“Штольня”, або як я діггером став

Давно мріяв полазити по підземеллях, але лінь і трошки страху (після ставших уже поганою “традицією” щорічними смертями як мінімум двох людей у Клові) примушували мене відкладати це цікаве діло на потім. Обговорень було багато, а справи – нуль… Аж поки добра дівчинка Маньяна не подзвонила і не поставила мене перед фактом, що пора б уже і під землю та назвала дату вилазки 🙂 (за що я їй в результаті був дуже вдяний!)

І от одного темного вечора три тіла прямують від метро Арсенальна в напрямку Зеленого театру, зникають в глибині дерев запущеного парку і лише блимання ліхтариків дозволяє іншим постійним нічним відвідувачам (а там багато їх тусується вночі – від альпіністів до сатаністів) здогадуватися, що то діггери переодягаються перед входом в одну з ДШС (знову ж таки велика вдячність Маньяні за надану в користування “хімзу”)…

Невеличкий відступ про те, що таке ДШС:

ДРЕНАЖНО-ШТОЛЬНЕВЫЕ СИСТЕМЫ

Дренажно-штоленные системы, или ДШС. Предназначены для отвода грунтовых вод из-под оползнеопасных участков, поэтому наиболее распространены вдоль правого берега Днепра из-за большой оползнеопасности тех склонов. Наиболее распространенная дренажка имеет высоту ~1.70м, но часто из-за глины, которая в изобилии чавкает под ногами, приходится идти чуть ли не гуськом. Ширина — ~1м внизу, ~50-70см вверху (поэтому её еще называют трапецией или трапециевидкой). Менее распространена — круглая, из бетонных секций, диаметром тоже где-то 1.7м. Ну, и наименее распространённые — кирпичные, начала века ( пример — Николка). Длина может быть разной — от нескольких десятков метров до нескольких километров. В самых больших системах (типа Аскольдовки или ДШС-12) можно даже попробовать заблудиться :).

Дренажки интересны тем, что минеральные вещества, которые содержаться в грунтовой воде, оседают на стенках и потолке дренажки, образуя красивые натёки, сталактиты, и т.п. Также на стенах часто растут грибы. В больших дренажках могут жить летучие мыши.

Заброс: место выхода дренажки на поверхность (в холодный период года, когда на деревьях нет листвы, трапециевидные входы очень легко разглядеть на правом берегу Днепра), люк (если знать, где он находится), вентиляционный колодец (крайне не рекомендуется спускаться без специального спелеоснаряжения — ступенек там нет, а глубина может достигать небезопасной для жизни высоты), ливнесток, или место, где дренажка выходит в Днепр (напр. ДШС20).

Занимается дренажками организация СУППР (Спец Управление Противооползневых Подземных Работ). Кому интересно, можно посетить их страничку на официальном сайте киевской горадминистрации.

Інфа з сайту сайту triada.org.ua

Невеличкий відступ про ДШС, в яку ми лазили:
Система имеет 3 выхода на поверхность: Первый – трапецивидный портал на парковой дороге, второй – люк возле нижних ворот лавры, третий – люк в садовой территории Лавры. Вся система представляет собой довольно низкий трапецивидный ход.

Относительно глины здесь спокойно, встречаются преимущественно натёки минералов и солей белого и жёлтого цвета. Есть очень красивый колодец стенки которого полностью покрыты натёками соли.

Інфа з сайту сайту triada.org.ua

Коротше, фоток мало, тому що фоткати в умовах стресу мені не сильно хотілося, до того ж усюди капає (а інколи ллється) вода, а руки в болоті… Багато фоток зробив Tapemaker (він там був багато разів, тому почувався доволі комфортно 🙂 ), але він ше не виклав їх в нет, тому публікую кілька своїх фото, та кілька фоток Тейпа з цієї системи, які було зроблено в минулі рази.


Нашарування на стінах штольні

Шось незрозуміле на підлозі…


Маньяна


Отакий от виноград..


Тіки не треба висловлювати вголос свої асоціації! )))


Ще одна цвіль


Міні-факел


Тейпмейкер


Сталактит


Отакими драбинками ми вибиралмися на поверхню.
Це фото Tapemaker‘а зі старих вилазок.


А на голову ллється вода
Це фото Tapemaker‘а зі старих вилазок.


Привид штольні! У-у-у-у! )))
Це фото Tapemaker‘а зі старих вилазок.

В загальному підсумку я отримав купу емоцій, особливо коли треба було вилазити на поверхню. Це було самим екстремальним моментом, принаймні для мене. Ми мали вилазили з бункеру висотою десь 30 метрів, по старій залізній драбині. Я реально боявся щоб та драбина нас витримала і старався не дивитися униз, бо захисна бокова огорожа, коли я намагався за неї взятися, тупо починала провисати і відвалюватися…

Вилізли ми на поверхню біля Паркової алеї, навпроти оглядової площадки Маріїнського парку. Як класно було знову почувати себе у безпеці, розігнутися у повний зріст і просто повалятися на землі (практично на смітнику, але в той момент було всеодно), переводячи подих…

Вердикт: Хочу ще!

P.S.: Так, я недостатньо детально описав мандрівку в підземелля, але виявилося, що за день до нас інші діггери водили в ту ж систему журіків із Газети по-київськи. Тож, більш детально можна почитати в статті “Монстр на Грушевского: вид снизу“.

P.P.S.: Виявляється, дренажки є навіть під Байковим кладовищем, і деякі там навіть лазять… Брррррррррр!

  • Цікаво і захоплююче!)

  • SAS

    Вау! хотів би я також в такому побувати, але у нас в Черкасах здається тільки одна ДШС є.. хоча..

  • Та у вас же теж там схили Дніпра, мають бути! Принаймні одну я точно бачив нещодавно на власні очі, але на вигляд вона не сильно цікава – звичайні бетонні кільця півтораметрової висоти…

  • ааааааа

    якщо я не помиляюся , це дванадцята Київська ДШС (12 Дренашно-Штольнєва система) ???

  • угу