А ви знаєте що таке ложемєнт?
23 Жовтень 2009

А ви знаєте що таке ложемєнт?

Підказка... Нічого не нагадує?

А так нічого в голову не приходить? Ну ладно. Ложемент - це місце кріплення опор чи фіксаторів при транспортуванні... ракети.
Коротше, є на межі Кіровоградської і Миколаївської областей (колись) суперсекретний об'єкт, від якого залежало життя людей на планеті. Нині це просто музей ракетних військ. Отам я й побував минулими вихідними, задовільнивши свій потяг до індастріел- та апокапліптичних штучок...

На подвір'ї музею розташовано різні типи ракет, що мали нести боєвий заряд на різні відстані. Від кількох тисяч кілометрів, як ця...

...так і такі, що могли вийти у відкритий Космос і досягти будь-якої точки земної поверхні...

Це знамети ракета СС або, як ще її називають, "Сатана"

А це неформальний талісман музею і улюбленець відвідувачів, песик на імя Ракета (насправді я не знаю, як його звуть, але всі відвідувачі миттю придумували називати його саме так. Людська психологія проста як 2+2...)

Та за двожиною він дійсно схожий на СС

На вулиці ще багато всякого-цікавого...




І навіть смітники тут стилізовані...

А в двигунах ракет, що так і не виконали своє стратегічне призначення тепер живуть пташки...

Невдовзі почалася екскурсія, яку проводив цікавий мужик-військовий, схожий, як зовнішньо, так і голосом, на актора Федора Бондарчука

І нам показали все, що лишилось від пускових центрів...

І ось вона, "червона" кнопка!.. Зверніть увагу на заклеєні надписи на панелях. Цікаво, чому так? Вже ж таємниці нема ніякої. Чи там написано "Стєрєть Амэріку н.."?

Показали як виглядає в розрізі шахта з командним пунктом...

...Житловий відстік...

Командний пункт у шахті встановлений на спеціальній підвісці і під час атаки у вояків був шанс лишитись живими. Якщо встигнути пристегнути ремені

А потім почалось саме цікаве. Нас повели в єдину повністю уцілілу (після позбавлення Україною ядерного статусу) шахту з командним пунктом...

Кількасот метрів підземеллям і ось, те, що ми бачили на макеті, відкрилося перед нами "вживу"!

Шахта розрахована була на одночасне перебування максимум 5-6 чоловік "нажиматєлєй на кнопку", тому коли вся наша група з двох десятків людей завалила туди, стало трохи тіснувато...

Але в самий низ шахти, до командного пункту, спукали по кілька осіб на ліфті, в якому висить телефон зі списком 12 абонентів, серед яких числиться і місцева сауна ))) Я був здивований, що в такому місці знайшли місце для прапора. Невідомо хто (працівники музею чи вояки в першій половині 90-х?) "приколовся" і замість оригінального серпа з молотом втулили тризуб... o_O

А потім нас знову повели на вулицю. Показали і розказали як здійснювалося життєзабезпечення шахти повітрям і іншим. А також систему охорони периметру бази. (Правда, датчики руху в землі видно не було
)

Якби ви випадково потрапили на базу (і в процесі вас не убило струмом), то електронна система мала миттю виявити ваше точне місцезнаходження, подати сигнал, розвернути оцю болванку у ваш бік, а солдатики в ній уже б придумали що з вами робити...

Бункер, в якому здійснювалося чергування по охороні периметру

Потім нам показали купу всяких величезних машин, які возили ці командні пункти і ракети та опускали їх до шахти

І, ось вона, пані Боєголовка. 200 Хіросім в компактному розмірі

Кришка пускової шахти, яка мала піднятися, не зважаючи на 120 тон ваги, за 8 секунд...

І не повністю залита бетоном пускова шахта...
А взагалі, я ще багато чого всякого цікавого не розказав. Про тони льоду у шахтах, про те, як перевозили ракети, про парафін і нейтронне випромінювання... А атмосферу перебування у шахті не передати на словах і особливо фотками... Тому, кому цікаво, вивчайте сайт (несподівано якісний + багато панорам!) і впєрьод!
P.S. Добре, що все так закінчилося... (Закінчилося?) Маю на увазі гонку озброєнь...
Tеги: Drive & LifeColors, Індастрiел, Мандри, Фото
Я не знаю, що ви тут робите, але раз вже так сталося, можливо, ви б хотіли знайти певний мінімум про автора цього інтернет-творіння :) Отже, мене звуть Міха (за паспортом - Михайло), мені 24 роки і я маю купу інтересів, серед яких найбільш чітко проявляються музика (бринькання на всяких гітарах-брабанах і обожнювання Девіда Гілмора), розробка сайтів та охорона Природи (так, я пишу це слово з великої літери!).

24 Жовтень 2009 о 02:56
Ммм цікаво, гарні фото. От би самому колись відвідати.
1 Листопад 2009 о 09:34
дуже-дуже цікаво =)
4 Листопад 2009 о 17:22
Ех, стільки “добра” просрали…
За статтю +1, дійсно дуже гарні фотки!
30 Листопад 2009 о 20:48
Велич, звісно, жахливо моторошна – як згадати чи уявити собі дію та наслідки тієї “200 хиросим”. Але все одно якось… шкода. Ні, не самої величі великодержавної: “отсєль грозіть ми будєм швєдам!” (к) – а от усього того технічного, яке наразі вже непридатне до свого прямого застосування. То просто у меня ставлення до техніки таке: моторошно, але яка ж техніка! А техніку мені шкода.
Я все збираюся батька звозити – він у мене заправником на такій служив десь у Казахстані чи бо зна де, навіть і не знаю. Мабуть добре йому буде молодість згадати – чи навпаки за “все просрали!” зажуриться – як гадаєте?
30 Листопад 2009 о 19:59
Та ну, ту техніку (маю на увазі саме техніку, а не ракети) всеодно довелося б мордернізувати (достатньо подивтися на пульти), а в нашої держави фіг би знайшлися гроші. Зважаючи на те, що зара солдатів годувати немає чим, страшно подумати що могло б статися, якби ми не роззброїлися…
А напрацювання ж даремно не пройшли – ті ж технології пішли в космічну сферу і побут…
31 Грудень 2009 о 02:38
[...] подорож року – Ічнянський національний парк (хоча було багато і іншийх цікавих подорожей: Львів + Карпатский трамвай, Поліський заповідник, Дунайський заповідник + Одещина та Буки на Київщині, чудова подорож Рівненщиною, Канівські острови та Кінбурнська коса, Миколаїв + рідна Херсонщина, осіннє відрядження-експедиція на велисопедах знову-таки Херсонщиною, Музей ракетних військ…) [...]