Після розповіді мого знайомого про поїздку на Кінбурнську косу, питання про те, де я проведу значну частину серпневої відпустки, більше не ставало: Чорне море, прозора вода, малолюдні місця, неймовірної краси природа...

Єдина проблема: всі знайомі вже давно вирішили кудись їхати і вже мали квитки в інші напрямки. А їхати компанією лише у кілька чоловік невигідно. Бо коли нас багато, то...

• трансфери (катер для переправки на півострів) і хавка виходять дешевше
• варити їжу треба набагато рідше (бо готуватимемо хавку за принципом чергування) і можна безтурботно собі купатися/загоряти/ловити ропанів/бухати/спати/фоткати природу/загоряти/тощо...
• багато людей - безпечніше (хоча, кажуть, там і так все нормально у цьому плані, тьху-тьху...)
• можна відлучатися від табору знаючи, що палатка залишиться на місці і можна спокійно сходити до найближчого населеного пункту за молоком/пивом/водою/вином...
• разом - веселіше і цікавіше, особливо ввечері (маю на увазі спілкування біля вогнища )
• ше багато всяких переваг. які або ще не прийшли мені в голову, або вони виявляьтся уже на місці...

Коротше, 10-15 серпня (виїзд 9-го, повернення - 16-го)... ми потребуємо людей (віком від 17-18 до 30 років, які після випитого ще більш-менш можуть нагадувати людей, вміру лінивих, компанійських  і теде...). Поїхали на море разом!!! ...далі »

Шото я зовсім розлінився писати щось до блогу. Але треба хоча б для себе залишити невеличкі нотатки про те, чим я жив у травні. А жив я, як і усі нормальні люди в цю пору, "майовкамі" - поїздками, відпочинком на природі і шашличками... ...далі »

Cьогодні по "Інтеру" в "Подробицях тижня" показували досить довгий сюжет з майже детективною історією про моє село...

Менше десяти кілометрів до кордону з Білорусією, останнє українське село, до якого веде лише одна грунтова дорога, насипана прямо через болота. В самому селі - жодного будиночку з цегли. Всі з дерева, утеплені мохом. І настіки чисте, п'янке повітря, що організму, з незвички, стає не по собі І ліс, який неначе зійшов з радянських мультиків-казок про богатирів. Все це - село Селезівка, в якому знаходиться адміністрація Поліського заповідника.

Потрапив я туди, як і в інші цікаві місця, завдяки Ярку та його турхвірмі "Унікальна Україна". Крім мене була ше одна компанія з 12 чоловік та водій нашої маршрутки.

Програма була слідуюча... ...далі »

Був нещодавно в чудовому закладі Docker's ABC на не менш чудвовому заході - виступі гуртів ОтВінта та Гуцул Каліпсо. Сподобалось неймовірно, тому не можу не поділитись враженнями...

Перше, що вразило - сцена, яка впритул зістикована з барною стійкою. І, що саме цікаве, хоч барна стійка і довжелезна, кілька місць знаходяться якраз разом зі сценою. Тобто, ті хто сидять за стійкою, знаходяться за пів метра від виконавців, на рівні їхніх ніг. І ці мажорні місця пощастило зайняти саме нашій компанії! Почувався себе олігархом: неначе весь концерт було затіяно саме для нас, а люди за спинами - то просто люди, які потрапили сюди з нашої доброї волі

Друге - то меню. Все у автографах і побажаннях різноманітних виконавців. І як вони не бояться, що хтось його стирить на пам'ять?

Меню, нафаршироване автографами зірок

ОтВінта, як завжди, кривляються

Народ відриваєцця...

Звичайно ж, атмосфера теж була на рівні! Всі були дуже привітні і взагалі, наче всі свої! Ніхто не забороняв кричати матюки (музиканти відповідали тим же ) і танцювати на барній стійці. Коротше, повне шаленство!

Дійшло навіть до танців на барній стійці

...далі »

Знаєте, коли задумуєшся про життя і про смерть, то один з факторів, який дуже сильно примушує мене хотіти жити і берегти себе - це наше майбутнє. Якщо яувити що я і мої ровесники зможуть дожити до 2050 року, то скільки всього цікавого ми зможемо побачити!

Якщо не почнеться якась 3-тя Світова або не станеться якось катаклізму, то я, очевидно, ше втсигну побувати в космосі, політати на скайкарах, записати свою підсвідомість на відео і потім переглядати свої сни в реалі, полазити голографічною копією Голосіївського лісу і всяке таке

Хоча, якщо згадати, про що писав "Юнный техник"в 80-х роках стосовно 2000-го року, то... розчарування... нічого цього не сталося, хоча, з іншого боку, сталося багато чого такого, про що тоді навіть і не мріяли. І якось так цікаво нові технології вплітаються в наше життя. Не радикально, але дуже швидко. В селах як не було асфальту, так і нема, зате є мобільний зв'язок

І саме спостерігання цих змін, це і є кайф. Так само як було по кайфу мабуть в минулому столітті перетворювати дикий степ на цілину і бачити як на місці непролазного сибірського лісу за короткі терміни виростають міста...

