Покальчук помер

Я не буду розводити тут тиради про те, яким він був класним письменником і теде. Я любив його не тільки за його романи, від нього просто йшов дух добра. Я скажу так: він просто був класним дядьком!

Вперше і востаннє я його бачив взимку цього року на Руcанівській набережній. Він сидів з якимось хлопчиною на корчі і про щось розмовляв. Попросив сфотографувати їх разом. Пізніше ту фотку він опублікував у своєму блозі.

Пізніше я дізнався, що той хлопчина був вихованцем однієї з колоній для неповнолітніх. Покальчук взяв таку під власну опіку і постійно їздив туди, привозив хлопців у Київ, аби ті побачили інші сторони життя, підтримував морально, допомагав стати на ноги після звільнення…

Тепер у багатьох людей не стало гарного друга і приклада для наслідування… Земля пухом!..

  • Шкода, що не стало такої великої людини, таких людей в наш час дуже мало.