Менше десяти кілометрів до кордону з Білорусією, останнє українське село, до якого веде лише одна грунтова дорога, насипана прямо через болота. В самому селі - жодного будиночку з цегли. Всі з дерева, утеплені мохом. І настіки чисте, п'янке повітря, що організму, з незвички, стає не по собі І ліс, який неначе зійшов з радянських мультиків-казок про богатирів. Все це - село Селезівка, в якому знаходиться адміністрація Поліського заповідника.

Потрапив я туди, як і в інші цікаві місця, завдяки Ярку та його турхвірмі "Унікальна Україна". Крім мене була ше одна компанія з 12 чоловік та водій нашої маршрутки.

Програма була слідуюча...

12 ночі 3-го (ага, вже 4-го) квітня - ми приїхали! Поселення в дерев'яні будиночки, перкус бутерами, люди хутко встановили і розкурили 2 каль'яни, привезені з собою

Ранок 4 квітня. Сніданок. Директор заповідника проводить екскурсію місцевою, як я її назвав, "долиною камінюк", потім розказує про місцеву традицію - бортництво, потім ми бродимо по лісу (величезні мурашники, вересові зарості, "кузня дятла", історії про вовків, "залізна" вода, землянка. ). Повертаємось, готуємо обід в місцевій столовій, далі - перегляд фотопрезентації та фільму про заповідник і знову на екскурсію. Цього разу - місцевою екостежкою (ще одна землянка, ідоли, рідновіри, камінь для жертвоприношення, місцева річечка, автентичний самогонний апарат ), під кінець мандрівки - місцевий водяний млин + вилазка на пожежну вишку (де бере UMC і на яку залізти до самого верху я застрімався чогось... ). Вечір - баня-сауна, шашлики, перегляд білоруського телебачення , сон...

6 ранку 5 квітня. Їдемо на болота спостерігати за токуванням глухарів. Потім їдемо в ліс до ДОТу, який досить непогано зберігся, розглядаємо його, палимо багаття, гріємося і смажимо сосиски

Повертаємося на обід, після якого вирушаємо на автомобілях через заповідник до бобрових плотин. По дорозі зупиняємося на болоті і шукаємо журавлину. Потім все ж таки їдемо "до бобрів". По дорозі зустрічаємо сліди рисі. І хоч самих бобрів так і не побачили, але погуляли вздовж каналу з їхніми греблями непогано. Директор розказав про роль болотних екосистем в процесах зміни клімату і про їхні плани по перетворенню колись осушених територій знову на болота.

Потім, вже повернувшись в господарську частину заповідника я купив в адміністрації три краєзнавчі книги, переписав в директора на диски інфу про резерват і всі дружньо почали збори домів...

Вже по дорозі додому робили кілька зупинок в поліських селах (Овручський кряж, нова дерев'яна церква з цікавою історією, "святе" джерело)...

Вобщєм, капець як було класно! Думаю чи не купити в Селезвці собі хатинку...

Більше фоток з мандрівки:
http://mixa.flamber.ru/photos/tags/поліський_заповідник/*average