Один з моїх улюбленних електронних музикантів, молодий хлопцина, що йменує себе як Yonderboi, виступить 30 червня в Києві в рамках фестивалю Brahma Open Air 2007, що відбудеться на одному з пляжів Гідропарку.

Для того, щоб отрмати запрошення, якщо вам шкода 2 гривні на відпраку смс, потрібно зареєструватися на сайті заходу і отримати поштою спеціальний код, який слід роздрукувати і притягнути з собою, щоб показати сек’юріті вже на місці безпосередньо в день проведення фестивалю…

Компанію венгерському хедлайнеру склдадатимуть Esthetic Education та абсолютно не відомі для мене
Telepopmusic
DJ Menno De Jong
Tomato Jaws

Read more

Стаю на ескалатор і починаю повільно спускатися униз. Туди, до довгих перонів, синіх вагонів та специфічного запаху. По дорозі я роздивляюся людей, які їдуть в протилежний бік. Вони – угору, до світла. Я – униз, у глибину.
Довгий ескалатор потроху тягнеться, наче якась змія, заповзаючи у глибоку підземну нору…
Я спускаюся, сходжу із ескалатору і повертаю на перон. Поїзда немає, тому я сідаю на вільну лаву. Сиджу, відчуваю цей запах – запах метрополітену. Неможливо визначити, чим тут пахне, чимось особливим. Є ще один особливий запах – запах палених сірників. Я люблю його так само, як те, чим пахне тут.
Сиджу на лаві і чекаю метро. Бачу, що десь здалеку, з-за повороту, у темному тунелі по рейках розливається світло. Світло яскравішає, і ось нарешті я бачу два жовтих ока, що наближаються… Здіймається легкий вітер, доносячи до мене запах метрополітену, і на станцію виїжджає сам поїзд. Прямо навпроти мене відчиняються двері синього вагону, виходять-заходять люди, двері зачиняються, поїзд рушає далі. Я сиджу на своєму місці і тільки спостерігаю. Ось метро вже зникло у тунелі, не видно навіть хвоста поїзда, люди потроху розходяться, перон пустіє. Врешті стає порожньо, нікого немає навколо. Тільки я сиджу на цій лаві. І дивлюся на назву станції, що на стіні навпроти мене.
От так би і сидіти… Мені подобається сидіти так, натягнувши на вуха великі навушики: навколо нікого немає, порожній перон, запах підземки, така дивна і далека чорнота тунелю, у навушниках голосно грає улюблена «важка» музика… Нічого не чути, нікого не видно.
Я пропускаю ще декілька поїздів, тільки спостерігаю за тим, як перон наповнюється людьми, потім вони знову зникають… За тим, як у далечіні тунелю з’являється світло від фар… За тим, як перед моїми очима проїжджають однакові сині вагони.
Коли приїхало чергове метро, врешті я зриваюся з місця і сідаю у вагон. Двері зачиняються. Я притуляюся до дверей із написом: «Не притулятися» і мене несе у чорний тунель поїзд, схожий на довгу синю гусінь.
Обожнюю київську підземку…

Горчинская Александра, вільний журналіст “ХайВей”

 
Read more

 

“Іноді перестаєш відчувати будь-які емоції до всіх людей…тобі просто байдуже. Але як усе в цьому світі, цей стан не може бут постійним. Саме тоді він починає проходити певні мутації і перетворюватись на ненависть до людей. Я іноді люблю такий стан. Бо він змушує прокинутись свідомість. І саме тоді ти починаєш щось змінювати у своєму житті.”

Elen_Stellion

Read more

У кожного з нас є спогади, які дуже рідко, але спливають у свідомості наче якесь далеке-далеке марево… Спогади різні, але зазвичай, вони приємні. Адже погане все забувається, а якіщо й ні, то стає неактуальним і не такими страшними, як здавалося ТОДІ.
Напружити пам’ять і викласти на поверхню яскраві моменти свого життя допоможе www.pomnish.ru. Можна навіть читати чужі спогади, розділені за категоріями і порівняти зі своїми. Інтимно-секретні моменти можна лишити лише для себе, не даючи “добро” на їх публікацію для широкого загалу спогадошукачів.

Read more

У Києві було проведено опитування, в ході якого респондентам задавалося єдине запитання: “Як називається найвідоміша в світі пошукова система?”

