Організатори “Таврійських ігор”, схоже, вирішили підзаробити і, позбавивши жителів херсонщини однієї з численних “достопримечатєльностей”, перенесли місце проведення заходу на Республіканський стадіон (НСК “Олімпійський”), зробивши вхід платним…
Отже, жлоби пропонують:

Один з моїх улюбленних електронних музикантів, молодий хлопцина, що йменує себе як Yonderboi, виступить 30 червня в Києві в рамках фестивалю Brahma Open Air 2007, що відбудеться на одному з пляжів Гідропарку.

Для того, щоб отрмати запрошення, якщо вам шкода 2 гривні на відпраку смс, потрібно зареєструватися на сайті заходу і отримати поштою спеціальний код, який слід роздрукувати і притягнути з собою, щоб показати сек’юріті вже на місці безпосередньо в день проведення фестивалю…

Компанію венгерському хедлайнеру склдадатимуть Esthetic Education та абсолютно не відомі для мене
Telepopmusic
DJ Menno De Jong
Tomato Jaws

Стаю на ескалатор і починаю повільно спускатися униз. Туди, до довгих перонів, синіх вагонів та специфічного запаху. По дорозі я роздивляюся людей, які їдуть в протилежний бік. Вони – угору, до світла. Я – униз, у глибину.
Довгий ескалатор потроху тягнеться, наче якась змія, заповзаючи у глибоку підземну нору…
Я спускаюся, сходжу із ескалатору і повертаю на перон. Поїзда немає, тому я сідаю на вільну лаву. Сиджу, відчуваю цей запах – запах метрополітену. Неможливо визначити, чим тут пахне, чимось особливим. Є ще один особливий запах – запах палених сірників. Я люблю його так само, як те, чим пахне тут.
Сиджу на лаві і чекаю метро. Бачу, що десь здалеку, з-за повороту, у темному тунелі по рейках розливається світло. Світло яскравішає, і ось нарешті я бачу два жовтих ока, що наближаються… Здіймається легкий вітер, доносячи до мене запах метрополітену, і на станцію виїжджає сам поїзд. Прямо навпроти мене відчиняються двері синього вагону, виходять-заходять люди, двері зачиняються, поїзд рушає далі. Я сиджу на своєму місці і тільки спостерігаю. Ось метро вже зникло у тунелі, не видно навіть хвоста поїзда, люди потроху розходяться, перон пустіє. Врешті стає порожньо, нікого немає навколо. Тільки я сиджу на цій лаві. І дивлюся на назву станції, що на стіні навпроти мене.
От так би і сидіти… Мені подобається сидіти так, натягнувши на вуха великі навушики: навколо нікого немає, порожній перон, запах підземки, така дивна і далека чорнота тунелю, у навушниках голосно грає улюблена «важка» музика… Нічого не чути, нікого не видно.
Я пропускаю ще декілька поїздів, тільки спостерігаю за тим, як перон наповнюється людьми, потім вони знову зникають… За тим, як у далечіні тунелю з’являється світло від фар… За тим, як перед моїми очима проїжджають однакові сині вагони.
Коли приїхало чергове метро, врешті я зриваюся з місця і сідаю у вагон. Двері зачиняються. Я притуляюся до дверей із написом: «Не притулятися» і мене несе у чорний тунель поїзд, схожий на довгу синю гусінь.
Обожнюю київську підземку…

Горчинская Александра, вільний журналіст “ХайВей”

“Іноді перестаєш відчувати будь-які емоції до всіх людей…тобі просто байдуже. Але як усе в цьому світі, цей стан не може бут постійним. Саме тоді він починає проходити певні мутації і перетворюватись на ненависть до людей. Я іноді люблю такий стан. Бо він змушує прокинутись свідомість. І саме тоді ти починаєш щось змінювати у своєму житті.”

Elen_Stellion

Один із самих цікавих “небаянових” серфінг-сайтів weblinks.ru, здається, припиняє своє існування. Причини не відомі і ще є надія на відродження активності проекту. Постійні читачі обговорють можливі варианти зупинки оновлення сайту і сподіваються на краще. Я теж хотів би бачити цей ресурс “живим” і бажаю його авторам вирішення усіх можливих проблем, які заважають радувати користувачів щоденними цікавими лінками.

У кожного з нас є спогади, які дуже рідко, але спливають у свідомості наче якесь далеке-далеке марево… Спогади різні, але зазвичай, вони приємні. Адже погане все забувається, а якіщо й ні, то стає неактуальним і не такими страшними, як здавалося ТОДІ.
Напружити пам’ять і викласти на поверхню яскраві моменти свого життя допоможе www.pomnish.ru. Можна навіть читати чужі спогади, розділені за категоріями і порівняти зі своїми. Інтимно-секретні моменти можна лишити лише для себе, не даючи “добро” на їх публікацію для широкого загалу спогадошукачів.