Травень вразив величезною кількістю фестів. З півтора десятки безкоштовних заходів було лише в Києві. Я попередньо склав списочок з назвами та датами і… не пішов на жоден з них, окрім Гоголь-фесту. Якась повна апатія… І на юбілейну, 10-ту “Чайку”, яка нарешті повернулася в місце свого народження, теж не заявлюся… - просто чогось в Києві мене вже ні до чого не тягне. Натомість, моя увага постійно прикута до України. Всієї. Там все набагато живіше і чесніше, чи що…

Зате, визначився з планами на липень. Отже, сподіваюсь, мене можна буде помітити на Славське Рок-Фест, де буде, судячи з анонсів, нічим не гірше, ніж на славнозвісних Шешорах: музична програма максимально підлаштована під мої смаки, будуть цікаві вилазки на природу, різні етнічні заходи, фотоконкурси… Крім того, організація, в якій працюю, числиться співорганізатором екологічної частини фесту.

Ще одна цікава штука, на якій я збираюся бути присутнім - новий фестиваль Уніж. Тут взагалі, майже на сто відсотків колекція моїх улюбленних українських гуртів. Плюс та ж сама етнічно-культурна програма. Ну і, паралельно я сподіваюсь бути присутнім на одному цікавому екологічному семінарі, який буде проходити в тому ж місці в той же час. Отакеот… Пакуйте рюкзаки! Не втратьте це літо!

285 спам-коментарів за одну ніч…

Люди, шо ж ви робите? Невже ви справді сподіваєтесь, шо я …далі »

Завтра вирушаю знайомитися ще з однією областю України, в якій я ще ніколи не був - Закарпатською. Тому тиждень буду відсутній в Кийові. Ноут з собою беру, але чи буде там доступ до нету - невідомо.
Жити буду в Ужанському національному парку. Думаю, наваяю пару постів, навіть якшо без нету, а потім по приїзду викладу разом з враженнями про саму мандрівку. Поки шо фсьо…

Наче й зарплата у мене непогана, і, всеодно, якби не всякі халтурки девелоперські, мучився я б набагато більше. Тож, вирішив прикинути, скільки ж мені треба грошей для нормально функціонування. Підрахунок робився не лише з погляду на власну персону, а й з позиції середньостатистичного чувака мого віку.

Не для розкішного життя і не для тупого існування, а так, що почувати себе людиною. Одразу скажу, шо всі підрахунки досить приблизні і не для всіх підійдуть. Але, думаю, вони цілком справедливі і кожен, методом підміни статей витрат на власні, зможе підрахувати і собі суму, необхідну для місяця існування в стольному граді.

Одразу додам, що в даному аналізі не враховують витрати на бухло, сігарєти, тьолак, сємєчкі, свадьби, інвестиції, власний бізнес, стратегічне планування і теде. Просто живемо і ніщо нас не колише! (А по іншому поки що і не можна - я б і радий стати меценатом, так… ладно…)

Ще примітка. Якщо наш чувак не із “панаэхавших тут”, а по-арійському чистий і справжній корінний киянин, то йому нафіг не треба цей пост - жити є де, мама погодує, мама шкаперточки чисті дасть Ну на крайняк можна підти на роботу листівки передвиборчі роздавати - на півасік буде!

Отже …далі »

Підловив себе на думці, що, починаючи спілкування з людиною, я наперед налаштовую себе на те, що вона може виявитися геть не такою, як здається на перший погляд. І це добре! (в сенсі, що я себе так налаштовую…) Бо зазвичай як бува - познайомився з кимось і все красиво і гарно. А потім оп… і в тебе шок і розчарування.

Був прикол: їду в метро, тут одна симпатична дічинка почала до мене приставати (а їхала вона в компанії двох хлопців і ше однієї дівчинки), ну я підіграв, і тут вона й каже, шо типу ми їдемо на тусовку до знайомої на квартиру, поїхали з нами. Незнайомі люди? Знайомство в метро? А чого б і ні? Поїхали! Я теж не з [censored ] зроблений!

Ну, в подбробиці всього шо там було на тому “паті на хаті” вдаватися не буду, але ФАКт такий: дівчинка виявилася зовсім не такою, якою позиціонувала себе спочатку. І я навіть трохи чогось тоді засмутився.

А зараз ніякого розчарування - люди це люди. Ніхто не ідеальний. Що тут ще додати?

Принаймні, уже другий день доступ до нього відсутній. І навіть якщо його робота відновиться і всі зображення в моєму блозі знову будуть присутні, навряд чи я захочу туди щось завантажувати.
Скупий платить двіччі. Тепер я знаю, за що Флікр бере гроші. Пішов реєструвати черговий акаунт. Платний…

На ці думки наштовхнув мене один класний чувак (який зараз певно сидить з ноутом на даху свого будинку, дивиться на місто, курить індійські цигарки і юзає сусідський незапаролений вай-фай ), який, одразу скажу, ніфіга не націоналіст…

Так от, якщо подивитися на все з точки зору якогось гуцула, який собі мирно там пас овець, обробляв землю (чи чим вони там займаються) і нікого не чіпав… тут він дізнається, що тепер він живе в Союзі. У нього відбирають землю, його родичів засилають до Сибіру, а потім ше й примушують воювати за цей державний лад.

І чи визволитель гвалтує власний народ, чи відбирає у нього всю їжу, чи вбиває власних вояків? Чи кидає їх на гарматне мясо? Німці так робили зі своїм народом під час бойових дій? Німці розстрілювали власних солдатів?

Тож питання, як висловився мій товариш в тому, чи дійсно можна вважати визовлителем загарбника, який переміг іншого загарбника? Чи можна присвоювати статус визволителя загарбнику, який просто вбив менше людей, ніж інший?

P.S. Одразу скажу, що я недаремно привів приклад гуцула, бо люди в різних регіонах малли різні погляди на те, в якій країні вони живуть. Я не звинувачую людей, я звинувачую тодішню державу і устрій, бо вбивали не солдати (адже, скажімо, ті ж українці зі східної України, маючи зовсім інше виховання та погляди, дійсно воювали за свою країну - іншої в них не було, на жаль…), а вбивав Сталін.

А я дякую тим ветеранам Радянської Армії, дякую ветеранам УПА, які в військових умовах не переставали бути людьми і боролися, хоч і кожен за свою, країну…