Комп’ютерні ігри і старий Київ

Кажете, комп’ютерні ігри – марна трата часу? А от я завдяки ним дізнаюсь багато нового. Так, завдяки грі World of Tanks почав більше цікавитися військовою тематикою. Тепер я можу відрізнити Т-34 від КВ-1, знаю вразливі місця більшості танків, дещо зрозумів у тактиках ведення боїв різними видами озброєнь і легко розшифрую, що таке САУ чи ПТ-САУ та розкажу, чим фугасний снаряд різниться від бронебійного… Без жодних жартів я дійсно можу припустити, що в разі, тьху-тьху, неприведигосподи, війни, “іграшкові” танкісти покажуть набагато кращий рівень майстерності, ніж справжні служиві, які за 9 місяців армії на танку може з раз і їздили.

Але це ще не все. Я почав цікавитися історією Другої Світової, багато читати і дивитись фільмів на цю тему. От в одному з них – серія під назвою “Прорыв” з циклу “Освобождение”, який знімали в 1967 – 1971 рр. виловив такі кадри:

Ви це бачили?!!

Ні, я не про силует трамваю, який як ні в чому не бувало ходить задимленою Набережною (права частина кадру) і навіть не про патичок незрозумілого походження зліва від Лаври -очевидно – майбутній скелет Родіни-матері. Я про Дніпро!

Ви бачите цей пісок?!! Не можу зрозуміти: це острів Венеціанський (читай – Гідропарк) такий голий чи, що більш ймовірно, Канівського водосховища ще не існувало (ГЕС якраз в цей час десь мали закінчувати будувати) і цей пісок – це просто пляжі на правому березі, який тоді ще був на сотню-другу метрів ширший? О_о

Так шо, комп’ютерні ігри не тільки розвивають реакцію, а й стимулюють інформаційні пошуки, які призводять до отаких от приємних сюрпризів. Не знаю, як ви, а я не буду забороняти своїм дітям “шпілити”. В міру, звичайно 🙂

  • Андрій Руденко

    Ну, думаю велике значення має саме у що діти будуть “шпілити” і на що будуть звертати свою увагу. Наприклад якщо я дозволю дітям грати в ту саму контру чи колл оф д”юті, існує можливість що діти стануть залежними від гри або більш жорстокими. Це може завадити їх подальшому розвитку.