Скупий платить тричі

Це я про будь-яку техніку. Колись я пошкодував взяти на 200 гривень дорожчу модель кпк, на якій, на відміну від моєї, був вай-фай, і в результаті отримав цеглину, на якій хіба що книги читати і фото переглядати. Добре, що я фанат усіляких гео-штучок, тож врятувало те, що там був джипіес, який я дуже активно використовував. Але особливо заголовок цього посту стосується фотоапаратів.

Спочатку ти палтиш за мильничку, потім за “наворочену гібридну псевдодзеркалку-ультразум”, а потім вже розумієш, що навіть це не допоможе зробити фото, які можна отримати на нормальній камері з повноцінним об’єктивом. Ні, звісно відомо, що заважає плохому танцору, і професіонал і на поганій камері зробить шедевр, як музикант чудово зіграє на лопаті, але всьому є свої межі, і недостатні можливості обмежують творчість і можливість розвиватися, запаковують все у рамки і інколи навіть обривають бажання щось робити, розвиваючи певні комплекси в людині…

Та найбільше, чого мені не вистачає в усих цих дзеркалкозамінниках – можливості керувати фокусом і глибиною різкозсті. Ніяка фотографія не передає реальність так як вона є. Але коли все фото чітке – це більша неправда, ніж коли на фото зроблено акцент на головному, а деталі розмиті.

Це ближче до нашого зору, бо ми не бачимо все одночасно, ми постійно “бігаємо” очима, скануємо, зосереджуючись на певних деталях, а вже наш мозок складає все в одну картинку. І я так люблю цей ефект…