Відповіді були слідуючими:

1. Гугл – 49%
2. Гулгол – 12%
3. Гуголь – 10%
4. Гугыл – 10%
5. Гугал – 8%
6. Гугуль – 4%
7. Гугыл – 2%
8. Гоголь – 1%
9. ГульГуль – 0,4%
10. Гогел – 0,3%
11. Гугел – 0,2%
12. Гыгыл – 0,1%
13. Агуль – 0,1%
14. Жугуль -0,1%
15. Гожуль – 0,1%
16. Жужуль – 0,1%
17. Жожле – 0,1%
18. Мета – 0,1%
19. Бигмир – 0,1

Хітом опитування стала відповідь хлопця із села Степові Бруньки, Броварський район. Він вважає, що найполярнішою пошуковою системою є…

“Це як, його нах%й – Інтерпол!”

Інформація: habrahabr.ru

Read more

Зігнувся. Руки в кишенях. Короткими кроками швидко йду по давно знайомій доріжці. Навколо, наче в тумані пропливає парк Шевченка. Мої ніздрі ловлять тонкий аромат свята. Скрізь ходять люди. Десятки людей, щасливих, галасливих і п’яних. П’ятниця. Сміються, кидають сніжками одне в одного. І не залишають мені жодного шансу. Окрім тієї будівлі попереду. Все колись доходить свого кінця. І моє терпіння теж. Два літри пива – це не жарт.

Останні п’ятдесят метрів я зриваюсь на біг. Нема вже сил йти. Сніг вилітає з-під ніг. Та яке мені до того діло? Кудись зникають звуки, гаснуть усі ліхтарі. Люди перестають бути чоловіками та жінками. Яка різниця, чоловік чи жінка? А зрадник-час, знущаючись, щосили сповільнює свій хід. Усюди чую його беззвучний сміх. Але мене так просто не зупиниш! Нарешті бачу рятівні сходи вниз. Та, ступивши на першу сходинку, я розумію, чому час так дико реготав з мене. Життя не любить п’яниць. І зачиняє перед ними двері.

Панічно озираюсь навколо. Руки, що вже були напоготові, повільно опускаються у відчаї. Зверху на мене дивиться веселе кругле лице чоловіка. На голові у нього синій кашкет. Continue reading Water Closet

Read more

27.07 велотуса, прописана на форумі Велокиєва, збереться в лісі поблизу містечка Боярка, щоб разом потусуватися, поганяти на роверах, взяти участь в конкурсах, пострибати на батуті і взагалі класно провести час. Дійство триватиме, якщо не помиляюся, цілих три дні. Тож, кому цікаво, шукайте необхідну інфу!

Read more

Хоча повністю навряд чи вийде. Та все ж… Мабуть, воно щось дає. Принаймні, можна побачити, що ти не один у світі зі своїми проблемами…

Меня предал любимый человек, и мне не столько больно от того, что она изменила физически, сколько от того, что она так и не смогла этого сказать, и до сих пор так и не может сказать, хотя мы уже и не общаемся. Зачем говорить неправду, обманывать, ведь можно потерять не только любимого человека, но и друга…

завидую своим подругам, когда они про успехи всои рассказывают. при этом делаю вид, что я за них рада.

я высокооплачиваемый бездельник, я сижу в современном офисе с кондиционером, каждый день обедаю в приличных ресторанах – в общем весь такой успешный представитель московского среднего класса, но на работе я ни хера не делаю кроме того что серфю в сети и постоянно сижу в аське, на лепре, и в жж. И всем похуй на меня потому что 80% персонала моей конторы точно такие же как я. Нах нужна это видимость если у тебя в душе пустота и все время хочется чего то большего

А я вчера имел первокурсницу, при этом разница у нас около 11 лет. До чего же бревном лежало, но все равно приятно вспомнить. Вот такой вот я КАЗЕЛ, но все равно это молодое тело…

Я всегда и везде пытаюсь показать всем, какой я крутой и успешный. А на самом деле – я полное дерьмо. Все мои деньги мне дают мои родители, а я их просаживаю на пустой выпендрёж перед друзьями. На самом деле я сам не могу ничего решить в своей жизни, и меня это раздражает…

Висказати те, що лежить на душі…

Read more

Оновив свій двигунець до найновішої версії. Якась там фігня сталася з Блогроллом, проте він працює, якщо користуватися віджетами, та при цьому відбуваються деякі зміни в оформленні сайдбару. Тому поки що розбираюся. Здається, це може бути пов’язано з категоріями лінків…

А ще я за допомогою плагіну спеціального плагіну підключив до свого сайту Google Maps. От, полюбуйтеся! Упізнаєте місце? Карта жива, нею можна “мандрувати”. От тільки я ще не підключив опцію збільшення-зменшення…

Упізнаєте, що це? Це Майдан Незалежності!..

Єдина фігня – пости з використанням Гугл Мапс не бачитимуть відвідувачі, що мають звичку акуратно вбивати в адресну смужку “www. …” – мапи підтримуються лише через протокол http, без www…

Read more