Тут днями , що нагадало мені про необхідність завершити .
Отже, останнього дня мого перебування у Відні я знову поїхав в Праттер, але не в парк розваг, а щоб відвідати парк Аугарден.
Парків в Австрійській столиці багато (я вже казав що тепер я не вірю в побрехеньки типу "Київ - зелена столиця Європи" і "В Європі вже давно нема стіки зелені як у нас"?), і всі вони надзвичайно шикарні, з палацами і т.д. Але Аугарден - скромний і відносно маленький.
А привабили мене там індастріел-штукенції, які я дуже люблю. В даному випадку це були вишки протиповітряної оборони, збудовані за наказом Гітлера, в яких зберігалися боєприпаси, стояли зенітні установки і де мав ховатися місцевий люд, коли австріяки намагалися збивати наші літаки.
У кожного справжнього блоґера, принаймні один раз на рік, є можливість відчути себе на святі: зустріти та познайомитися з подібними собі, з тими, кого раніше знав лише за аватаркою, дізнатися щось нове та просто отримати дозу натхнення та задоволення від спілкування - все починалося з однієї події в 2007 році під назвою . Відтоді назва подій мінялася, але причетні люди, що організовують все це, лишилися практично ті самі. І цього року цим святом для мене став .
Офіс компанії "Майкрософт Україна" радісно відчиняв двері відвідувачам (в прямому сенсі - двері відкривали спеціально поставлені для цього мальчіки ) і зібрав кількасот, можливо, найвідомих і, можливо, найактивніших діячів українського інтернету.
Щойно повернувся з Майдану. Все дуже сумно. Може трішки більше тисячі народу, розділені на дві купки. Одна - "праві" ("помаранчеві"), які розказують про те, що Ющ всіх зрадив. Друга купка - орли Калашнкова (хм, Партія Ригіонів порушує собою ж пролобійовані судові рішення?), які, як завжи, перемагають "правих" за звуковим забезпеченням і чутно на весь хрещатик лише проповіді про те, що "Юлька - варофка", "Вор должен сидеть в тюрьме" (що з вуст представників нинішньої влади звучить трішки смішно) і взагалі, причина всіх наших бід - ВОНА...
Багато людей з помаранчевими шарфиками, пов'язками, бантами і навіть зонтами. За 15 хвилин мого перебування там встиг помітити серед звичайного натовпу Положинського, що стояв і про щось розмовляв з Карпою, коли йшов геть то назустріч мені йшли брати Капранови з тими ж таки помаранчевими бантами на піджаках... А ще там до цих пір (з самого ранку) стоїть сектант дідуля, про якого згадала сьогодні вся преса (а московська навіть використала це, написавши, що ).
І знаєте що мене порадувало? А згадайте, що було останні два минулі роки на День Сводоби? Хтось виходив кудись? А щоб одягти знову помаранчеву атрибутику? Та це ж було гидко! Зате зараз, завдяки старанням Януковича, люди
Пощастило нещодавно на кілька днів опинитися в столиці Австрії. Причина моєї поїздки - окрема і не менш цікава історія. Але, безумовно, головною і самою цікавою для мене була історія знайомства з Віднем...
Затриматися так довго на одній платформі - це мій особистий рекорд! Дякую 'у за те, що свого часу і допоміг не тільки мені, а й багатьом іншим отримати стандалоне-блог та познайомив зі світом WordPress'у!
Артем Чапай. В миру Антон Чап'як. Дуже шкодую, що свого часу не познайомився нормально та не затусив з цим чуваком, коли була нагода (різні антикиєвозабудовні акції і особливо Пейзажка). Я знав лише хто він і шо він, почитував час-від-часу його статті та ЖЖ і пару разів перетинався на тих-таки акціях, тобто знав як він виглядає візуально. А зараз ніби вже й приводу нема...
Колись завантажив його книгу в електронному форматі, та чомусь так і не дійшло діло, щоб розархівувати і прочитати. Але от помітив її ж в паперовому варіанти у дівчини і... засмоктало так шо не передати!
Інколи виникає потреба створити сайт, доступ до інформації з якого мала лише б певна група людей. Зробити це досить легко (хоча варто пам'ятати що це лише свого роду захист від дурня і нема нічого, що не можна зламати, тож домашнє порно власного виробництва чи інші важливі речі в інтернет викладати взагалі не варто ) і ось кілька кроків:
Я не знаю, що ви тут робите, але раз вже так сталося, можливо, ви б хотіли знайти певний мінімум про автора цього інтернет-творіння :) Отже, мене звуть Міха (за паспортом - Михайло), мені 26 і я маю купу інтересів, серед яких найбільш чітко проявляються музика (бринькання на всяких гітарах-брабанах і обожнювання Девіда Гілмора), розробка сайтів та охорона Природи (так, я пишу це слово з великої літери!). А ще я люблю фотографувати, кататися на велику, мандрувати Україною, відвідуючии якомога більше фестів та сейшнів, розробляти план втечі з Києва, мріючи про власний будиночок десь в глухому місці, де є інтренет :) і (інколи) писати до цього блогу :)