Метро на шару

Наш народ надзвичайно креативний в плані виживання у скрутні часи та економії коштів. На фоні нещодавнього “шокового” подорожчання цін на метро мені в голову полізли усякі варіанти того, як іноді можна користуватися метрополітеном безкоштовно 🙂

Черга в касах метрополітену в день подорожчання проїзду


Посвідчення кума

Загальновідомо, що значна частина пасажирів користується ним безкоштовно завдяки усіляким пільгам і потрапляє на платформи не через турнікети, а показуючи посвідчення інваліда/ветерана війни/ше когось тітоньці в “будці”. Також ні для кого не секрет, що пильність цих тітоньок, якщо це не кінцева станція, а потік пасажирів всеодно чималенький, не надто надмірна. Ще до подорожчання метро не раз спостерігав картину, коли молоді люди, швидко проходячи повз тітоньку, розгортали незрозуміло які документи – ними, в принципі, могли бути і “Посвідчення кума” чи ще щось в цьому роді… Та що там казати – я сам заради цікавості двіччі проводив подібний експеримент, махаючи “корочкою” аж ніяк не уповноважуючою мене безкоштовно користуватися комунальним транспортом…

Недоліки: спосіб для любителів гострих відчуттів, бо колись таки впіймають і наслідки можуть бути різними – від просто криків з видворюванням зі станції до відвідування міліцейський “апартаментів”.

Косимо під студента

Маючи друзів серед студентської братії, особливо серед представників профспілкових студентських організацій, можна “підмучувати” проїздні картки для студентів. Ціни відповідні.

Недоліки: відсутні, за виключенням того, що вас можуть не впустити і навіть відібрати проїздний, якщо вам трапиться якась надто “бдітєльная” тьотінька, яка побачить, що увас саме студентський тип проїздного і вирішить перевірити у вас наявність студентського квитка (без якого проїздний типу недійсний), а потім ше й не повірить вашим відмазкам, що ви забули його вдома 🙂

Зроби сам

Нещодавно я дізнався цікаву фішку, яка полягає в тому, що головним елементом у проїздному є не магнітна смужка, а штрих-код на зворотній стороні, який міняється кожного місяця, завдяки чому старі проїздні перестають діяти коли закінчується місячний термін. Магнітна стрічка лише активує процес зчитування. І, до речі, проїздний працюватиме навіть якщо його розламати на дві частини і склеїти!

Можливі варіанти:
а) колекціонуємо проїздні і кожного місяця перевіряємо завдяки знайомим, які мають новий проїздний, чи не співпадає штрих-код нового з однією з карток вашої колекції.
б) знову ж таки, беремо кілька старих проїздних, позичаємо в багатих знайомих новий :), беремо до рук клей, ножиці, фарбу… 🙂

Недоліки: скоро обідцяють перевести все на новий зразок проїздних – безконтактні, тому треба поспішати!

Ну, в мене поки шо всьо, а ви, я думаю, ше багато знаєте таких способів, нє?

P.S. Цей пост ні в якому разі не є закликом до дії, а лише моїми підступними роздумами, навіяними однією украденою мною книгою 🙂 Взагалі, я чесний громадянин і ніколи не їзджу зайцем! І навіть якщо у водія чи кондуктора просто нема талонів, то я виходжу з такого транспорту! 🙂

  • Які ж у нас винахідливі люди! 🙂

  • я

    Самий прикольний варыант це навчитись поповняти кылькысть поъздок на нових безконтактних карточках, ныхто не перевірить, ще й можна бізнес в общагах мутити.

    Мінуси – немає, одні плюси

  • weber

    Ціну колись таки мали підняти.

  • Звісно що мали, і притому давно. Але через постійні вибори стримували її, аби потім використати в агітації – самі низькі ціни на метро в Україні! Маєш!
    Просто якби підвищували поступово, все було би нормально, а підвищення одразу в 4 рази – це ідіотизм. До того ж якби ви бачили що творилося в день підвищення, коли тупі громадяни, що напередодні подорожчання запаслися жетонами, мішками приносили їх вимінювати на нові жетони по курсу 4 до 1.
    І казали ж їм: не скуповуйте, всеодно будуть нові, так ні, наш менталітет форева. І от стоїш ти як дебіл стометровій черзі аби купити один нещасний жетончик і спостерігаєш як черговий ідіот висипає на касу два кіло жетонів і тітонька починає їх рахувати…

  • levsha

    Якщо нові базконтактні картки зроблені правильно то це не можливо (так само як і не можливо покласти гроші на банківську картку): при правильному пректуванні карта це всього-навсього ідентифікатор, а кількість поїздок і т.п. зберігається в базі а не на картці.

