Так і пропали мої два квиточки у фан-зону на концерт сера Пола - я так і не відважився стовбичити під дощем і визирати на сцену через парасолі.  Та що там - вийти з дому було страшно - води ледь не по коліна. От якби заздалегідь знав і запасся дощовиком, гумовими чоботами і фляшкою якогось алкоголю - може б і було діло...  А так- довелося дивитися по ящику.

А зара я вже пишу цей пост на новій квартирі. Прощавай уродський Харківський, привіт захаращена Дарниця. Залишося саме складне - первезти завтра речі і освоїтися на новому місці...

Екологічна організація "Зелене досьє", організовуючи фестиваль "Шешори", мабуть і не здогадувалася, що окрім, власне, самого фестивалю, викличе зародження цілої низки етно-фестів з екологічною складовою. Про два я з них я уже згадував нещодавно, а от буквально на днях мою організацію запросили прийняти участь в екологічній секції ще одного нового етнофесту - Трипільське коло!

Заявлено про участь таких музичних гуртів: «Руслана», «Даха-Браха», «ТіньСонця», «Атмасфера», «DримбаDаDзига», «Очеретяний кіт», «Бурдон», «Русичі», «Вертеп», «Хорта», «ТаРУТА», «Зоряний Корсар», «Сполохъ», «Трігон» Молдова, «OSIMIRA» Беларусь. «Гуляй город», «Божичі» та інші...

Окрім того на фесті буде ще багато всякого цікаво, не буду розповідати - про це можна почитати на сайті заходу. Мене ж найбільше зацікавила секція африканських барабанів - створити спільний ритм разом з натовпом незнайомого люду - це кайф. Обідцяють також майстер-класи...

Єдина проблема тепер - куди ж поїхати. Бо дата проведення цього фесту співпадає з не менш цікавим фестом Уніж, на який я теж збирався...

КП "Київський метрополітен" за останній рік зробило стільки всіляких нововведень, що і підрахувати тяжко: тут вам і дитячі голоси, що оголошують станції, і таблички типу "Вихід там-то" замість "Виходу немає", і зображення неба на стелях вагонів, окремий поїзд з картинами київських художників замість реклами. Віднедавна навіть повісили над входами на кожну станцію такі штуки, які кожні кілька секунд видають ріжучі вухо звуки - то типу для сліпих, щоб могли орієнтуватися де вхід (От мені цікаво, ну знайшов сліпий вхід, а далі як? Як пройти до ескалатора, стати на нього, вчасно зійти, знайти потяг в потрібному напрямку і зайти до нього а потім проробити це все в зворотньому порядку?). Також нещодавно відкрили нову станцію для партизанів та білочок- "Червоний хутір" - в самому лісі, фактично за межами Києва. Її так поспішали збудувати до виборів, аби дати змогу Чорному меру попіаритися, що, як завжди, зробили все похабно - вже зара станція має проблеми з підтопленням грунтовими водами...

При цьому всьому, коли купа грошей йде невідомо куди, рухомий склад уже як морально, так і фізично застарів. Підтверджненням цього стала моя учорашня пригода під час вечірньої поїздки додому.

Десь близько 11-ї вечора поїзд зупинився прямо посеред Південного мосту. Після 10-хвилинного стояння (що для метро, яке курсує по секундам - просто катастрофа) ми побачили машиніста, який намагався майже бігом пробратися через усі вагони, розштовхуючи пасажирів, в інший кінець поїзда а потім так само швидко повернутися назад. Ще через хвилини три, коли машиніст, вочевидь, повернувся, поїзд рушив і тут ми відчули запах... - ми горимо!

Коли ми доїхали до станції "Славутич", усіх попросили вийти. Люди ще сподівалися, що можна буде поїхати наступним поїздом, але станція почала задимлюватися і невдовзі можна було спостерігати купки людей, що пішки йшли вздовж траси в бік ст. метро "Осокорки" чи намагалися упіймати авто.

Намагався сьогодні знайти новину про цей інциндент в пресі - абсолютний нуль...

Фото: http://web-andyay.livejournal.com/

Питання, яке просто не дає спати мені вночі: чому у більшості закладів громадського харчування, де встановлено підвісні тєліки, показують кліпи з якихось музичних телеканалів, але без звуку, а музичний супровід тим часом додається, як правило, зовсім інший - якесь радейко чи просто диск, що транслюється через колонки, розвішані так само по всьому закладу. Питання: нашо так робити? Не простіше використовувати шось одне?

Травень вразив величезною кількістю фестів. З півтора десятки безкоштовних заходів було лише в Києві. Я попередньо склав списочок з назвами та датами і... не пішов на жоден з них, окрім Гоголь-фесту. Якась повна апатія... І на юбілейну, 10-ту "Чайку", яка нарешті повернулася в місце свого народження, теж не заявлюся... - просто чогось в Києві мене вже ні до чого не тягне. Натомість, моя увага постійно прикута до України. Всієї. Там все набагато живіше і чесніше, чи що...

Зате, визначився з планами на липень. Отже, сподіваюсь, мене можна буде помітити на Славське Рок-Фест, де буде, судячи з анонсів, нічим не гірше, ніж на славнозвісних Шешорах: музична програма максимально підлаштована під мої смаки, будуть цікаві вилазки на природу, різні етнічні заходи, фотоконкурси... Крім того, організація, в якій працюю, числиться співорганізатором екологічної частини фесту.

Ще одна цікава штука, на якій я збираюся бути присутнім - новий фестиваль Уніж. Тут взагалі, майже на сто відсотків колекція моїх улюбленних українських гуртів. Плюс та ж сама етнічно-культурна програма. Ну і, паралельно я сподіваюсь бути присутнім на одному цікавому екологічному семінарі, який буде проходити в тому ж місці в той же час. Отакеот... Пакуйте рюкзаки! Не втратьте це літо!

Завтра вирушаю знайомитися ще з однією областю України, в якій я ще ніколи не був - Закарпатською. Тому тиждень буду відсутній в Кийові. Ноут з собою беру, але чи буде там доступ до нету - невідомо.
Жити буду в Ужанському національному парку. Думаю, наваяю пару постів, навіть якшо без нету, а потім по приїзду викладу разом з враженнями про саму мандрівку. Поки шо фсьо...

Наче й зарплата у мене непогана, і, всеодно, якби не всякі халтурки девелоперські, мучився я б набагато більше. Тож, вирішив прикинути, скільки ж мені треба грошей для нормально функціонування. Підрахунок робився не лише з погляду на власну персону, а й з позиції середньостатистичного чувака мого віку.

Не для розкішного життя і не для тупого існування, а так, що почувати себе людиною. Одразу скажу, шо всі підрахунки досить приблизні і не для всіх підійдуть. Але, думаю, вони цілком справедливі і кожен, методом підміни статей витрат на власні, зможе підрахувати і собі суму, необхідну для місяця існування в стольному граді.

Одразу додам, що в даному аналізі не враховують витрати на бухло, сігарєти, тьолак, сємєчкі, свадьби, інвестиції, власний бізнес, стратегічне планування і теде. Просто живемо і ніщо нас не колише! (А по іншому поки що і не можна - я б і радий стати меценатом, так... ладно...)

Ще примітка. Якщо наш чувак не із "панаэхавших тут", а по-арійському чистий і справжній корінний киянин, то йому нафіг не треба цей пост - жити є де, мама погодує, мама шкаперточки чисті дасть Ну на крайняк можна підти на роботу листівки передвиборчі роздавати - на півасік буде!

Отже ...далі »