Побачити рідні місця по-новому
6 травня 2008
Так сталося, що я, живучи на самій півночі Херсонської області, майже нічого там не бачив. Я можу більше розказати про дніпропетровський Кривий Ріг, аніж про Херсон. Треба було терміново виправляти ситуацію. І коли ж це робити, як не на травневі свята?!
Тож, з 1 по 4 травня я встиг разом з натовпом малознайомого мені народу:
- двіччі побувати в Асканії-Новій і подивитися зоопарк, ботанічний сад та покатататися по заповідному степу на авто, фотографуючи диких тварин. (До цього в Асканії був лише раз і то дуже давно)
- зплавати на Бирючий острів в Азовському морі (Азово-Сивашський нацпарк) і там теж прийняти участь у фотосафарі
- дослідити Генічеськ та Арбатську Стрілку
- покупатися у водах радонового гейзера з температурою води 70 градусів, після чого вперше в цьому році скупатися в морі
- дізнатися, як раніше отримували сіль, побувавши на нефунціонуючій фабриці по її виробництву, пофотографувати руїни самої фабрики, полазивши всередині
- побачити на власні очі Сиваш
- побродити Олешківськими пісками - найбільшою пустелею в Європі, яка донедавна використовувалася як полігон для тренувальних авіаударів (насправді там ходити не можна, бо можна ненароком підірватися), пофоткати покинуту військову базу поряд
- побродити Херсоном і зустрітися зі старим другом
- познайомитися з ЖЖ-юзерами, які також поїхали у цю мандрівку завдяки співтовариству ""
Виявляється, учора ніхто не забивав на роботу, в нас і справді був вихідний, а працювати тре - сьогодні і завтра. Коротше, прокинувшись о першій дня я зрозумів, що їду на Херсонщину не сьогодні, а завтра, і, до того ж, я вже чотири години як мав бути на роботі... Отак, випав з життя із цими святами.
Я не дивився серіал “Твін Пікс”, але от книгу-доповнення до нього прочитав. Було це в досить юному віці і це була перша моя “доросла” книга, мама навіть намагалася заборонити мені її читання. Дізнався багато цікавого 
Дякую татку за його колекцію наукової фантастики, і, особливо, за цю книгу, з якої і почалося для мене захоплення цим жанром: Роберт Шеклі, Рей Бредбері та з десяток інших авторів поселилися в моїй голові завдяки Гаррісону та його реально-фантастичним світам.
Знаєте, діти в дистинстві часто “міняють професії” - то хочуть бути міліціонером, то космонавтом… Після прочитання цієї книги у 8-му класі я чітко визначився, що моє життя буде пов’язане з охороною природи. Можна сказати, так і є… І, думаю, в майбутньому я буду підходити до цієї справи все ближче і ближче…
Уроки літератури в школі - найкращий спосіб назавжди відбити у дітей бажання читати книги. Незрозумілі класики, урочистий голос учительки та награні дискусії про актуальность творів та аналіз усіляких дебільних літературних прийомів та засобів створюють невимовну відразу до “шедеврів”.Але я, на щастя, був напіввідмінником-нігілістом і намагався фільтрувати… “Тигролови” - це те, що я затримав у потоці. “Українська література є! Вона гідна бути почута донесена до світу!” - ледь не кричав я, читаючи цей твір. Якби я був режисером у кіно, то я би зняв фільм на основі цього твору у першу чергу! І це був би блокбастер!Такий собі бойовик, причому написаний по-сучасному, не зважаючи на те, що створено його було ще під час Другої світової війни. І, думаю, буде актуальним завжди. Адже в ньому відсутні якісь чіткі прив’язки до часу, а людина завжди може опинитися сама посеред зимового лісу, змушена втікати від неправди…
Не у “жиТТі”, а у “житі”! Але я спочатку прочитав саме як у першому варіанті і помітив правильну назву лише після прочитання. І навіть ніяких протиріч не виникло - книга про життя. Про прірву в житті. Про світосприйняття і його формування.Ця книга опинилася в цьому огляді тому що її прочитання співпало в часі з моїми власними переживаннями - точнісінько такими, які були у головного героя Холдена Колфілда. Я зрозумів, що все, що відбувається у моїй голові - нормально…Рекомендується для прочитання усім молодим людям у віці 16-20 років, а також чоловікам, що переживають така звану кризу середнього віку. (Примітка для тих, хто читає сучліт - Бегбедер мабуть набрався такого нігілізму саме у цього автора. (До речі, Бегбедер теж класний, але про ньгого я сьогодні писати не буду 
На перший погляд - це просто іcторія життя совдепівського фізика. Хтось любить читати чиїсь занудні історії життя? Нє-є-є-є-єєє! Але… а) історія життя дійсно надзвичайно цікава і захопливо написана; б) (головне) - я вам гарантую, що після прочитання у вас є всі шанси опинитися у психдиспансері, так як ваші погляди на життя, кохання і секс будуть докорінно підірвані!
Я не знаю, що ви тут робите, але раз вже так сталося, можливо, ви б хотіли знайти певний мінімум про автора цього інтернет-творіння :) Отже, мене звуть Міха (за паспортом - Михайло), мені 23 роки і я маю купу інтересів, серед яких найбільш чітко проявляються музика (бринькання на всяких гітарах-брабанах і обожнювання Девіда Гілмора), розробка сайтів та охорона Природи (так, я пишу це слово з великої літери!).
