Навіть не знаю з чого почати. Це просто злість і безпосрадність. Злість на саму Систему. На цю грьобану державу Вічного Покращення.
Якщо раніше лікарям просто віддячували хто скільки може і чим може (це більш-менш зрозуміло, коли видно, що людина дійсно тобі допомогла і щиро старалася, а про рівень зарплат ми всі знали…), то зараз вам просто кажуть, що близьку вам людину, яку перед цим навіть швидка не хотіла забирати до лікарні для більш точної діагностики (“та всьо там нормально!”), вже везуть на операційний стіл, бо знадобилося невідкладне втручання, а обладнання, за допомогою якого робитимуть операцію начебто в аренді і бла-бла-бла… коротше, вам кажуть, що потрібно буде заплатити стіки-то тисяч гривень. На твою фразу, що в тебе нема зараз таких грошей, просто питають: “То що, хай помирає?”.
Що на таке відповісти? Торгуватися, коли ціна – здоров’я рідної людини?
Тим більше, коли операцією все одно роблять, без будь-чиєї на те згоди (за дозволом до пацієнта вони вже потім підійдуть – в потрібний за процедурою момент не було часу – “потрібно було рятувати життя”), а вже після тактовно нагадують тобі, що треба заплатити і сума обговоренню не підлягає.
А поки триває операція виявляється, що озвучена сума – ще не кінець. Треба окремо купити в аптеці все необхідне для самої операції і анестезії. І заплатити ще чималеньку суму анестезіологу за те, що він зробив укол так, щоб людина не поснула вічним сном чи, як мінімум, почувала себе нормально, прокинувшись. І, звісно, ніяких чеків тобі ніхто не видасть. А лікарняна каса, у яку людина справно платила внески – грубо кажучи, до сраки (бо ясно, що гроші, які з тебе намагаються збити – це не в офіційний фонд лікарні все піде. Заввідділення треба не “аренду” оплатити, а живе бабло в шухлядку…).
І ти не будеш здіймати бучу чи не спробуєш просто не заплатити, відморозившись (що, в приниципі, можливо – офіційно ж тобі все роблять безкоштовно. Скоріше всього, в такому випадку пацієнту просто доведеться витерпіти купу принижень, кілька недбало зроблених уколів і ніхто вночі не прийде поправити подушку чи допомогти слабкому хворому дійти до туалету… І, не дай Боже, потім знову потрапити на швидкій в цю саму лікарню)…
Ти чудово розумієш: проблема не в лікарях, а в самій Системі: коли держава не може забезпечити людям нормальну заробітню платню, не виділяє необхідних коштів на ремонти, технічне і медикаментозне забезпечення, головлікарі і завідучуючі відділеннями самі змушені стати філією держави, а по суті – медичної мафією, завдання яких – збивати бабло, підтримувати все в функціонуючому стані, підмазувати кого треба, роздавати крихти медсестрам і “чорновому” персоналу, а решту вже собі. За відповідальність і майстерну акторську гру. Бо найбільше в цьому всьому дратує якраз те, що всі грають. Завідувач відділення щиро розказує тобі всі ці байки про арендоване суперсучасне обладнання, за яке начебто вона передає гроші якій-то фірмі, менеджемент якої важко розчулити і збити ціну, а ти сидиш і розуміючи киваєш головою, вдаючи, що віриш усій цій хуєті. І ви обоє знаєте, що граєте один перед одним і що все це повна туфта, але такі правила. Оце і дратує найбільше. Оця вся клоунада і невизанченість.
І воно може нічого б: те, що все відбувається у такий спосіб, не виключає, що оперативне втручання дійсно було необхідним, а люди, які все робили – дійсно фахівці і все було зроблено по можливості професійно. Просто все стає подібним до того, як це відбувається у приватних клініках: чисто, акуратно, тепло, тобі посміхаються. І ти платиш дофіга бабла. От тільки лякає в цій схемі те, що за таких умов лікарі перестають бути лікарями. В ситуаціях, де можна робити операцію, а можна й не робити, операцію буде зроблено. Або й взагалі її буде зроблено, коли насправді вона не потрібна. Ніхто нічого не дізнається. Обладнання суперсучасне, тому спайок не видно! Ось вам шрами від розрізу. Що вам ще треба? Якщо ви опинилися в них – вони володарі вашого життя. У вас нема можливості подумати, вибрати, відмовитися. Вони ж рятують ваше життя, їм краще знати, потрібна вам ця термінова операція, чи ні! І це найбільше лякає. А також дратує невизначеність (скільки платити і кому? поділяться вони з медсетрами чи їм треба окремо платити?…) і власне клоунада і “підкилимовість”, про яку я згадував, яка вимотує, тримає у напруженні і від якої хочеться блювати.
Та зробіть вже ви медицину платною! Тоді хоч можна буде знати чого і де чекати, можна буде вимагати якісного надання послуг за свої гроші, буде якась конкуренція між медзакладами і лікарями, буде вибір… І головне, не буде ситуації, коли лікарі самі виставляють ціну за послуги і самі розпоряджаються отриманими за них грошима.
Інакше нас чекає неминучим перетворенням медичних закладів на конвеєр: лікар вже не думає, як вас лікувати і чи потрібно вас лікувати взагалі. Головне – зробити якнайбільше операцій, за які можна збивати бабло. Важко утриматись від спокуси отримати за сьогодні зайві 5-10 штук, коли почуваш себе майже богом! І ви заплатите! На здоров’ї ж не економлять!
Не дай Боже вам потрапити до такої лікарні-конвеєра! Краще вже терпіти погане відношення і умови, приймати на себе агресію роздратованих свинським життям лікарів, але не бачити штучні посмішки і пластикову увагу цинічних м’ясників.