Шукаємо людей [Тобі]

Пам’ятаєте, колись на екранах в вагонах метро транслювалися текстові повідомлення типу: “[Тобі] Блондинка в красной юбке, которая 20.03 где-то в 13.45 вышла на Политехе! Отзвось! Я тот парень с красным ирокезом, который сидел возле тебя и пил пиво. Давай дружить! Напиши! 8 0XX XXX XX XX”
А й справді, що людям було робити, коли у відповідний момент їм не вистачало сміливості, а потмі починали мучити докори сумління?
А ще буває так: їдеш на ескалаторі, розглядаєш людей, і тут бачиш…це ВОНА! Ти затримуєш на ній погляд на час, що не відноситься до загальноприйняті норми споглядання і аж ніяк не вписується в стандарт “Погляд звичайний/погляд байдужий”. І головне, ВОНА теж поводить себе аналогічно! Але що ж робити? – мало хто відважиться на голівудоподібну поведінку і, вигукнувши на всю станцію “Доля моя, я йду до тебе!” почне робити карколомні трюки, перестрибуючи на сусідній ескалатор з протилежним рухом… 🙂
Для тих, хто не бажає втрачати свою долю або просто хоче пофліртувати – нове співтовариство [info]ua_zustrich, створене по типу російської спільноти [info]vstre4i_v_metro, але [info]ua_zustrich не лише про зустрічі в метро…
Тому не соромтеся, користуйтеся!

Tags: , , , , ,

  • Так. Дуже знайома ситуація…
    Красиво написав про “голівудську поведінку”.
    Докори сумління майже щодня.

    Пам’ятаєш як у Гришковця: “…а у цьому погляді була можливість іншого життя. Твого життя із цією жінкою”

  • Не памятаю, бо не ознайомлювався з його творчістю…
    А стосовно докорів сумління, то, здається, люди можуть бути самі собою тільки коли п’янючі. І часто такий стан лякає…