Тестуємо LiveJournal Crossposter

Flamber.ru ось-ось, здається, здохне, а вчора помітив, що граватари на моєму блозі не працюють. Вірніше, на всіх інших сайтах  працюють, у мене - ні. Дивно, я ж нічого не чіпав… Я не вірю в те, що на сайті щось може поламатися саме по собі… Причини незрозумілі…

Ой, буду зара жалітися, що робота забирає усе натхнення і писати в блог уже просто не вистачає сил… Тож, доводиться робити такі ось компілятивні пости зі звітом про три тижні свого життя.

Оскільки враження не свіжі і я вже не сприймаю усе так емоційно, то, як кажуть, буду краток
Був я в Чернігові. Гарне місто! Найбільше, що вражає - величезна кількість усіляких храмів-церков-монастирів. А ще я довго думав чого чернігівські центральні вулиці виглядають набагато краще, ніж, скажімо, центр Києва. Відповідь проста - місьрада Чернігова просто взяла й заборонила розташування МАФів - малих архітектурних форм. Це означає майже повну відсутність усіляких рагульних кіосків і барижних пластикових забігайлівок. От всюди б так!

Усі 76 фоток тут

А два дні у славному місті Лемберзі, попри майже постійний дощ і купу київських фанатів “Динамо” ( що супроводжували мене всю поїздку ще з самого київського залізничного вокзалу), звісно, незабутні!
Окрім того, що я поблукав уже знайомим частинками міста і відкрив для себе ще багато нових, я побував на триб’юті улюбленної групи Пінк Флойд - заради цього концерту, власне, і була поїздка…
Проте, враження стосовно цього моменту суперечливі. З одного боку я просто щасливий, що така подія має місце в Україні і відбулася доволі успішно, але з іншого, сам концерт трохи розчарував, попри обідцянки потужного і якісного саунду…
Критики, навіть конструктивної, від мене не буде, а то образаться Дещо про цей захід написали люди з ЖЖ: http://gwise.livejournal.com/2929.html

Усі 111 відібраних фоток (попсу типу центра міста намагався не фоткати )

А ше встиг побувати в театрі Дах. Шо я можу сказати? Я вірю в те, що я просто потрапив не на ту виставу, і інші вистави (там де актори принаймні розмоваляють, а не просто стоять в одній позі усю другу дію) дійсно круті, а так - по-моєму, повний гон…
Зате мене порадував музичний супровід - етно-гурт Даха-Браха. Краще б просто в тому театрі влаштовували дискотеки під Даху-Браху, але на “Анну” я все ж таки сходжу - судячи з розповідей, мене розірве на частинки…

“Тут хоч якість більш-менш нормальна?” - питаю я, розгяладаючи піратську дівідішку з 10-ма фільмами. “У нас на всіх дисках якість нормальна” - відповідає продавець. Ну добре, беру. Прийшовши додому, офігіваю від майже чорно-білої “екранки” . І морду не підеш, не наб ‘ єш - а шо ж ти хотів за 25 гривень?

І це все після невдалої спроби потрапити на Nirvana Party , на яку ше за пів години до початку сейшну приперлося півтори сотні емо-кідів. І тут справа навіть не в тисняві, яка могла би бути - старим почуватимуся серед цих малоліток, атмосфера буде не та…

А потім була спроба замість концерту в клюбі сходити в кіно - на плакаті фільму, що мав би бути за розкладом найближчим, на весь постер красувалася наліпка “Фільм дубловано українською” . Уроди! Як мене дістали ця дебільна ситуація з кіно-перекладом! Принципово не пішов на той фільм і більше ніколи не піду до того кінотеатру! - це що, якась нестандатна ситуація, що потрібно вішати додаткові повідомлення про те, що фільм дубльовано українською? Ми, взагалі, в якій країні живемо? Я не хочу образити своїх російськомовних друзів, яких у мене багато, але хто не може дивитися фільми українською - пи….те собі в Росію і там дивіться собі на російській! Або ж робіть собі якісь земляцтва, збирайте діаспору і відкривайте собі кінотеатри з фільмами хоч на албанській! (Адже, виходя з логіки противників українського дубляжу, українці можуть спокійнісінько починати вимагати дублювання усіх фільмів українською мовою в Канаді!)

Хоча, при цьому я не проти того, щоб російські фільми не будлювалися, але я не розумію, чому американські та інші блокбастери мають бути дубльовані російською?

В даній ситації мене просто нудить!.. Від продажних псевдонаціоналістів, які влаштовують провокації і допомагають прокатчикам спекулювати на темі дубляжу, мене нудить від тупорилої і по-наглому проросійської газети “Сегодня” , яку ще зовсім нещодавно хоч якось можна було читати, але тепер, здаэться, її власнику та головному редактору башню вже зовсім зірвало. Хочете побачити, як виглядає “вільна преса” в сусідній мега-країні - почитайте “Сегодня” !