  • weber

    Пам’ятаю рекламу Черновецього про найдешевший громадський транспорт в Україні.

  • я теж чула, що є лише вісім (здається) типів проїзних, і можна кататись по старим (але відразу уявляю собі таку кумедну картину – стоїш біля турникету зі стопкою карток і перевіряєш кожну – зовсім не палевно)))

    у вівторок, коли їхала до універу, боялась, що проїзний, куплений в минулому місяці за стару ціну, не буде дійсний і доведеться встати в оту величезну чергу…
    але він працює))
    дуже шкода тих, хто провтикав купити проїзний, а деяким ще окрім метро треба на автобусі їхати – взагалі жах..

    тепер з’їздити на пари – це мажорство))

  • sumnamelodiya, ти не зрозуміла – порівняти штрих-код можна і дома, у зручній атмосфері. треба просто мати зразок штрих-коду з нового проїздного і звірити зі штрих-кодами на проїздних з колекції.

    weber, я про це згадав…

  • та я зрозумліла!
    це я про той випадок, коли під рукою нема зразку нового коду

  • І все-рівно після чотирикратного підвищення цін на метро в Україні вони залишаються одними з найнижчих у світі (коли було по 50 копійок – то були реально найнижчі). Зараз, якщо не помиляюсь, ми на другому місці з кінця (найнижчий проїзд здається у Білорусії – в переведенні на наші гроші 1,20 грн.)

    Найдорожче метро коштує щось порядка 90 грн. за поїздочку. От тільки не можу пригадати, в якому це місті.

    Так що навіть з нашими 2-ма гривнями ми непогано влаштувалися. Просто шокувало те – що так раптово. А то звикли до халявного метро!

  • Ната

    Всім привіт!!
    Оце так халепа!!

    У вівторок на Незалежності по дорозі на роботу скочив у щілину в ескалаторі річний!!! проїзний квиток (М-Т) !! Я, зрозуміло, швиденько вертаюсь і звертаюсь до чергової станції – мені знаходять майстра по ескалаторах і він мені повідомляє, що так одразу вони його не знайшли, а будуть шукати і повернуть – лишила свій телефон і поїхала далі, аж раптом думаю, якось це підозріло – всі мило посміхаються – буцімто все зробимо – не хвилюйтесь! Тільки йдіть вже собі! Повертаюсь і лишаю офіційну заяву про цей випадок – без особливого ентузіазму, але заяву взяли. Сьогодні вже четвер так нічого і не знайшли! Чолові каже купляй новий проїзний, бо економія так, що квиток окуповується за 3 місяці! Їду на роботу – по дорозі в ларьку купляю новий проїзний – в метро шукаю начальника станції, або майстра, бо ще не втрачаю надії знайти квиток (сестрі подарую) – нікого не знайшовши збираюсь їхати метро далі – аж раптом виявляється, що мій новий проїзний не працює – можете собі уявити мій стан!!!!
    Мені його на станції перевірили і сказали, що він – справний та активований, але не працює!!!! І послали до того самого ларька його міняти – ну тут я вже не витримала – 1200 грн.(2х582 грн.) за непрацюючий проїзний – це вже просто знущання з людини – але на тепер стан такий – старого квитка немає – новий треба або їхати міняти в ларьок, або на перекодування на станцію метро Політехнічна!!! Це просто ЖАХ!! Яка тут робота!!

    Може в когось є ідеї куди звернутись, щоб натиснути на них з пошуком квитка!!

    Взагалі цікава історія – виявляються в конструкції ескалатора є спеціальний фартух, куди мають попадати всі сторонні предмети, що впали між нерухомою і рухомою частинами ескалатору, по ньому всі ці речі мають сповзти до спеціального контейнера – у моєму випадку, я так зрозуміла, ніякого фартуху там не було, і квиток міг вільно літати у всьому просторі під ескалатором – як його шукати в такому випадку і скільки це триватиме можна тільки здогадуватись!! До того ж квиток доволі дорогий і не іменний – у мене немає жодних гарантій, що навіть якщо його знайдуть , мені його повернуть!!

  • Мдя. весела ситуація.. Мені здається вже ніхто нічого не поверне… Хіба що, написати про це в газетах, тоді може метрополітен видасть вам новий. Зробити це можна, наприклад, на сайті “Газети по-київськи”, там є рубрика “Газета по-народному”, куди можна писати всім кому не лінь і потім саме цікаве вони публікують на шпальтах…

  • Ната

    Дякую!!

    Я вже назбирала телефони усіляких гарячих ліній – буду дзвонити у дзвони!!

    А що робити – працювати нормально я вже не можу!!

    Борімось!