Drive & LifeColors

Наче й зарплата у мене непогана, і, всеодно, якби не всякі халтурки девелоперські, мучився я б набагато більше. Тож, вирішив прикинути, скільки ж мені треба грошей для нормально функціонування. Підрахунок робився не лише з погляду на власну персону, а й з позиції середньостатистичного чувака мого віку.

Не для розкішного життя і не для тупого існування, а так, що почувати себе людиною. Одразу скажу, шо всі підрахунки досить приблизні і не для всіх підійдуть. Але, думаю, вони цілком справедливі і кожен, методом підміни статей витрат на власні, зможе підрахувати і собі суму, необхідну для місяця існування в стольному граді.

Одразу додам, що в даному аналізі не враховують витрати на бухло, сігарєти, тьолак, сємєчкі, свадьби, інвестиції, власний бізнес, стратегічне планування і теде. Просто живемо і ніщо нас не колише! (А по іншому поки що і не можна – я б і радий стати меценатом, так… ладно…)

Ще примітка. Якщо наш чувак не із “панаэхавших тут”, а по-арійському чистий і справжній корінний киянин, то йому нафіг не треба цей пост – жити є де, мама погодує, мама шкаперточки чисті дасть 🙂 Ну на крайняк можна підти на роботу листівки передвиборчі роздавати – на півасік буде! 🙂

Отже Continue reading Пакарітєлям сталіци [Життя в Кийові: пачьом?]

Read more


Так сталося, що я, живучи на самій півночі Херсонської області, майже нічого там не бачив. Я можу більше розказати про дніпропетровський Кривий Ріг, аніж про Херсон. Треба було терміново виправляти ситуацію. І коли ж це робити, як не на травневі свята?!
Тож, з 1 по 4 травня я встиг разом з натовпом малознайомого мені народу:

  • двіччі побувати в Асканії-Новій і подивитися зоопарк, ботанічний сад та покатататися по заповідному степу на авто, фотографуючи диких тварин. (До цього в Асканії був лише раз і то дуже давно)
  • зплавати на Бирючий острів в Азовському морі (Азово-Сивашський нацпарк) і там теж прийняти участь у фотосафарі
  • дослідити Генічеськ та Арбатську Стрілку
  • покупатися у водах радонового гейзера з температурою води 70 градусів, після чого вперше в цьому році скупатися в морі
  • дізнатися, як раніше отримували сіль, побувавши на нефунціонуючій фабриці по її виробництву, пофотографувати руїни самої фабрики, полазивши всередині
  • побачити на власні очі Сиваш
  • побродити Олешківськими пісками – найбільшою пустелею в Європі, яка донедавна використовувалася як полігон для тренувальних авіаударів (насправді там ходити не можна, бо можна ненароком підірватися), пофоткати покинуту військову базу поряд
  • побродити Херсоном і зустрітися зі старим другом
  • познайомитися з ЖЖ-юзерами, які також поїхали у цю мандрівку завдяки співтовариству “Добре, що ми поїхали!


Continue reading Побачити рідні місця по-новому

Read more

Виявляється, учора ніхто не забивав на роботу, в нас і справді був вихідний, а працювати тре – сьогодні і завтра. Коротше, прокинувшись о першій дня я зрозумів, що їду на Херсонщину не сьогодні, а завтра, і, до того ж, я вже чотири години як мав бути на роботі… Отак, випав з життя із цими святами.

Також невеличкий апдейт стосовно нашої суботнішньої акції. Нас таки показували по 5-му та ше по якомусь російському каналу (це з того що відомо), а кількість лінків на новини з нами в неті перевали за три десятки. Кому цікаво, ось самий “жирний” з великою кількістю фоток –
http://www.intermedia.org.ua/ua/articles/25180

До речі, забув подякувати тому кремезному таксисту, який стояв під час акції на Хрещатику біля нас і крутив крізь відчинені двері на всю потужність, доки колупався в свої “Ауді”, мій улюбленний Pink Floyd. Це було шось! Мої стереотипи стосовно таксистів починають ламатися 🙂

Пока фсьо, пізніше шось пригадаю – напишу…

Read more

Я не буду зара намагатись вдати із себе критика і вдаватись до “вумної” термінології. Все просто: книг я читаю багато, але деякі з них лишаються в пам’яті назавжди. І… впливають на твій характер, твою життєву позицію, на все твоє життя…

Можливо мій огляд буде надто сухим, але по іншому не можна – все, що я відчув, лишилося в образах і переживаннях. Я не вмію викладати їх на папір….

Дженифер Линч “Дневник Лоры Палмер”
Я не дивився серіал “Твін Пікс”, але от книгу-доповнення до нього прочитав. Було це в досить юному віці і це була перша моя “доросла” книга, мама навіть намагалася заборонити мені її читання. Дізнався багато цікавого :) Аналізувати її вплив на мою свідомість привселюдно не буду :)А ще з цієї книги я дізнався про такий формат фіксації свого життя, як щоденники. Відтоді я постійно вів якісь записи, що тепер перетворилося в блог….
 
