А так нічого в голову не приходить? Ну ладно. Ложемент - це місце кріплення опор чи фіксаторів при транспортуванні... ракети.
Коротше, є на межі Кіровоградської і Миколаївської областей (колись) суперсекретний об'єкт, від якого залежало життя людей на планеті. Нині це просто музей ракетних військ. Отам я й побував минулими вихідними, задовільнивши свій потяг до індастріел- та апокапліптичних штучок...
Після розповіді мого знайомого про поїздку на Кінбурнську косу, питання про те, де я проведу значну частину серпневої відпустки, більше не ставало: Чорне море, прозора вода, малолюдні місця, неймовірної краси природа...
Єдина проблема: всі знайомі вже давно вирішили кудись їхати і вже мали квитки в інші напрямки. А їхати компанією лише у кілька чоловік невигідно. Бо коли нас багато, то...
трансфери (катер для переправки на півострів) і хавка виходять дешевше
варити їжу треба набагато рідше (бо готуватимемо хавку за принципом чергування) і можна безтурботно собі купатися/загоряти/ловити ропанів/бухати/спати/фоткати природу/загоряти/тощо...
багато людей - безпечніше (хоча, кажуть, там і так все нормально у цьому плані, тьху-тьху...)
можна відлучатися від табору знаючи, що палатка залишиться на місці і можна спокійно сходити до найближчого населеного пункту за молоком/пивом/водою/вином...
разом - веселіше і цікавіше, особливо ввечері (маю на увазі спілкування біля вогнища )
ше багато всяких переваг. які або ще не прийшли мені в голову, або вони виявляьтся уже на місці...
Коротше, 10-15 серпня (виїзд 9-го, повернення - 16-го)... ми потребуємо людей (віком від 17-18 до 30 років, які після випитого ще більш-менш можуть нагадувати людей, вміру лінивих, компанійських і теде...). Поїхали на море разом!!!
Шото я зовсім розлінився писати щось до блогу. Але треба хоча б для себе залишити невеличкі нотатки про те, чим я жив у травні. А жив я, як і усі нормальні люди в цю пору, "майовкамі" - поїздками, відпочинком на природі і шашличками...
Менше десяти кілометрів до кордону з Білорусією, останнє українське село, до якого веде лише одна грунтова дорога, насипана прямо через болота. В самому селі - жодного будиночку з цегли. Всі з дерева, утеплені мохом. І настіки чисте, п'янке повітря, що організму, з незвички, стає не по собі І ліс, який неначе зійшов з радянських мультиків-казок про богатирів. Все це - село Селезівка, в якому знаходиться адміністрація Поліського заповідника.
Потрапив я туди, як і в інші цікаві місця, завдяки . Крім мене була ше одна компанія з 12 чоловік та водій нашої маршрутки.
Керуючись принципом "Краще пізно, ніж дуже пізно" ... Їздив я на минулих вихідних до Львова, але третій раз там вже не так цікаво, як перші два ))), тому другий день я там не витримав і звалив у Карпати...
Аби хоч якось змінити обстановку і не муляти на вихідних собі очі Кийовом, було вирішено утекти до міста Житомира на сейшн "Житомирська барикада", де мали виступити "Тінь Сонця" та моя улюбленна українська команда "Мертвий Півень".
Коротше, на цей захід я потрапив вже близько восьмої години вечора.
Я не знаю, що ви тут робите, але раз вже так сталося, можливо, ви б хотіли знайти певний мінімум про автора цього інтернет-творіння :) Отже, мене звуть Міха (за паспортом - Михайло), мені 24 роки і я маю купу інтересів, серед яких найбільш чітко проявляються музика (бринькання на всяких гітарах-брабанах і обожнювання Девіда Гілмора), розробка сайтів та охорона Природи (так, я пишу це слово з великої літери!). А ще я люблю фотографувати, кататися на велику, мандрувати Україною, відвідуючии якомога більше фестів та сейшнів, розробляти план втечі з Києва, мріючи про власний будиночок десь в глухому місці, де є інтренет :) і (інколи) писати до цього блогу :)