І, поки у декого з нас вдома ще лишаюцця старі дискові телефони, нові технології підкрадаються з тилу...

Нещодавно Hip писав про одну з таких. Я експериментував. Вийшло. Але чи то на моєму ноуті відяха слабка, чи то нет повільний для таких фішок... вобщєм, все вийшло як при уповільненій зйомці, тому я не відважився викладати відео власних експериментів.

А тут нещодавно зайшов на сайт акції "Година Землі", а там та сама фігня:

Хочете спробувати?

Вобщєм, майбутнє вже тут! ... Далі цікавіше!

Почалась історія з того, шо 17 березня я згадав шо тіпа в цей день має бути виступ МП і шо я обідцяв самому собі не пропустити цю подію, але вже, здавалося було пізно, ліньки було шукати клуб, який знаходився невідомо де і далеко від метро, ліньки було дзвонити і питати почому квиточки, але я себе пересилив...

І ось я вже бачу перед входом до "Чеширського коту" купу припаркованих джипів та інших крутих тачок. "Да, непоганий контингентик зібрався на Мертвого Півня" - каже хтось із моїх новоявлєнних таваріщей, з якими здибалист в маршрутці по дорозі на сейшн...

А в клубі ше одна лажа. Я пообідцяв тоді дєвочкі, яка продавала квитки, трохи попсувати імідж їхнього закладу. Тож, цитую себе і інших із ЖЖ. А справа, власне, от у чому:

"Чеширський кіт" називається той заклад, не ходіть туди, по-можливості. При вході на виступ "Мертвого півня" нам заявили, що крім заявленого квитка кожен мусить купити ще один папірець за 50 грн, щоби всередені з ним на цю суму їсти-пити. Купили. За входом, виявилося, що вільних столів, за якими можна було б ті 50 гривень спожити, вже нема. Гардероб, тим часом, вже теж речей не приймав, тож довелося бути в одязі або скидати його на чужі столи. Обслуга. Офіціантки одна за другою, мало звертали увагу на охочих зробити замовлення, пояснювали, що це не за їхніми столами, тож там сектор когось іншого. Коли я таки докликався їхнього косоокого колегу-східняка, той сказав, що кухня не встигає куховарити, хіба що... "На які я можу розраховувати чайові?" спитав. Зрештою, на пів сотні там набрати виявилося не складно, бо маленький "Ред Бул" чи пиво коштувало по 25. І кухня - кухнею, а таке чому несуть 15 хвилин?

3icmapimucb-xa-xa.blogspot.com

А це мій комент на community.livejournal.com/dead_rooster/28266.html:

Та да, добре що я не студент і мав з собою пару лишніх гривень, а цікаво, скільки людей розчаровано поїхали додому, так і не потрапивши на концерт?
А ше прикол з тими чеками на пиво, шо пиво дуже важко було отримати. Черга... бо ніхто не хотів дарувати клубу свої 50 гривень просто так і всі намагалися їх витратити. А прорвавши чергу виявлялося, шо пива не буде, бо... бокалів нема!

Але не будемо про погане. Адміністраціям подібних жлобських закладів, я думаю, увесь той негатив відвідувачів перельється в карму, а Міську і всьому МП - величезна подяка, бо концерт дійсно був класним, незважаючи ні на що!

...далі »

Задумуюсь над тим, чому інколи втрачаю інтерес до певних речей, які, начебто, і становлять моє життя... От чому.. у вас таке буває? Ви обожнюєте їсти борщ, і хотіли б робити це мало не щодня, але чомусь не робите цього, хоч і всі можливості для того є... ?

Наприклад, я обожнюю читати книги, але... раз, і забив на них на пів року... Так само й блог... раніше писав мало не щодня, а зараз якось навіть не тягне...

Мабуть, інколи треба просто дозволити собі відпочити і не паритись з того, що на певному етапі на деякий час ти випадеш з життя..

Але я знаю... десь глибоко в мені, потай від моєї власної свідомості, відбувається переродження. Ні, може це й не гусениця, що перетворюється на прекрасного метелика, але  на процес линьки це точно мабуть має бути схожим.

Мені просто потрібен час щоб остаточно відкинути все старе і непотрібне, визначитись з новими пріоритетами і знову вийти в білий світ. Новим. Іншим. Тим самим...

Це нормально!

That's alright!

Інколи пробиває і все стає начебто зрозумілим, але від того ситуація напаки, ще більше заплутується...

Чому люди, коли їм добре, не можуть просто бути щасливими тут і зараз? Чому вони завжди починають підключати Минуле і, що ще гірше, невідоме Майбутнє (яке, в принципі, може і не настати... - то навіщо про нього думати наперед?), починають порівнювати, вираховувати варіанти і будувати здогадки типу "А що, якби..." ?...

Ненавиджу!

І що саме гріше, не намагаються навіть приховати цього свого зніяковілого стану невизанченості...

Мене це просто вбиває...

Так ми ніколи не станемо хоч на краплю щасливими. Бо завжди маячитиме перед очима решта світу і людей, можливих невдач, прорахунків і перспектив. Чому б просто не забути про це? Або, принаймні, не спробувати бути чесними з самими собою і прийняти болюче напівмазохістське рішення?...