Гарри Гаррисон. “Рождение стальной крысы”
Дякую татку за його колекцію наукової фантастики, і, особливо, за цю книгу, з якої і почалося для мене захоплення цим жанром: Роберт Шеклі, Рей Бредбері та з десяток інших авторів поселилися в моїй голові завдяки Гаррісону та його реально-фантастичним світам.
 
Ернест Сетон-Томпсон “Маленькі дикуни”
Знаєте, діти в дистинстві часто “міняють професії” – то хочуть бути міліціонером, то космонавтом… Після прочитання цієї книги у 8-му класі я чітко визначився, що моє життя буде пов’язане з охороною природи. Можна сказати, так і є… І, думаю, в майбутньому я буду підходити до цієї справи все ближче і ближче…
 
Іван Багряний “Тигролови”
Уроки літератури в школі – найкращий спосіб назавжди відбити у дітей бажання читати книги. Незрозумілі класики, урочистий голос учительки та награні дискусії про актуальность творів та аналіз усіляких дебільних літературних прийомів та засобів створюють невимовну відразу до “шедеврів”.Але я, на щастя, був напіввідмінником-нігілістом і намагався фільтрувати… “Тигролови” – це те, що я затримав у потоці. “Українська література є! Вона гідна бути почута донесена до світу!” – ледь не кричав я, читаючи цей твір. Якби я був режисером у кіно, то я би зняв фільм на основі цього твору у першу чергу! І це був би блокбастер!Такий собі бойовик, причому написаний по-сучасному, не зважаючи на те, що створено його було ще під час Другої світової війни. І, думаю, буде актуальним завжди. Адже в ньому відсутні якісь чіткі прив’язки до часу, а людина завжди може опинитися сама посеред зимового лісу, змушена втікати від неправди…
 
Джером Девід-Селінджер “Над прірвою у житі”
Не у “жиТТі”, а у “житі”! Але я спочатку прочитав саме як у першому варіанті і помітив правильну назву лише після прочитання. І навіть ніяких протиріч не виникло – книга про життя. Про прірву в житті. Про світосприйняття і його формування.Ця книга опинилася в цьому огляді тому що її прочитання співпало в часі з моїми власними переживаннями – точнісінько такими, які були у головного героя Холдена Колфілда. Я зрозумів, що все, що відбувається у моїй голові – нормально…Рекомендується для прочитання усім молодим людям у віці 16-20 років, а також чоловікам, що переживають така звану кризу середнього віку. (Примітка для тих, хто читає сучліт – Бегбедер мабуть набрався такого нігілізму саме у цього автора. (До речі, Бегбедер теж класний, але про ньгого я сьогодні писати не буду :) ) )
 
Кора Ландау-Дробанцева “Академік Ландау”
На перший погляд – це просто іcторія життя совдепівського фізика. Хтось любить читати чиїсь занудні історії життя? Нє-є-є-є-єєє! Але… а) історія життя дійсно надзвичайно цікава і захопливо написана; б) (головне) – я вам гарантую, що після прочитання у вас є всі шанси опинитися у психдиспансері, так як ваші погляди на життя, кохання і секс будуть докорінно підірвані!
 

Звичайно, можливо я не все пригадав, можливо варто було б назвати ще з добрий десяток авторів, але саме ці книги стали першими у тому чи іншому напрямку взлому мого світосприйняття…

А у вас є такі книги?

Read more

Ой, буду зара жалітися, що робота забирає усе натхнення і писати в блог уже просто не вистачає сил… Тож, доводиться робити такі ось компілятивні пости зі звітом про три тижні свого життя.

Оскільки враження не свіжі і я вже не сприймаю усе так емоційно, то, як кажуть, буду краток 🙂

Був я в Чернігові. Гарне місто! Найбільше, що вражає – величезна кількість усіляких храмів-церков-монастирів. А ще я довго думав чого чернігівські центральні вулиці виглядають набагато краще, ніж, скажімо, центр Києва. Відповідь проста – місьрада Чернігова просто взяла й заборонила розташування МАФів – малих архітектурних форм. Це означає майже повну відсутність усіляких рагульних кіосків і барижних пластикових забігайлівок. От всюди б так!

Усі 76 фоток тут

А два дні у славному місті Лемберзі, попри майже постійний дощ і купу київських фанатів “Динамо” ( що супроводжували мене всю поїздку ще з самого київського залізничного вокзалу), звісно, незабутні!
Окрім того, що я поблукав уже знайомим частинками міста і відкрив для себе ще багато нових, я побував на триб’юті улюбленної групи Пінк Флойд – заради цього концерту, власне, і була поїздка…
Проте, враження стосовно цього моменту суперечливі. З одного боку я просто щасливий, що така подія має місце в Україні і відбулася доволі успішно, але з іншого, сам концерт трохи розчарував, попри обідцянки потужного і якісного саунду…
Критики, навіть конструктивної, від мене не буде, а то образаться 🙂 Дещо про цей захід написали люди з ЖЖ: http://gwise.livejournal.com/2929.html

Усі 111 відібраних фоток (попсу типу центра міста намагався не фоткати )

