Міхина теорія соціальних кіл

Часто згадую про це в твітері, розказую іншим і постійно дивуюся, коли знаходжу чергове підтвердження своєї теорії. І ось, черговий випадок, і мене “осєніло” написати про це тут.

Отже, всі ми чули про теорію “шести рукостискань” (чи скількох там?), але все це, на мою думку, працює трішки не так. З моєї точки зору, ви і через 100 рукостискань не вийдете на гопніка, який живе в сусідньому під’їзді, але запросто, за парочку, вийдете на людей з Пітера, Москви, Варшави чи Мельбурна.

Все залежить від спільних поглядів на життя і зацікавлень. Взяти Київ, чи навіть всю Україну. Мільйони людей. Але скільки з цих людей а) не є пенсіонерами б) гопніками в) мають спільні з вами інтереси? А скільки з цих людей мають не один, а кілька спільних з вами інтересів, ведуть подібний спосіб життя?

До прикладу. Сьогоднішній випадок. Залив фотки фотки з відпочинку в Криму, а їх коментять люди, які стояли неподалік і з якими ми не знайомилися на місці і, головне, з якими, як виявилося, у нас є спільні знайомі. А все чому? Та тому що місце відпочинку було таке, куди “нормальні” люди не їздять. А всі, хто там буває, чимось, та й схожі.

Виходить, що все зводиться фактично до поняття “тусовка”. Ви не підозрюєте, але на увесь Київ, є усього лиш 2-5 тисяч людей, з якими вам є про що поговорити. І ви їх всіх знаєте. Максимум через одну особу.

А саме смачне і вражаюче в моїй теорії – це наступне правило:

“Є люди, яких ти обов’язково зустрінеш, зустріч з якою тобі уготована долею”

Такий приклад. Я приїхав в Київ з чіткими прагненнями влитися в якусь природоохоронну тусовку. І от я познайомився з однією людиною, завдяки якій мої мрії збулися і тепер я сам – частина тусовки. Але паралельно я знайомився з іншими представниками природоохоронного руху, і всі казали: “О, а ти знаєш …? Треба тебе з ним познайомити!” А я вже знав, але якби і не знав, то, цікавлячись тематикою, обов’язково перетнувся б не раз і не два.

Та й таких прикладів можна знайти купу. Є в мене й інші люди, яких я стопудово зустрів би вже разів 10, якби цього не сталося до цього моменту. Особливо прикольно, коли людина різностороння і має багато спільних з тобою інтересів, тоді на людині сходяться спільні знайомі з різних твоїх кіл зацікавлень.

Також цікаво коли дві твоїх, на перший погляд різних, тусовок, зливаються в свідомості в одну, коли стає все більше і більше людей, які і на скрипці грають, і під землю лазять. Раніше ти розділяв: ось мої друзі-футболісти, а ось – музиканти. Але з часом знаходиться купа любителів театру, які знають і футболістів, і музикантів. Каламбур!

І ти вже зовсім не дивуєшся коли, знайомлячись, здавалося б, з людиною “з вулиці” виявляється, що вона знає Сашу, а ще вона бачила у тебе в Фейсбуці серед друзів дівчинку, з якою знайома її ліпша подружка 🙂

Вобщєм, думки розпирають голову, я не знаю, як красиво закінчити цей пост, тому буде так, а коментарі нижче, сподіваюсь, продовжать його 🙂

  • fed4ev

    Погляди-поглядами, але ж якщо "працюєш з людьми", то перетинаєшся з легіонами людей, яких би так – вік не знав. Наприклад, щодо гопників: через мене в два-три потиски рук ти маєш виходи на динамівських ультрас і натовпи гопоти з Лівого берега, на ромів, бездомних і, і, і..

    Ну, але то не зовсім "тусовка" про яку ти казав, бо я в тих колах – чужий і лиш маю "своїх" пару чоловік. Взагалі я відчужений чувак, мої товариші-друзі рідко знайомі між собою й то завжди бувало цікаво зводити їх докупи (:

    А той пасаж про долю, виділений напівжирним, то – дуже особисте, то – "вірю" або "не вірю". Я певен, що чистої води випадковості мають місце не рідше, ніж закономірні події, ну, але то – таке, не про те мова. Добре написано, свіже, в прикладі ще відчутна та радість узнання..

    • А може те, що ті люди, з якими ти працюєш, ніяк по-іншому не відлунють в інших місцях твого життя говорить про те, що твоя нинішня робота – не зовсім те, чого ти хочеш у житті? Вибач, що отак і якщо помиляюся. В мене теж таке було і, звісно, є люди, які так і лишися більше ні через кого зі мною не пов'язані. Але то минуле, а зараз маю ситуацію, коли всі, хто мене оточують – це велика тусовка. І на роботі теж, до речі.

      Цей пост був би красномовніший з конкертнішими прикладами, але не буду називати імен і посад. Фішка в тому, що навіть люди, з якими я знайомлюся по роботі мають зі мною спільних знайомих або я раніше з ними сам перетинався і, що саме цікаве, не обов'язко по питаннях, які звели нас цього разу.

      Про долю. Я не вірю в долю. Чи не вірив. Але як по іншому назвати випадки, коли усвідомлюєш, що від цих людей я не втік би. як би не намагався? )) По-моєму, доля – це якраз люди, яких ти зустрічаєш і які змінюють тебе.

      • Про ультрас. Я футболом не цікавлюся, але теж через один потиск зберу команду ультраправих )) Та й ультрас це не гопніки. В них є свої погляди і переконання. А бездомні, вони теж бувають творчими людьми ) Я сам от бездомний )

  • Цікава стаття, повністю згоден з автором. По перше правило шостого рука-лице, не працює, це занадто примітивно. А ось те що подібне притягується до подібного і наміри формують долю, або програму розвитку особистості у просторі та часі *якщовамдоляневміщується* це 100% факт. Бажаю успіху у дос-лидженнях соціалки.

  • В долю не потрібно вірити, вірити тре в те чого не існує, щоб воно сталося. Долю тре пізнавати. Є дві складові долі родова та надбана. Родову людина отримує у спадок, напр. зовнішність – це родова доля, або якщо казати коректно – карна. На скелет родової нанизується надбана – сформована еманаціями та виборами "соіскатєля.

  • zymova

    о так! ти в мене через три різні кола спілкування проявлявся)))

  • Теорія правдива! Дивись, щоб її не вкрали для створення нової соц.мережі наступного етапу спілкування))

  • Pingback: Автостопом на Захід | Mixa-Blog()

  • …і знову добрий день))