І подібне жлобство оточує мене щодня! Вкотре виділив час, щоб владнати свої справи у паспотрному столі. Мало того, що він працює три дні на тиждень по чотири години, так ті кобіти, що в ньому працюють, дозволяють собі не з ‘ являтися вчасно - я і ше кілька подібних стояли на холоді і чекали. Через сорок хвилин я не витримав - попри все, а власну гідність треба мати!

Та ж сама ситуація і з воєнкоматом, який працює двіччі на тиждень. Неймовірні черги до кожного кабінету, а коли ти відстояв і потрапив до завітної кімнати, тебе просто пересилають до іншої - знову стояти в черзі. Чотири поїздки до комісаріату довелося мені зробити, аби дізнатися про те, що мою справу вони загубили і тепер я маю невідомо де (в Києві моя прописка закінчилася і в лікарнях мене не можуть облуговувати) пройти купу аналізів, потім приїхати на медкомісію, і лише потім вони відновлять мою справу, після чого я зможу знятися з обліку, розрулити справи в паспортному столі, отримати диплом і поїхати прописуватися вдома. Люди добрі, я шо маю нічого більше не робити, а лише цілий місяць сидіти в Києві і займатися тим, щоб допомагти державі відправити мене в армію? Пішло воно все! Проживу якось і без паспорту!..

З позитивного на цьому тижні можу відзначити дві події. 1 - виїзд офісу нашої організації до захованого в лісах хутору Щученка, де ми обговорювали поточні робочі проблеми. Хутір хоч він і хутір, але ми жили в арендованому коттеджі, нас триччі на день, не рахуючи кофе-брейків, готували “на відкорм” , а в перервах між робочими моментами ми блукали лісом, милувалися Дніпром і каталися на конях… Коротше, не робота вийшла, а відпочинок! При цьому, ми таки дійсно вирішили багато завдань…

2 - в суботу вдалося зтусуватися з Мастерпісером та Олегом з УкрБашу - всі разом потрапили на міні-блогкемп, організований Максоном, присвячений підсумкам Блогкемпу в Латвії та наступним блогерський збіговиськам в Україні. (До речі, вирішили робити подібні міні-блогкемпи щомісяця!) Вже на місці познайомився в реалі зі своїм ЖЖ-ним френдом Kid_06 та головним редактором ХайВею Сергієм Даниленком. Цікаві чуваки! З останнім домовився про зустріч…

Ну всьо, зі звітністю пора зав ‘ язувати… Потрібно працювати, працювати і ще раз працювати, аби потім без будь-яких тягарів зірватися і помчати до Львова, де 15 березня буде сейшн, присвячений Пінк Флойду… Квиточки вже замовив…

Пам’ятаю, на початку 90-х, коли мій татко отримував другу вищу освіту, а мені ще не було мабуть і десяти років, він привіз з Дніпропетровська пару барвистих журналів. А що це таке - спитав я. Комікси! - сказав татко. Це були перші комікси в моєму житті… І це були “наші”, “совдепівські” комікси. Як зараз пам’ятаю: Чорнобильські мутанти; підводний човен, що винирює у ванній; ніндзя-чебурашка… І все це оригінально, інколи з вкрапленнями нецунзурщини та збочень… Але від того не менш цікаво… - це вам не якісь суто дитячі творіння про Дональда Дака!..

І ось нещодавно надибав в неті статтю про Мухаметзянова, такого собі чувака з Башкирії, який малював ті комікси. Зараз у нього є власна студія, на якій він робить вже мультфільми, в тому числі кліпи для російських поп-зірок (мабуть всі бачили славнозвісний кліп слащавої Глюкози), а також виступає в ролі режисера фільмів… Але його мальовані історії назавжди лишилися в моїй пам’яті яскравим елементом мого дитинства. Для бажаючих проникнутися: http://www.myxa.tv/html/comics/

З милості Яни і я ввязався в цю затію… Суть гри повторювати не буду…

Ось:
“Результат: тимчасово отруєна Нессі спливає догори черевом. Спосіб шостий.
Ми з Миколою ставимо на ніч у шоталндському озері кілька “телевізорів”"

Естафету нікому не передаю, бо кому хотів передати, тим уже передали.�
І взагалі, ідіотська затія, але цікаво буде подивитися, що з цього вийде…

Такий захід у Києві відбувається не вперше. Минулого лютого, на сорокаріччя Кобейна, подібне дійство відбувалося у “Бінго”. Тоді багатьох здивувала афіша party, яка зображала трійцю славетних музикантів, які вибльовували назви груп, що мали виступати. Цього разу з афішею все нормально - Новоселич просто виставив п’яти, натякаючи на одну із запрошених груп, а Курт демонструє той факт, що у клубі палити не можна.Пам’ять великого Кобейна цього разу вирішили вшанувати “Колбасный цех”, “Robots dont cry” і “Пятки” . Вони обіцяють зіграти 12 кавер-версій Nirvanи та власну програму.

Усі небайдужі до творчості найоголовнішого грандж-мена усіх часів і народів та пошановувачі гарної музики запрошуються.

XLIB Club знаходиться за адресою: вул. Фрунзе, 12 (м. Контрактова Площа)
BlackCattrue, вільний журналіст “ХайВей“