни і, головне, зміна свідомості усього населення разом з чиновниками (в бік європейського мислення чи в бік 90-х., совковості… Бо, може ви й не помітили, але свідомість країни за такі проміжки, як 5 років, таки змінюється, і то сильно… )…

Хоча, що там казати. Країна, величезна частина населення якого називає шансон жизнєннай музикай, по-іншому, мабуть не може… Самі для себе створили ситуацію, коли вже немає з чого і з кого вибирати… Хоча, кажуть, вибір є завжди. ? Приречені?

Read more

Порнопристрасті

Ну шо… Ющенко й надалі залишається глухим істуканом, який про ситуацію в країні, очевидно, дізнається від своїх помічників і ріщення приймає, вочевидь, так само – шо порадять, те і робить… І якби Ющенко був трішки більше Кучмою, за оці мої слова сьогодні ввечері в мене вдома мали б з’явитися товарищі у хвормі, які б конхвіскували би мій кумпутер і посадити мене в тюрму на три роки, через те що у мене на компі є:

а) фільм “Мєчтатєлі” Бернардо Бертолуччі
б) картинки голих дівчат з гітарами
в) пісеньки Ірени Карпи (адже пісня – теж “твір”, так?)
г) ше багато чого, про що я вже й забув, що воно у мене є і що може розглядадтися як порнографія.

Та й, взагалі-то, складати подібні списки немає сенсу, бо навіть твори класичної української літератури, що входять до шкільної програми, місять порногорафію (можна навіть при бажанні назвати їх дитячою порнографією: в одному з творів йдеться про близький зв’язок двох неповнолітніх пастушків…).

Аут повний!…

Граждане, прячьте порнушку!

Ющенко таки подписал скандальный «порнозакон»

Президент подписал Закон «О внесении изменений в Уголовный Кодекс Украины», согласно которому за хранение порнографии можно получить тюремный срок до трех лет. Информация о том, что закон возвращен с подписью президента 26 июня, появилась на сайте Верховной Рады.

Итак, на Виктора Андреевича не повлияли акции художников, которые вполне резонно заявляли, что грань между порнографией и эротикой размыта, она существует только в головах экспертов Нацкомиссии по морали.

Глух он остался и к петициям правозащитных организаций, объяснявших, что закон будет использован для шельмования неугодных – нашли у какого-то деятеля «Плейбой», и поди докажи, что этот конкретный номер эротика, а никакая не порнография. Не стали аргументом для него публиковавшиеся в прессе абсурдные случаи применения аналогичных законов за границей.

Наверное, президент решил, что электорат у него консервативный, «веселыми картинками» и сексом не интересуется – ну так чего ж? А то наложишь вето – конкуренты уже стоят наготове с клеем и ярлыком «защитника безнравственности». Следовательно, подпишем.

…Ждите стукачей, граждане.

Автор: Иван БАБОШИН

http://mycityua.com/

Read more

Я не можу в це повірити. Чому завжди дійсно гарні люди йдуть від нас завжди молодими?

Я полюбив його ще з часів “Не всі вдома” за його природність та позитив. Він був дійсно класною людиною, яка… та що там казати! Ви зайдіть на будь-який сайт з новинами і почитайте коментарі…

Він лишиться гідним прикладом для всіх, хто прагне бути Людиною З Великої Літери і для тих, хто захоче зустрітися з ним ТАМ. Бо якщо ТАМ дійсно щось таки існує, то його без будь-яких вагань і судів направлять виключно до Раю… Світла і вічна память, Ігорю!…

Загинув Ігор Пелих

Read more

Інколи пробиває і все стає начебто зрозумілим, але від того ситуація напаки, ще більше заплутується…

Чому люди, коли їм добре, не можуть просто бути щасливими тут і зараз? Чому вони завжди починають підключати Минуле і, що ще гірше, невідоме Майбутнє (яке, в принципі, може і не настати… – то навіщо про нього думати наперед?), починають порівнювати, вираховувати варіанти і будувати здогадки типу “А що, якби…” ?…

Ненавиджу!