А ше встиг побувати в театрі Дах. Шо я можу сказати? Я вірю в те, що я просто потрапив не на ту виставу, і інші вистави (там де актори принаймні розмоваляють, а не просто стоять в одній позі усю другу дію) дійсно круті, а так – по-моєму, повний гон…
Зате мене порадував музичний супровід – етно-гурт Даха-Браха. Краще б просто в тому театрі влаштовували дискотеки під Даху-Браху, але на “Анну” я все ж таки сходжу – судячи з розповідей, мене розірве на частинки…

Read more

Пам’ятаю, на початку 90-х, коли мій татко отримував другу вищу освіту, а мені ще не було мабуть і десяти років, він привіз з Дніпропетровська пару барвистих журналів. А що це таке – спитав я. Комікси! – сказав татко. Це були перші комікси в моєму житті… І це були “наші”, “совдепівські” комікси. Як зараз пам’ятаю: Чорнобильські мутанти; підводний човен, що винирює у ванній; ніндзя-чебурашка… І все це оригінально, інколи з вкрапленнями нецунзурщини та збочень… Але від того не менш цікаво… – це вам не якісь суто дитячі творіння про Дональда Дака!..

І ось нещодавно надибав в неті статтю про Мухаметзянова, такого собі чувака з Башкирії, який малював ті комікси. Зараз у нього є власна студія, на якій він робить вже мультфільми, в тому числі кліпи для російських поп-зірок (мабуть всі бачили славнозвісний кліп слащавої Глюкози), а також виступає в ролі режисера фільмів… Але його мальовані історії назавжди лишилися в моїй пам’яті яскравим елементом мого дитинства. Для бажаючих проникнутися: http://www.myxa.tv/html/comics/

Read more

Не подумайте, що я звихнувся і почав вважати себе експертом з розкрутки сайтів! Просто це жарт, не знаю чий, не знаю навіть, чи гарний, чи поганий…

Справа в тому, що я вже близько року повільними темпами роблю один сайт про японських коропів кої, але справа йде повільно, я не маю навиків дизайнера, коротше, поки що – сайт у відстійнику і я ніде не позиціонував його, але колись я зареєстрував його в каталозі порталу i.ua і от, заходжу сьогодні на цей портал і бачу таке:

http://i.ua

I.UA – твоя почта via kwout

А на самому лічильнику сайта, відповідно, на момент написання цього посту, таке:

http://koi.com.ua

Кои Центр via kwout

Коротше, я офігєваю… З одного боку це класно, але “продвинуті” юзери, що зацінять рагульність сайту, більше ніколи на нього не повернуться… Коротше, антиреклама, і, мабуть краще радісною новиною про сьогоднішнб статистику із власником сайту не ділитися 🙂
Хоча, можливо, я й помиляюся… Принаймні, буде цікаво подивитися, чи з’явиться за сьогодні хоча б один підписчик фіду…

Read more

Хорошою справою займається сайт “Блогосфера Херсонщини“! Якби у кожному регіоні був подібний ресурс, жити було б, принаймні, цікавіше, а блоггери мали б місце для того, аби заявити про себе і потоваришувати…

На днях ідейний натхненник цього “блогу про блоги”, Леонід Єжуров, довідавшись, що я його земляк, вирішив поцікавитись, чим же я займаюсь в Києві та іншими питаннями 🙂 Результат: Mixa и его «віртуальне представництво»

Також текст подано нижче. Continue reading Моє перше інтерв’ю у ролі блоггера

Read more

Поки що з усіх соціальних мереж на зразок англомовного фейсбуку, на яких я зареєструвався, найефективнішими виявилися славнозвісні “одноклассники.ру” та vkontakte.ru: якщо на першому мене знайшла однокласниця, що виїхала до Росії ще в класі 7-му, то на останньому я реально знайшов багато знайомих облич і навіть свого татка! А також досить непогані результати дав пошук за моїм прізвищем – “родичі” знайшлися аж у Пітері… До цього ж за пошуком безпосередньо в пошуківках я за своїм прізвищем міг знайти хіба що самого себе та пару неправильних результатів, що знущалися над моїм прізвищем 🙂

Read more

Крихітка Цахес, за підтримки Асоціації дизайнерів-графіків “4-Блок” розпочали реалізацію проекту «Торба – природі» і випустили багаторазові екологічні сумки для супермаркету.

Каша Сальцова:

«Екологія – один з пріоритетних для Крихітки напрямків діяльності. Екологічна ситуація в Україні – загрозлива, про це свідчать і експерти-екологи і медики. Населення поки що недооцінює масштаб забруднення навколишнього середовища, але найважливіше – самі українці не відчувають власної відповідальності за стан природних ресурсів. Кожен з нас, (а особливо це стосується мешканців міст, що відрізняються споживацькою активністю) має усвідомити – навіть маленький крок, наприклад відмова від пластикових пакетів, які непридатні до переробки чи заміна у власному помешканні ламп розжарювання на енергозберігаючі роблять довкілля чистішим»

Як відомо, пластикові пакети важко піддаються утилізації – вони не розкладаються в ґрунті, а при їх спаленні виділяються Continue reading “Крихітка Цахес” розпочала реалізацію проекту «Торба – природі»

Read more