Соціальні мережі – прогрес чи деградація?
10 Листопад 2007
Була вже . Але то не в тєму. От я зара напишу!..
Безумовно, так званий Веб 2.0 - ідея велична: люди самі створюють те, що їм потрібно, самі вибирають серед купи мотлоху те, що дійсно варте уваги... І от якраз зараз я хочу поговорити про те, що ж дійсно варто лишити, а що необхідно відправити "ф топку"...
І одразу сам себе виправлю: годиться все! Питання лише в тому, як це використовувати і кому це потрібно.
Візьмемо за приклад славнозвісний Twitter. Я давно мріяв про подібний сервіс! Інколи хочеться щось таке сказати, що не тягне на повноцінний пост, Але сказати всеодно хочеться... А можливість писати з мобільного і взагалі для мене неоціненна! - що може бути краще, ніж, стоячи на вершині Говерли, писати "в прямому ефірі" про свої почуття?!
Але мені не подобається те, як деякі люди використовують Твіттер - мені здається абсурдною ідея писати пости типу "іду в туалет", "сиджу на парі", "поїв", "вмився", "лягаю спати", "добрий ранок" та купу подібних, і все це я отримував по сто разів на день смсками, день у день, поки не відписався від усіх нафіг...
Який сенс побідних записів? Хіба можна буде пригадати і ідентифікувати якийсь період свого життя, прочитавши потім "поїв"? Яку цінність несуть ці записи для інших? Ще одною негативною стороною соціальних мереж і веб 2.0 в цілому є соціалізація усього, що тільки можна - нам зараз пропонують, окрім ведення блогів, відмітити себе на мапі (проставивши окремо місця відпочинку, навчання, роботи тощо), скласти свій родовід, шукати однокласників, вступати в сотні мереж за зацікавленнями, складати списки своїх бажань, спогадів і прочитаних книг... Під кожну забаганку знайдеться свій сервіс! І кожного дня з'являються нові - один іншого кращий. І в кожному є реєстрація. В результаті людина заводить кількасот акаунтів (часто кілька - одного спрямування - блоги, фотогалереї, і все по кілька штук на різних сервісах) і навіть не пам'ятає де вона є і що в неї там є. Часу нормально заповнити профіль у неї, звісно, не буде.... Врешті-решт, я можу спокійнісінько пророкувати появу нової фобії - коли людина боїться реєстрацій, переходу на нові сервіси, або що усі її фотографії на якомусь сервісі в одну прекрасну мить безслідно зникнуть в результаті того, що черговий клон Флікру не виправдав сподівань розробників та не приніс бажаної винагороди. А ще - страждання від того, що користувач фізично не може повноцінно "обслуговувати" усі свої акаунти - наприклад, вчасно читати френдстрічку і відповідати на коментарі...
Вершиною маразму можна вважати появу сервісу "", на якому користувачам пропонують запистити... одне слово!
Ну, що я можу ще сказати? Хіба що те, що залишається лише мріяти про всесвітню конвергенцію інтернет-сервісів, коли маючи один акаунт можна буде потрошити більшість сервісів. Гугл та Граватар ідуть у правильному напрямку!
В тему:
Tеги: Internet, Кончене життя
Я не знаю, що ви тут робите, але раз вже так сталося, можливо, ви б хотіли знайти певний мінімум про автора цього інтернет-творіння :) Отже, мене звуть Міха (за паспортом - Михайло), мені 24 роки і я маю купу інтересів, серед яких найбільш чітко проявляються музика (бринькання на всяких гітарах-брабанах і обожнювання Девіда Гілмора), розробка сайтів та охорона Природи (так, я пишу це слово з великої літери!).
12 Листопад 2007 о 12:58
Так, начебто все рухається у напрямку задоволення потреб користувача, однак насправді все це ще більше відлякує. Коли я зареєструвався в МайСпейсі – відразу ж почав шукати українців. 180 чоловік, написав десь двом десяткам дівчат – половина лише відповіла. Через місяць залишилося лише троє. Але ж скільки треба було часу для того! А більше українців вже й начебто немає.
На інших сервісах вже ліньки реєструватися, виходить що майспейс-аккаунт лежить без діла. Впусту витрачений час.
Навіть форуми, які вже віджили своє – здавалося б, віддзеркалюють власні інтереси, але просто лякаєшся, коли розумієш, що аби стати повноцінним членом ком*юніті треба бути в курсі останньої сотні піднятих тем.
І тому я згоден – Гугл в цьому плані реально класно придумав. Блог, пікчі(Пікаса мені здалася кращою за Флікр), листування, рсс-агрегатор, все в одному. Саме тому я як рядовий користувач не буду проти зареєструватися в їх новій соціальній мережі. То що це – початок монополії?
12 Листопад 2007 о 20:14
У мене таких випадів з акаунтами, як ти описав, мабуть, близько сотні…
А стосовно правильного напрямку, то я мав на увазі створення якихось спільних крос-платформенних систем, які можна застосувати будь-де чи майже будь-де. Наприклад, вже зараз можна на багатьох ресурсах (в т.ч. і в цьому стандалоне-блозі) писати коментарі зі своєю аватаркою, не логінячись і не реєстручись тут – це Граватар…
Ну, в принципі, певна позитивна тенденція є – ЖЖ тепер є на Фейсбуці, створюється купа меш-ап сервісів…
28 Листопад 2007 о 12:37
наявність одного універсального аккаунту (певного роду веб-паспорт) дуже спростить існування в мережі людям з різним рівнем активності (особливо для дуже активних) і, думаю. до цьог овсе іде і це буде вже веб 3.0
це, доречі, не монополія, а глобалізація. яка, в свою чергу, має певні переваги і недоліки. про це можна відривати цілий форум, в коменті всіх думок не висловиш.
пожуємо, побачимо…
11 Березень 2008 о 12:35
Все эти сервисы будут работать и процветать и у каждого будет свой юзер, т.к. их ооочень много! И Это не придел!!! Через 5 лет общее количество пользователей умножиться на 10 от того что сечас есть… и всем им нужно где то обитать…!!!