Фото

До цих не можу повірити, що це все не підробка. Щойно повернувся з кінотеатру, де дивився “Варшавське повстання” – фільм, начебто змонтований на основі документальних зйомок, зроблених в 44-му році двома братами безпосередньо на місці події.

Якщо все так, то це вражаюєче! Традиційна пропагандистська кінохроніка радянського Союзу з кадрами бомбардувань і загальними планами, до якої ми звикли, і поруч не стояла, як кажуть.

Зйомки дуже “неофційні” і схожі на ті, що їх роблять звичайні собі люди і зараз, на айфони. Картинки побуту, невеличкі напівжартіливі інтерв’ю в стилі “Що ви можете сказати про цей момент?”, навіть невеличкі постановки для кращої картинки: “Подивись на годинник, а потім дістань пістолет. Так, а тепер зроби погляд…”.

Надзвичайно цінний матеріал, на якому збереглися справжні вулиці, справжні люди, їх жарти, розмови, знічення, а в кого і роздратування від камери – як це зазвичай буває… Continue reading Камерамени

Read more

Туреччина автостопом вздовж і впоперек

Маршрут

Перш ніж їхати до Туреччини, вам необхідно вивчити хоча б кілька слів місцевою мовою, бо англійською мало хто говорить. Тут я зрозумів, як пточувають себе іноземці, опинившись в Україні. Я навіть злитися було починав: як можна такими бути? Але потім згадував, звідки я 🙂 Continue reading Турки – не турки! Частина 1

Read more

Був нещодавно в чудовому закладі Docker’s ABC на не менш чудвовому заході – виступі гуртів ОтВінта та Гуцул Каліпсо. Сподобалось неймовірно, тому не можу не поділитись враженнями…

Перше, що вразило – сцена, яка впритул зістикована з барною стійкою. І, що саме цікаве, хоч барна стійка і довжелезна, кілька місць знаходяться якраз разом зі сценою. Тобто, ті хто сидять за стійкою, знаходяться за пів метра від виконавців, на рівні їхніх ніг. І ці мажорні місця пощастило зайняти саме нашій компанії! Почувався себе олігархом: неначе весь концерт було затіяно саме для нас, а люди за спинами – то просто люди, які потрапили сюди з нашої доброї волі 🙂

Друге – то меню. Все у автографах і побажаннях різноманітних виконавців. І як вони не бояться, що хтось його стирить на пам’ять? 🙂


Меню, нафаршироване автографами зірок


ОтВінта, як завжди, кривляються 🙂


Народ відриваєцця…

Звичайно ж, атмосфера теж була на рівні! Всі були дуже привітні і взагалі, наче всі свої! Ніхто не забороняв кричати матюки 🙂 (музиканти відповідали тим же 🙂 ) і танцювати на барній стійці. Коротше, повне шаленство!


Дійшло навіть до танців на барній стійці 🙂

Continue reading OtVinta + Гуцул Каліпсо в Docker’s ABC

Read more

mpn-26Почалась історія з того, шо 17 березня я згадав шо тіпа в цей день має бути виступ МП і шо я обідцяв самому собі не пропустити цю подію, але вже, здавалося було пізно, ліньки було шукати клуб, який знаходився невідомо де і далеко від метро, ліньки було дзвонити і питати почому квиточки, але я себе пересилив…

І ось я вже бачу перед входом до “Чеширського коту” купу припаркованих джипів та інших крутих тачок. “Да, непоганий контингентик зібрався на Мертвого Півня” – каже хтось із моїх новоявлєнних таваріщей, з якими здибалист в маршрутці по дорозі на сейшн…

А в клубі ше одна лажа. Я пообідцяв тоді дєвочкі, яка продавала квитки, трохи попсувати імідж їхнього закладу. Тож, цитую себе і інших із ЖЖ. А справа, власне, от у чому:

“Чеширський кіт” називається той заклад, не ходіть туди, по-можливості. При вході на виступ “Мертвого півня” нам заявили, що крім заявленого квитка кожен мусить купити ще один папірець за 50 грн, щоби всередені з ним на цю суму їсти-пити. Купили. За входом, виявилося, що вільних столів, за якими можна було б ті 50 гривень спожити, вже нема. Гардероб, тим часом, вже теж речей не приймав, тож довелося бути в одязі або скидати його на чужі столи. Обслуга. Офіціантки одна за другою, мало звертали увагу на охочих зробити замовлення, пояснювали, що це не за їхніми столами, тож там сектор когось іншого. Коли я таки докликався їхнього косоокого колегу-східняка, той сказав, що кухня не встигає куховарити, хіба що… “На які я можу розраховувати чайові?” спитав. Зрештою, на пів сотні там набрати виявилося не складно, бо маленький “Ред Бул” чи пиво коштувало по 25. І кухня – кухнею, а таке чому несуть 15 хвилин?

3icmapimucb-xa-xa.blogspot.com

А це мій комент на community.livejournal.com/dead_rooster/28266.html:

Та да, добре що я не студент і мав з собою пару лишніх гривень, а цікаво, скільки людей розчаровано поїхали додому, так і не потрапивши на концерт?
А ше прикол з тими чеками на пиво, шо пиво дуже важко було отримати. Черга… бо ніхто не хотів дарувати клубу свої 50 гривень просто так і всі намагалися їх витратити. А прорвавши чергу виявлялося, шо пива не буде, бо… бокалів нема!

Але не будемо про погане. Адміністраціям подібних жлобських закладів, я думаю, увесь той негатив відвідувачів перельється в карму, а Міську і всьому МП – величезна подяка, бо концерт дійсно був класним, незважаючи ні на що!

Мертвий Півень в клубі Чеширський кіт, День Святого Патріка

Мертвий Півень в клубі Чеширський кіт, День Святого Патріка

Мертвий Півень в клубі Чеширський кіт, День Святого Патріка

Continue reading Брат, піва кончілась!

Read more

Давно мріяв полазити по підземеллях, але лінь і трошки страху (після ставших уже поганою “традицією” щорічними смертями як мінімум двох людей у Клові) примушували мене відкладати це цікаве діло на потім. Обговорень було багато, а справи – нуль… Аж поки добра дівчинка Маньяна не подзвонила і не поставила мене перед фактом, що пора б уже і під землю та назвала дату вилазки 🙂 (за що я їй в результаті був дуже вдяний!)

І от одного темного вечора три тіла прямують від метро Арсенальна в напрямку Зеленого театру, зникають в глибині дерев запущеного парку і лише блимання ліхтариків дозволяє іншим постійним нічним відвідувачам (а там багато їх тусується вночі – від альпіністів до сатаністів) здогадуватися, що то діггери переодягаються перед входом в одну з ДШС Continue reading “Штольня”, або як я діггером став

Read more