Київська влада і київські жахи

Не знаю навіть як почати. Я просто злий. Ці вибори мера Києва… Усі ці палатки, обіцянки-цяцянки… Згадую усілякі вибори до 2000 року – то тоді ж перед виборами хоч намагалися задобрити людей, а тут лише “завтраками” годують (якщо не враховувати гречку для бабульок радянської закалки – основного електорату нинішнього мера) – Метро на Троєщину – вже в 2011 році!, Нова розв’язка – вже через стіки-то років! (читай: дуже скоро) і т.д.

В той же час, в самій столиці повний аншлаг бездіяльності. Вірніше, діяльність є, але яка? Знищення парків та заповідників, забудова, гроші, гроші, гроші…

Натомість біля станцій метро жодного смітника, а на вулиці Грушевського, одній з центральних, де розміщено Уряд України та Верховну Раду, утворюються котловани по кілька метрів в діаметрі прямо під проїзджаючим транспортом (це сталося вчора – провалилася задня частина автобуса), можна згадати і подібний випадок взимку, коли під лідером одного з київських гуртів раптом утворилося провалля з гарячою водою. Якби не друзі музиканта, що були поруч, вибратися йому було б складно – опіки були по всьому тілу.

А взагалі, підставою до написання цього посту була звичайна гранітна сходинка в звичайному переході біля виходу зі ст. метро “Політехнічний інститут” – вона просто сповзла і тепер утворює не горизонтальну площину, а кут градусів так на 60. Коли ідеш, то непомітно. А коли стаєш – то ногу можна поламати. Особливо зимою, коли і нормальні гранітні сходинки досить слизькі. І що головне, цю сходинку не можуть поремонтувати уже два роки. Що я ще можу додати? Напевно те, що в душі я дуже тішуся з того, що не маю київської прописки і мені не доведеться ламати голову, кому з дерибанщиків віддати свій голос