І що саме гріше, не намагаються навіть приховати цього свого зніяковілого стану невизанченості…

Мене це просто вбиває…

Так ми ніколи не станемо хоч на краплю щасливими. Бо завжди маячитиме перед очима решта світу і людей, можливих невдач, прорахунків і перспектив. Чому б просто не забути про це? Або, принаймні, не спробувати бути чесними з самими собою і прийняти болюче напівмазохістське рішення?…

Read more

Першим був www.atom.org.ua. Скопіювали досить непогано – _atomenerg.ru. Не змогли лише “асіліть” перекласти назву сайту в шапці, тому що вона зроблена на флеші…

Другим постраждав www.climategroup.org.ua. Скопіювали гірше -_climategr.ru

Третім був “Природа України“, сплог якого розмістили за адресою _lylynaec.ru, але, схоже, копія не вдалася і там зараз якийсь інший сайт… Сторінки сплогу цього сайту наразі лишися лише в кеші Гугла.

Тре після НР почати боротьбу з цими сайтиками, а то щось мені не подобається, що вже другий тиждень лічильник Google PR на одному з перелічених мною сайтів уперто показує “0” – чи то просто “гугл-денс” затягнувся?..

Read more

Біля моєї роботи однієї миті перестав працювати світлофор. Воно б ще нічого, якби перехід був через звичайну вулицю, але тут перехрестя, і дивитися одночасно у чотири боки якось трохи складнувато. До того ж треба ще мати неабиякі акторські та психологічні здібності, аби угледіти у водієві “не бика” і якимись такими собі жестами донести до нього свою рішучість перейти дорогу…

Матюкався я про себе тиждень, на другому почав наводити довідки, хто ж тими світлофорами завідує – ДАІ, Київавтодор чи ше хто, аби поскаржитися… І думав собі, шо, мабуть, поки когость не зіб’ють, то не ввімкнуть. Але дзвонити не довелося. Continue reading Помагітє, люді добриє, інспєктару Петрєнка на елєктрічєства!

Read more

  • Чому я так довго не писав? Тому що хостер мого блогу щось не поділив з моїм провайдером і заблоковува його айпі. В результаті я не міг потрапити на свій блог зі свого компу. Заходив через проксі-анонімайзер, яле в адмінці через нього працювати майже неможливо, тому я просто писав в підтримку і чекав… Сьогодні нарешті розбанили. Дякую!
  • Головне, про що я не встиг написати – смерть Річарда Райта, клавішника пінків. Надії на те, що ПФ ще колись виступить у повному складі вмерла разом з ним… (Щось останнім часом мій блог перетворюється в суцільний некролог. Дурне відчуття, коли за невеликий проміжок часу йдуть з життя багато дорогих тобі як “великих”, так і звичайних, знайомих тобі людей… Наче поганий сон.).
  • Капчу я змінив, тепер можна писати коменти! 🙂
  • ProSpaw зайняли 4-те місце у день свого відбіркового туру на GBOB з 16-ти команд! Круто!
  • Навчився оптимізувати таблицю опцій, підчищаючи її від залишків старих плагінів. Правда, для цього блогу ще цього не зробив…
  • У  мене нове хоббі – 3D-проектування. Google SketchUp рулить! Позавчора до четвертої ранку вимальовував будинок свого дитинства :)) Тепер мрію відгрохати ціле село і жити там 🙂
  • Що ще? Не згадаю… Мабуть, поки що все!
Read more

Я не буду розводити тут тиради про те, яким він був класним письменником і теде. Я любив його не тільки за його романи, від нього просто йшов дух добра. Я скажу так: він просто був класним дядьком!

Вперше і востаннє я його бачив взимку цього року на Руcанівській набережній. Він сидів з якимось хлопчиною на корчі і про щось розмовляв. Попросив сфотографувати їх разом. Пізніше ту фотку він опублікував у своєму блозі.

Пізніше я дізнався, що той хлопчина був вихованцем однієї з колоній для неповнолітніх. Покальчук взяв таку під власну опіку і постійно їздив туди, привозив хлопців у Київ, аби ті побачили інші сторони життя, підтримував морально, допомагав стати на ноги після звільнення…

Тепер у багатьох людей не стало гарного друга і приклада для наслідування… Земля пухом!..

Read more