Fujifilm-X-Pro1

Я давно чув про цю камеру, яку позиціонували в якості “запасної” та компактної камери для профі (сама назва про це натякає); як революційну бездзеркальну камеру, яка з легкістю “робить” професійні дзеркалки за якістю картинки завдяки своїй надзвичаній матриці і т.д. І ось, X-Pro1 опинилася на кілька днів в моєму розпорядженні Continue reading Несерйозний тест Fujifilm X-Pro1

Read more

ЛайноТрохи запіздало, канєшно, але чьось оце за другим обідом згадав новину позавчорашню про Колісниченка і лайно. Дівчинці виписали штраф у 51 гривню. Слухайте, так може це й собі… тойово? Я би навіть краще кинув, точніше. І емоційніше. Закричав би тако басом на всю залу: “Нахуй з країни, гандонище!” і мріяв би про те, що з того часу, кожен українець, якого дістали наглі мармизи, міг собі дозволити закидувати депутатів снігом, лайном, чи просто зустрічати перед посадкою в авто і нецензурними вигуками нагадувати, що про них думає народ. Дико, звичайно, не по-цивілізованому. Але це нарешті хоч якийсь буде вихід з Фейсбуків, і це стовідсотково спрацює. Чинуші, постійно відчуваючи погляд народу, будуть сто разів обдумувати кожен свій крок. Та й чому ми маємо бути людяними з тими, хто нас за людей не вважає? Але Continue reading Лайно

Read more

Кажете, комп’ютерні ігри – марна трата часу? А от я завдяки ним дізнаюсь багато нового. Так, завдяки грі World of Tanks почав більше цікавитися військовою тематикою. Тепер я можу відрізнити Т-34 від КВ-1, знаю вразливі місця більшості танків, дещо зрозумів у тактиках ведення боїв різними видами озброєнь і легко розшифрую, що таке САУ чи ПТ-САУ та розкажу, чим фугасний снаряд різниться від бронебійного… Без жодних жартів я дійсно можу припустити, що в разі, тьху-тьху, неприведигосподи, війни, “іграшкові” танкісти покажуть набагато кращий рівень майстерності, ніж справжні служиві, які за 9 місяців армії на танку може з раз і їздили.

Але це ще не все. Я почав цікавитися історією Другої Світової, багато читати і дивитись фільмів на цю тему. От в одному з них – серія під назвою “Прорыв” з циклу “Освобождение”, який знімали в 1967 – 1971 рр. виловив такі кадри:

Ви це бачили?!!

Ні, я не про силует трамваю, який як ні в чому не бувало ходить задимленою Набережною (права частина кадру) і навіть не про патичок незрозумілого походження зліва від Лаври Continue reading Комп’ютерні ігри і старий Київ

Read more

Ріcпект журналістці. Сказала все те, що я тримав у себе в голові.. Я захоплений кампанією, яку організувала громадськість на захист родини Павличенків. Я навіть не ставлю сам собі питань на кшталт “Звідки ресурси?”, “Кому це вигідно?” і “Чому саме Павличенки? У нас що, лише вони одні сидять за злочин, який не скоювали?”. Якби я намагався шукати відповіді на ці питання, я б протирічив сам собі і власному досвіду: я знаю, як це, коли ти хочеш аби біля тебе не курили, а тобі кажуть: “А шо, тільки я тут курю? І взагалі, он завод дивись у вікні димить, він набагато більше повітря псує!”. Писав вже про подібне.

Але я ніколи не підтримував акцій на захист батька і сина. Continue reading Свободу чесним?

Read more

Навіть не знаю з чого почати. Це просто злість і безпосрадність. Злість на саму Систему. На цю грьобану державу Вічного Покращення.

Якщо раніше лікарям просто віддячували хто скільки може і чим може (це більш-менш зрозуміло, коли видно, що людина дійсно тобі допомогла і щиро старалася, а про рівень зарплат ми всі знали…), то зараз вам просто кажуть, що близьку вам людину, яку перед цим навіть швидка не хотіла забирати до лікарні для більш точної діагностики (“та всьо там нормально!”), вже везуть на операційний стіл, бо знадобилося невідкладне втручання, а обладнання, за допомогою якого робитимуть операцію начебто в аренді і бла-бла-бла… коротше, вам кажуть, що потрібно буде заплатити стіки-то тисяч гривень. На твою фразу, що в тебе нема зараз таких грошей, просто питають: “То що, хай помирає?”. Continue reading Ніколи не потрапляйте до лікарні!

Read more

За час роботи в громадській екологічній організації було цікаво спостерігати за деякими речами. Зокрема за тим, як люди легко і просто знаходять в будь-яких діях політичні аспекти і проплачесність. Перейшли дорогу комусь з регіонів – оранжевиє запроданци і бандеравци, завадили комусь із БЮТівських підданих дерибанити заплаву Десни і “Вечерние вести” випускають емоційну статтю з великою купою слюни і малою кількістю адекватності. І таких випадків – сотні! Але “собаки гавкають, караван іде”. Врешті, я зрозумів, що такий стан речей – норма, і не варто розпорошуватись на подібні випадки, які обов’язково супроводжують будь-яку більш-менш ефективну діяльність. Є люди, які не здатні копнути, зробити аналіз і перед тим, як звинувачувати у тому, що хтось комусь “відстігнув”, переконатися, що організація послідовно займається певним питанням на політичному рівні уже більше 10 років…

Особливо весело зі сланцевим газом. Continue reading Впливи

Read more

Чому я агітую людей замість дзеркальних камер купувати мильнички, а сам маю дзеркалку і хочу купити ще крутішу камеру?

Розкажу вам таку історію. Була колись у мене році ще так у 2006 на користуванні (не моя!) чудова “мильничка” від Соні – DSC-V1. Я тоді не думав про те, як я фоткаю, а просто натискав на кнопочку. Continue reading В задзеркаллі (Частина 1)

Read more

З такою назвою фесту хочеться одразу придумати заголовок на кшталт “Республіка Драйву” чи “Республіка Щастя”, але ж нє, то пафосно. Та й взагалі, останнє вже заюзано Казантипом. Тому буде отако. Все, що я встиг наловити в плані вражень.

Continue reading Республіка – 2012. Як це було

Read more