Нарешті, після численних переміщень місця проведення фестивалю, а також невдалої минулорочнії спроби провести фестиваль на закритому майданчику (в Палаці Спорту), “Чайка” повернулася до найліпшого з можлвих варіантів, який вже колись випробувала у 2002 році – поле на території НВЦ Експоцентру України (ВДНХ), що зробило її дійсно подібним до фестивалів європейського зразка, а також… забезпичило організаторам додаткові прибутки у вигляді 25 гривень за вхідний квиток (раніше, здається, крім вищеописаного випадку із закритим простором, фестиваль завжди був безкоштовним…). Проте, ті, хто не бажав стояти у кількасотметрових чергах міг спокійнісінько потрапити на територію НВЦ абсолютно безкоштовно – благо, на території виставкового комплексу для цього є купа ідеальних місць. Та хоча б з боку Голосіївського лісу! Головне, знати місця, чим з радістю користувалися місцеві жителі та студенти розташованого неподалік Національного аграрного університету…
Чесно кажучи, я йшов на фестиваль не заради музичних команд (хоча цього разу, як на мене, їх склад було підібрано надзвичайно вдало), а заради відчуття так званого фестивального духу: зелена травичка на полі перед сценою, на якій можна валятися, підозрілого виду шашлики за нереальними цінами та розливне пиво з присмаком пластику – мдя, той, хто не взяв з собою нормальної їжі “протупив” не менше, ніж ті, хто стояв на вході у двохсотметровій черзі й тоді, коли відкрилися додаткові вікна кас і створилися разів в десять коротші ряди спраглих потрапити за паркан НВЦ. Ну не знаю, може в них за годину стояння сформувалася справжня тусовка?!… Мабуть так і є, адже ще одною неодмінною складовою цього самого фестивального духу є величезна кількість неординарних особистостей! Де ще в Києві в одному місці та в один час можна було б одночасно ловити поглядом кілька десятків шикарних, майже півметрових, ірокезів? Так, цього року, завдяки участі в фесті The Exploited, переважаючими субкультурами були панки, а також, мабуть просто так, через загальне збільшення чисельності – усілякі емо-хлопчики та емо-дівчатка, ну і готів трохи. Не обійшлось без скінів і просто гопів 🙂 Коротше, подивитись було на кого… Усі ці створіння в очікуванні початку виступу на великій сцені (на малій я не встиг потрапити на “Абздольц”, тому, коли почали виступати “Сонцекльош”, я вирішив, що повернуся сюди трошки пізніше:)…) валялися на газоні, обливалися пивом; дві припанковані дівчинки, незважаючи на розміщені на алейці неподалік мікроавтобуси з “Беркутом”, розкурювали трубку з марихуаною, а дві дівчинки-емо зображали з себе лесбійок… Continue reading Фестиваль Чайка. Серія номер 9