Затриматися так довго на одній платформі - це мій особистий рекорд! Дякую 'у за те, що свого часу і допоміг не тільки мені, а й багатьом іншим отримати стандалоне-блог та познайомив зі світом WordPress'у!
Артем Чапай. В миру Антон Чап'як. Дуже шкодую, що свого часу не познайомився нормально та не затусив з цим чуваком, коли була нагода (різні антикиєвозабудовні акції і особливо Пейзажка). Я знав лише хто він і шо він, почитував час-від-часу його статті та ЖЖ і пару разів перетинався на тих-таки акціях, тобто знав як він виглядає візуально. А зараз ніби вже й приводу нема...
Колись завантажив його книгу в електронному форматі, та чомусь так і не дійшло діло, щоб розархівувати і прочитати. Але от помітив її ж в паперовому варіанти у дівчини і... засмоктало так шо не передати!
Інколи виникає потреба створити сайт, доступ до інформації з якого мала лише б певна група людей. Зробити це досить легко (хоча варто пам'ятати що це лише свого роду захист від дурня і нема нічого, що не можна зламати, тож домашнє порно власного виробництва чи інші важливі речі в інтернет викладати взагалі не варто ) і ось кілька кроків:
Інколи деякі наші мрії збуваються зовсім спонтанно і неочікувано. Інколи це навіть ті мрії, які ти не ставив у список пріоритетних. Але тим не менш, Берлін завжди мене вабив і цікавив, хоча я не планував відвідати його найближчим часом. Але дякуючи випадку, я зробив собі непоганий подарунок на 26-річчя
Звісно, всього про Берлін я не розкажу, І гучний заголовок - це така собі маленька провокація Я навіть не зміг обійти увесь центр міста за той час, що я там був. Але навіть цього вистачило аби зрозуміти: німці нам не друзі Бо їхній уклад життя та логіка геть не схожа з тим, що ми можемо спостерігати у слов'ян, скажімо, в тих же поляків, в середовище яких інтегруватися можна набагато легше та комфортніше. Тож, я здобув неоціненний для себе досвід. Думаю, він буде корисний тим, хто теж хотів би відвідати це місто. А я просто хочу викласти кудись цю купу вражень і звільнити в голові трішки простору
Це була хард найт. Спочатку я дуже радів, що випало їхати самому в купе, я дивися на околиці ще не їздженого мною шляху і думав про те, що все ж таки Полісся подобається мені найбільше з усіх.. е-е-е... історико-етнографічних областей (це на Вікіпедії так написано, хоча я мав в першу чергу на увазі природні, гаразд, географічно-природні особливості місцевості). Більше ніж гори Карпат, які навівають на мене легку тривогу, не зважаючи на те, що половина моєї крові - то "горці", і більше ніж степи, що віддають легким відчуттям приреченості та безвиході, звідки походить інша половина мене.
Але раптом, на останній українській станції підсіло купа тіток-контрабандисток і вони, не без допомоги провідника, вибрали моє купе за штаб.
Я не знаю, що ви тут робите, але раз вже так сталося, можливо, ви б хотіли знайти певний мінімум про автора цього інтернет-творіння :) Отже, мене звуть Міха (за паспортом - Михайло), мені 26 і я маю купу інтересів, серед яких найбільш чітко проявляються музика (бринькання на всяких гітарах-брабанах і обожнювання Девіда Гілмора), розробка сайтів та охорона Природи (так, я пишу це слово з великої літери!). А ще я люблю фотографувати, кататися на велику, мандрувати Україною, відвідуючии якомога більше фестів та сейшнів, розробляти план втечі з Києва, мріючи про власний будиночок десь в глухому місці, де є інтренет :) і (інколи) писати до цього блогу :)