Русько-украйонська
22 Листопад 2009
Про яку другу державну (російську маю на увазі) мову може йти, вибачте за тавтологію, мова, коли ясно видно, що якби українська мова не мала б статусу ЄДИНОЇ ДЕРЖАВНОЇ, то...
- російськомовні чиновники не знали б взагалі і слова українською. Зараз вони хоч трохи змушені її використовувати...
- телебачення, і, я на мене, головне - реклама не були б україномовними. Мені здається, саме ці два моменти є одними з головних в підтриманні нормального сприйняття та розуміння української мови в суспільстві.
Але, тим не менш, більшість української мови не знає. Як таке може бути, що навіть провідні компанії, розробляючи рекламні кампанії, сто разів перепровіряючи макети, пропускаючи їх через редакторів і т.п. все ж допускають вихід у світ суржиковмісних і навіть взагалінезрозумілонаякіймовінаписаних "шедеврів"? Я думаю, кожен не раз "ловив" подібні ситуації.
З недавнього часу я вирішив фііксувати подібні випадки. Це лише перша порція, далі ця "Галерея невігластва" буде оновлюватись. (Одразу перепрошую за якість фото, вони з мобільника.) По картинкам можна клікати для отримання більшого розміру + моїх коментарів. Якщо маєте подібні фото або зустрічатимете такі випадки - надсилайте всьо мені!
Тож, надання російській мові статусу державної - втрата будь-яких шансів на те, що наступні покоління спілкуватимуться у більшості своїй українською...
Tеги: Кончене життя, Українікейшн









Я не знаю, що ви тут робите, але раз вже так сталося, можливо, ви б хотіли знайти певний мінімум про автора цього інтернет-творіння :) Отже, мене звуть Міха (за паспортом - Михайло), мені 24 роки і я маю купу інтересів, серед яких найбільш чітко проявляються музика (бринькання на всяких гітарах-брабанах і обожнювання Девіда Гілмора), розробка сайтів та охорона Природи (так, я пишу це слово з великої літери!).

22 Листопад 2009 о 03:59
Точно пам’ятаю, в якійсь телерекламі слово “біль” вживалось в жіночому роді.
Ну “П’ять капель” мене свого часу взагалі вбило.
І, звичайно, класика жанру: “Все для полювання і рибалки”, зустрічається на кожному кроці. В принципі, так сказати, звісно, можна, але чому тоді не “Все для мисливця і рибалки”?
22 Листопад 2009 о 19:38
Ті, хто руками і ногами та язьіками за впровадження руского язьіка, як другого державного, не вміюьб говорити нормально ні українською, ні парускі, але оскількі парускі трохи краще шпрехають, тому і виступають за рускій язьік.
П.С. Викинь каптчу, постав щось інше, як от Акісмет.
22 Листопад 2009 о 22:08
таких ляпів найбільше дійсно в рекламі та мові політиків. так одразу не згадаєш, а власної колекції не маю. в метро здебільшого в натовпі їду, коли не те що фотоапарат витягти, позу стійку прийняти не можливо.
23 Листопад 2009 о 12:58
Ті, що виступають за двомовність, наївно вважають, що це дасть їм можливість використовувати ту мову, яка їм зручніша. Насправді ж вийде зовсім навпаки: чиновники будуть використовувати ту мову, яка зручніша чиновникам, а іншим потрібно буде підстроюватись під чиновника.
28 Листопад 2009 о 21:59
Мене на кожному кроці добиває розмовне словосполучення "в розстрочку". Існує ж "на виплат" http://www.slovnyk.net/?swrd=%E2%E8%EF%EB%E0%F2&a...
30 Листопад 2009 о 10:54
ну та ясєн пєнь.
усі заяви (читай: вереск) про необхідність другої державної мови, це ніщо інше, як бажання не вчити українську.
30 Листопад 2009 о 20:41
Сьогодні у маршрутці (Київ століца нашей родіни) вже зібравшись оголосити “на остановкє, пожалуйста!” (к) раптом вхопив себе на гарячому і подумав: “А чого це раптом? Що заважає? Фашистів нема, а якби були – то, певно, якраз за руську би й розстріляли…” Але, мушу визнати, виголосити першим “на зупинці, будь ласка!” (к) було таки трохи пересиленням себе самого. Це при тому, що українською розмовляю легко і невимушено – коли є з ким. Розруха – вона в головах.
Ще кілька місяців до того було цікаво і певно соромно спостерігати таку картину: їхав тією самою маршруткою зі мною поряд студент іноземний азійської зовнішньості і старанно вимовляв усі свої звернення до навколишнього люду саму українською. Звісно, воно зрозуміло: йому що руська, що українська – однаково виглядає “неприродньо-нерідно” – якою навчили, такою і розмовляє. Але чому ж тоді мені, українцеві, соромно стало…
30 Листопад 2009 о 19:53
Точно-точно! Я так само подумав: якого фіга ми вдаємо, що російськомовні? Та ту же 90 відсотків вдома розмовлять якщо не українською, то суржиком точно. І ще я подумав, що казати "На зупинці" – це гарний спосіб показати іншим, що українська мова ше є
і підштовхнути інших не соромитися. Бо так сталося і зі мною, я тепер кажу "На зупинці" зажди…
Давайте не будемо себе обманювати!
30 Листопад 2009 о 22:50
Цікава ініціатива стосовно реклами недержавною мовою: http://ow.ly/GdR2
9 Грудень 2009 о 07:54
Маю надію, що я доживу до тих часів коли більшість буде розмовляти українською.
Було б добре, щоб це була більшість планети Земля.
18 Лютий 2010 о 00:41
***Я так само подумав: якого фіга ми вдаємо, що російськомовні?***
а це проблема усіх (чи майже усіх) українців, у класиків це прекрасно було описано.
яскравий приклад: коли українець переїжджає до росії (москви), він чи не миттєво русифікується; зворотній процес спостерігається вкрай рідко.