Наш народ надзвичайно креативний в плані виживання у скрутні часи та економії коштів. На фоні нещодавнього "шокового" подорожчання цін на метро мені в голову полізли усякі варіанти того, як іноді можна користуватися метрополітеном безкоштовно
Ну хоч це і мікроплагін, але це вже не модифікат, а... я дійсно сидів і розбирався, як же ото фунціонують плагіни у вордпресі. Довелось навіть перегляд відеокурсу по php прискорити, аби розібратися з фунціями
Тож, цей пост не стільки перезентація плагіну, як нотатка про те, як власноруч створити щось подібне.
Отже, про сам плагін. Називається він "WordPress для чайників" і по суті це є невеличка інструкція по правильному постінгу. Необхідність його створення була викликана тим, що я задовбався пояснювати всім тим, хто вперше бачить wordpress, що і як робити. Особливу увагу я приділяю коректному додаванню тексту в запис (зазвичай люди просто копі-пестом переносять все з ворду або браузера, що неправильно), а в світлі того, що я нещодавно почав роздавати , то наявність інструкції в адмінці кожного блогу просто життєво необхідна.
Ну і, головне, мені вже дуже хотілося розібратися з фунціонуванням плагінів та створити щось від себе.
Отже, мій плагін складається усього з двох фунцій. Починаємо зі стандатрного тексту:
1 2 3 4 5 6 7 8 9
<?php /*
Plugin Name: WordPress для чайників
Plugin URI: http://www.mixa-blog.org.ua/wp-dummies/
Description: Інструкція по правильному поводженню з WordPress для тих, хто щойно приєднався :) Як правильно додати публікацію та налаштувати свій блог.
Author: Mixa
Version: 0.1
Author URI: http://www.mixa-blog.org.ua/
*/
Далі у нас іде функція, яка і виконує головне завдання - містить наш контент з інструкцією в адмінці:
1 2 3 4 5 6 7 8 9
function instrtext() { echo<<<text <div class="wrap"> <h2>Як правильно додати публікацію та налаштувати свій блог</h2> <p>Bla-bla-bla</p>
TEXT; }
Як ви вже зрозуміли, замість тестового тексту можна підставити що завгодно: власну інструкцію, наприклад. Можна просто вставити фрейм і виводити
Як обзавестися гемором? Зробити сайт, на який будуть заходити люди з пошуковиків! От я восени склепав одну забавку, і графік росту відвідуваності мене радує - маю в середньому півтори сотні людей на добу (це без всякого піару та чмошних примочок) :
Воно то добре, але тепер треба
- думати про зміну хостингу
- редизайн робити (уже знайшов спонсора і замовив художнєгам картінку нового дизу)
- виправляти усі баги, допущені мною...
- раз уже така справа, то і додатковий піар не завадить...
Можливо, я не всі пункти перелічив, які необхідні для сайту з потенційною аудиторію в 1000 чоловік в день. Хто знає - підкажіть. Бо плани в мене саме такі - за рік - до 1000 відвідувачів на добу...
Хорошою справою займається сайт ""! Якби у кожному регіоні був подібний ресурс, жити було б, принаймні, цікавіше, а блоггери мали б місце для того, аби заявити про себе і потоваришувати...
На днях ідейний натхненник цього "блогу про блоги", Леонід Єжуров, довідавшись, що я його земляк, вирішив поцікавитись, чим же я займаюсь в Києві та іншими питаннями Результат:
Хто пише в блогах про мобілки, хто про кохання, дехто має невизначені блоги і пише всьо підряд, як я наприклад А от , після , уже, здається, віднайшов свою парафію. Він тепер пише оповідання в стилі веб 2.0 Та ще й . Сміло можна заявити, раз у мене там такий герой, значить жанром Мастерпісера, безумовно, є фантастика!
Одного разу, начитавшись з друзями "Четвертої революції" Павла Солодька, ми вирішили написати фантастичний романчик (тут варто сказати, що на той час один із нас вже встиг написати і видати тиражом в 1000 екземплярів - чисто для друзів, одну книженцію під псевдо Степан Жабка), суть якого полягала б в тому, що в недалекому майбутньому влада стоврює такий собі штучнй інтелект, який виконує замість неї усю роботу: аналізує ситуацію, приймає рішення, вигідні для владних структур, формує рекомендації з поведінки чиновників в тій чи іншій ситуації, відповідає на звернення громадян (та так, що й не придерешся!) і, звісно, збирає інформацію про всіх проживаючих у країні, і, що головне, виконує цю роботу в сотні разів краще, ніж славнозвісне СБУ...
