Психологія побудови повітряних замків

20 травня 2008

Підловив себе на думці, що, починаючи спілкування з людиною, я наперед налаштовую себе на те, що вона може виявитися геть не такою, як здається на перший погляд. І це добре! (в сенсі, що я себе так налаштовую…) Бо зазвичай як бува - познайомився з кимось і все красиво і гарно. А потім оп… і в тебе шок і розчарування.

Був прикол: їду в метро, тут одна симпатична дічинка почала до мене приставати (а їхала вона в компанії двох хлопців і ше однієї дівчинки), ну я підіграв, і тут вона й каже, шо типу ми їдемо на тусовку до знайомої на квартиру, поїхали з нами. Незнайомі люди? Знайомство в метро? А чого б і ні? Поїхали! Я теж не з [censored :) ] зроблений!

Ну, в подбробиці всього шо там було на тому “паті на хаті” вдаватися не буду, але ФАКт такий: дівчинка виявилася зовсім не такою, якою позиціонувала себе спочатку. І я навіть трохи чогось тоді засмутився.

А зараз ніякого розчарування - люди це люди. Ніхто не ідеальний. Що тут ще додати?

top of hotblogs.org.ua

Tеги:

Кількість коментарів: 6 на пост “Психологія побудови повітряних замків”

  1. Квітка:
    21 травня 2008 в 12:12

    ха-ха,найцікавіше упустив.Чому я не дивуюсь?

  2. Mixa:
    21 травня 2008 в 1:08

    Мабуть тому що дивуватися нічому, нічого поганого і такого шо про ти подумала я там не робив :)

  3. Квітка:
    21 травня 2008 в 1:14

    та мені інше цікаво…Чого б не написати те,шо тебе засмутило чи зацікавило чи хвилювало в якийсь момент..

  4. Mixa:
    21 травня 2008 в 1:22

    Марин, то просто був приклад. Пост про самоналаштування при знайомстві з новими людьми. Основна думка в тому, що тепер я точно ні в кому не буду розчаровуватись, бо наперед налаштований, що якщо людина видається з самого початку такою супер-пупер і майже ідеальною, то це може бути і не так. Але може бути і так. Питання лише в тому, що я не буду мучатись розгадками чиєїсь особистості і намаганнями зрозуміти чиюсь суть. Це як вислів “Будь проще”- я так само тепер намагаюся, навіть якщо це якась високопоставлена особа, спілкуватися з нею, уявляючи що ніяких барьєрів нема і я давно знаю цю людину. Отака концепція. Принаймні, мені від того легше. Може ше комусь згодиться…

  5. Квітка:
    21 травня 2008 в 1:29

    я зрозуміла,шо пост не про то.Але мені був цікавий саме передостанній абзац

  6. Mixa:
    21 травня 2008 в 1:59

    В аські завтра уточниш своє запитання :)

Написати коментар

Пакарітєлям сталіци [Життя в Кийові: пачьом?] »
« Flamber таки здох…