Інколи пробиває і все стає начебто зрозумілим, але від того ситуація напаки, ще більше заплутується...

Чому люди, коли їм добре, не можуть просто бути щасливими тут і зараз? Чому вони завжди починають підключати Минуле і, що ще гірше, невідоме Майбутнє (яке, в принципі, може і не настати... - то навіщо про нього думати наперед?), починають порівнювати, вираховувати варіанти і будувати здогадки типу "А що, якби..." ?...

Ненавиджу!

І що саме гріше, не намагаються навіть приховати цього свого зніяковілого стану невизанченості...

Мене це просто вбиває...

Так ми ніколи не станемо хоч на краплю щасливими. Бо завжди маячитиме перед очима решта світу і людей, можливих невдач, прорахунків і перспектив. Чому б просто не забути про це? Або, принаймні, не спробувати бути чесними з самими собою і прийняти болюче напівмазохістське рішення?...

От, здавалося б, прикольна група ЯИДМГ, проте співає про всяку фігню, вірніше, просто жене. Але ця пісня сповнена неабиякого цинічного сенсу і є для мене актуальною на даний момент. Отже, пісенька про мам, які завжди на варті уподобань своїх чад...

Tags: мами, музика, непорозуміння, нерозуміння, ромео і джульєта нах, сімейні конфлікти

Катю тягають на руках

Катя гуляє в платочка