Звісно, що ні до чого доброго це не призводить, адже нечисті на руку можновладці використовують технологічні досягнення для того, аби завжди тримати Владу у своїх руках, використовуючи закони, які завжди можна подати з двох сторін, для власного збагачення і тотального контролю над всима процеса в країні...
Коротше, повний аут: Система наперед знає твою поведінку і завжди може дати відсіч. Ну тут і починається боротьба кількох друзів проти безправ'я та безпосередньо проти техногологічного монстра...
Отакий от сюжетик... Далі не розкажу, бо, по-перше, це лише основа і детально ще нічого не продумано, а, по-друге - сєкрєт фірми
Так от. Недовго треба було думати, щоб зрозуміти, хто в майбутньому міг би бути розобником подібної системи тотального контролю та аналізу - звичайно, Гугл.
Нечасто я знаходжу натхнення написати щось типу статті. Так що цей випадок майже унікальний - отож зацініть, проголосуте на сторінці
Луганськ - місто трохи дивне. Ви не знайдете в його центрі звичних для інших областних центрів мережевих закладів харчування "столичного" штибу - піцерій та фаст-фудів, - лише "стандалоне"-кафешного типу. Коротше кажучи, поїсти нормально немає де. Бо саме з таким бажанням ми, повертаючись з мандрівки Донеччиною, прибули до цього східного міста чудового літнього ранку в День Незалежності з метою оглянути місцеві визначні місця. Врешті, їжу довелося просто банально купувати в супермаркеті, але цим проблема не вирішилася. Тривалі пошуки лавок по двориках ні до чого не призвели - снідати довелося просто на фундаменті місцевого стадіону. Ну а поїли... Коротше, з туалетами тут теж проблемно ... Цього разу нас виручили "усього" за одну гривню кухарі однієї забігайлівки, вхід до якої чомусь починався саме з кухні...
Блукання розпеченим містом не принесло очікуваних результатів: мінімум об’єктів культурного паломництва і повна відсутність чогось ТАКОГО, про що б можна було розповісти потім знайомим... Та й, судячи з видів на найвищій точці місцевого "чортового" колеса - гуляти тут особливо ніде: в центрі - звичайні багатоповерхівки, все решта - одноповерхова приватна забудова плюс індустріальні зони. Хіба що можна відмітити місцевий краєзнавчий музей. А для любителів невибагливого відпочинку з сємкамі - захаращений парк біля залізничного вокзалу з тим-таки колесом огляду і розливним пивом по гривні тридцять з місцевого пивзадову. Коротше, нудно...
Але, чекай, що це? На одному з будинків помічаємо довжелезний помаранчевий банер. Читаємо і не віримо своїм очам: "Музей Жертв Оранжевой Революции".
Cтаття Катерини Борисенко для ще не створеного онлайн-журналу. Прохання залишити якомога бiльше критичних зауважень та побажань...
Завод «Радикал» в
г. Киев, ул. Красноткацкая
Индустриальное общество, расширяя свое производство, стало потихоньку осознавать ответное влияние своих творений на человека. Масштаб индустриальных зон и отдельно взятых заводов-монстров поражали воображение не только своим величием, но и внушали осознание своей мизерности и страха перед собственными творениями, которые в некоторой степени в результате научно-технической революции стали самостоятельными.
Я не знаю, що ви тут робите, але раз вже так сталося, можливо, ви б хотіли знайти певний мінімум про автора цього інтернет-творіння :) Отже, мене звуть Міха (за паспортом - Михайло), мені 26 і я маю купу інтересів, серед яких найбільш чітко проявляються музика (бринькання на всяких гітарах-брабанах і обожнювання Девіда Гілмора), розробка сайтів та охорона Природи (так, я пишу це слово з великої літери!). А ще я люблю фотографувати, кататися на велику, мандрувати Україною, відвідуючии якомога більше фестів та сейшнів, розробляти план втечі з Києва, мріючи про власний будиночок десь в глухому місці, де є інтренет :) і (інколи) писати до цього блогу :)