Коловорот

“Тут хоч якість більш-менш нормальна?” – питаю я, розгяладаючи піратську дівідішку з 10-ма фільмами. “У нас на всіх дисках якість нормальна” – відповідає продавець. Ну добре, беру. Прийшовши додому, офігіваю від майже чорно-білої “екранки” . І морду не підеш, не наб ‘ єш – а шо ж ти хотів за 25 гривень?

І це все після невдалої спроби потрапити на Nirvana Party , на яку ше за пів години до початку сейшну приперлося півтори сотні емо-кідів. І тут справа навіть не в тисняві, яка могла би бути – старим почуватимуся серед цих малоліток, атмосфера буде не та…

А потім була спроба замість концерту в клюбі сходити в кіно – на плакаті фільму, що мав би бути за розкладом найближчим, на весь постер красувалася наліпка “Фільм дубловано українською” . Уроди! Як мене дістали ця дебільна ситуація з кіно-перекладом! Принципово не пішов на той фільм і більше ніколи не піду до того кінотеатру! – це що, якась нестандатна ситуація, що потрібно вішати додаткові повідомлення про те, що фільм дубльовано українською? Ми, взагалі, в якій країні живемо? Я не хочу образити своїх російськомовних друзів, яких у мене багато, але хто не може дивитися фільми українською – пи….те собі в Росію і там дивіться собі на російській! Або ж робіть собі якісь земляцтва, збирайте діаспору і відкривайте собі кінотеатри з фільмами хоч на албанській! (Адже, виходя з логіки противників українського дубляжу, українці можуть спокійнісінько починати вимагати дублювання усіх фільмів українською мовою в Канаді!)

Хоча, при цьому я не проти того, щоб російські фільми не будлювалися, але я не розумію, чому американські та інші блокбастери мають бути дубльовані російською?

В даній ситації мене просто нудить!.. Від продажних псевдонаціоналістів, які влаштовують провокації і допомагають прокатчикам спекулювати на темі дубляжу, мене нудить від тупорилої і по-наглому проросійської газети “Сегодня” , яку ще зовсім нещодавно хоч якось можна було читати, але тепер, здаэться, її власнику та головному редактору башню вже зовсім зірвало. Хочете побачити, як виглядає “вільна преса” в сусідній мега-країні – почитайте “Сегодня” !

І подібне жлобство оточує мене щодня! Вкотре виділив час, щоб владнати свої справи у паспотрному столі. Мало того, що він працює три дні на тиждень по чотири години, так ті кобіти, що в ньому працюють, дозволяють собі не з являтися вчасно – я і ше кілька подібних стояли на холоді і чекали. Через сорок хвилин я не витримав – попри все, а власну гідність треба мати!

Та ж сама ситуація і з воєнкоматом, який працює двіччі на тиждень. Неймовірні черги до кожного кабінету, а коли ти відстояв і потрапив до завітної кімнати, тебе просто пересилають до іншої – знову стояти в черзі. Чотири поїздки до комісаріату довелося мені зробити, аби дізнатися про те, що мою справу вони загубили і тепер я маю невідомо де (в Києві моя прописка закінчилася і в лікарнях мене не можуть облуговувати) пройти купу аналізів, потім приїхати на медкомісію, і лише потім вони відновлять мою справу, після чого я зможу знятися з обліку, розрулити справи в паспортному столі, отримати диплом і поїхати прописуватися вдома. Люди добрі, я шо маю нічого більше не робити, а лише цілий місяць сидіти в Києві і займатися тим, щоб допомагти державі відправити мене в армію? Пішло воно все! Проживу якось і без паспорту!..

З позитивного на цьому тижні можу відзначити дві події. 1 – виїзд офісу нашої організації до захованого в лісах хутору Щученка, де ми обговорювали поточні робочі проблеми. Хутір хоч він і хутір, але ми жили в арендованому коттеджі, нас триччі на день, не рахуючи кофе-брейків, готували “на відкорм” , а в перервах між робочими моментами ми блукали лісом, милувалися Дніпром і каталися на конях… Коротше, не робота вийшла, а відпочинок! При цьому, ми таки дійсно вирішили багато завдань…

2 – в суботу вдалося зтусуватися з Мастерпісером та Олегом з УкрБашу – всі разом потрапили на міні-блогкемп, організований Максоном, присвячений підсумкам Блогкемпу в Латвії та наступним блогерський збіговиськам в Україні. (До речі, вирішили робити подібні міні-блогкемпи щомісяця!) Вже на місці познайомився в реалі зі своїм ЖЖ-ним френдом Kid_06 та головним редактором ХайВею Сергієм Даниленком. Цікаві чуваки! З останнім домовився про зустріч…

Ну всьо, зі звітністю пора зав ‘ язувати… Потрібно працювати, працювати і ще раз працювати, аби потім без будь-яких тягарів зірватися і помчати до Львова, де 15 березня буде сейшн, присвячений Пінк Флойду… Квиточки вже замовив…